Стаття 166. Рекультивація порушених земель

1. Рекультивація порушених земель — це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних захо­дів, спрямованих на відновлення ґрунтового покри­ву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гір­ничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

3. Для рекультивації порушених земель, відновлен­ня деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, гео­логорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділян­ки або на ділянки без ґрунтового покриву.

У зв\'язку з розвитком промисловості та будівницт­ва, руйнація ґрунтів приймає великі масштаби. Це при­зводить до зміни екологічних систем, утворення тех­ногенних ландшафтів. Більш над усе порушується ґрунтовий покрив за відкритого видобутку корисних копалин. За приблизними підрахунками, в нашій кра­їні площа порушених земель сягає 165 тис. га, а строк затримки відновлення відпрацьованих земель в серед­ньому в Україні складає 36 років. Тому проблема інду­стріального впливу на ґрунтовий покрив у майбутньо­му буде не менш актуальною, ніж зараз.

До порушених земель відносять землі, які втратили вихідну господарську цінність та є джерелом негатив­ного впливу на навколишнє середовище. Рекультива­ція земель є одним з ефективних заходів у вирішенні питання раціонального використання земельних ресур­сів та проблеми охорони природи взагалі.

Рекультивації підлягають всі землі, які зазнають або зазнали змін у рельєфі, ґрунтовому покриві, материн­ських породах та породах, що їх підстилають, які від­буваються або відбулися в процесі гірничих, гідротех­нічних, геологорозвідувальних та інших робіт.

440

Рекультивація земель — комплекс робіт, спрямова­них на відтворення продуктивності та господарської цінності порушених земель, покращання умов навко­лишнього середовища.

Рекультивація земель є складовою частиною техно­логічних процесів, що плануються для технічного ви­користання та відновлення порушених земель. Розроб­ляючи проекти рекультивації, враховують природні умови району, площу порушених земель, перспективи розвитку району видобутку, фактичний або прогнозний стан порушених земель до моменту рекультивації.

Визначаючи напрямки рекультивації необхідно про­аналізувати співвідношення існуючих земельних угідь, антропогенне навантаження на ландшафти (розораність, лісистість, наявність природоохоронних та рекреацій­них територій), перспективу розвитку регіону з метою визначення потреб у резервних площах для промисло­вого, цивільного будівництва, індивідуальної забудови тощо.

Процес рекультивації складається з двох послідов­них етапів: перший — технічна рекультивація, дру­гий — біологічна. На технічному етапі проводять зні­мання та складування гумусованого шару ґрунту та по­тенційно родючих порід, селективне виймання та скла­дування у відвалах вскришних порід, вирівнюють по­верхню, засилають кар\'єри, рови, ритвини, проводять, якщо потрібно, хімічну меліорацію ґрунту, який зали­шився на місці розробки, відсипають шар ґрунту, або потенційно родючих порід, будують дороги, спеціальні гідротехнічні споруди.

Біологічний етап рекультивації повинен починати­ся після повного завершення технічного етапу. Земель­ні ділянки в період виконання біологічної рекульти­вації в сільськогосподарських та лісогосподарських цілях повинні проходити меліоративну стадію з виро­щуванням багаторічних злакових і бобових культур для відновлення або формування кореневмісного шару та його збагачення органічними речовинами. Основни­ми заходами є такі: уведення меліоративних сівозмін, застосування підвищених норм висіву сільськогоспо-

441

дарських культур та внесення добрив, застосування спеціальних агротехнічних, агролісомеліоративних, інженерних та протиерозійних заходів.

Після меліоративного періоду проводиться інвента­ризація рекультивованих земель.

Рекультивовані землі та прилеглі до них території після завершення всього комплексу робіт повинні мати оптимально організований та стійкий ландшафт.