<<
>>

4. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права

Земельне право є складовою частиною національної право­вої системи і знаходиться в тісному взаємозв\'язку з-іншими галузями права. Його місце у системі права визначається рол­лю і значенням правового регулювання земельних відносин, які складають предмет цієї галузі.

Земельне право тісно пов\'язане з конституційним правом, норми якого мають основоположне значення, як для нього, так і для усіх галузей правової системи. При цьому відмітною рисою земельного права є те, що предмет його регулювання становлять економічні відносини. Так, у нормах земельного права закріплено поділ земель на відповідні категорії, визначено цільове призначення кожної з категорій зі встановленням відпо­відного правового режиму, зафіксовано положення, пов\'язані з вирішенням питань розміщення виробничих об\'єктів і вико­ристання земель як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві тощо. А норми конституційного права визначають державний устрій нашої держави, її адміністратив­но-територіальний поділ, територію тощо. При регулюванні земельним правом відносин з приводу землі як території вона розглядається як територіальний базис розміщення продуктив­них сил. Норми ж конституційного права регулюють питання організації та визначення меж території як обов\'язкової ознаки держави.

Земельне право має тісний зв\'язок з адміністративним пра­вом. У багатьох випадках адміністративно-правові акти є під­ставою виникнення, зміни або припинення земельних відносин. Так, в адміністративному порядку вирішуються питання відведення земельних ділянок, встановлення їх меж, видачі правовстановлювальних документів, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, притягнення до адмі­ністративної відповідальності осіб, винних у його порушенні тощо.

Крім того, зв\'язок земельного й адміністративного права дістає вияв у застосуванні імперативних методів регулювання певних суспільних відносин.

Проте предмети цих галузей ві­дображають принципові відмінності між ними. Так, предметом адміністративного права є діяльність органів виконавчої влади, у тому числі у сфері раціонального використання й охорони земель. Адміністративне право визначає характер діяльності цих органів, їх компетенцію щодо здійснення відповідних управ­лінських функцій. У земельному праві окремі елементи адмі­ністративної підпорядкованості дістають вияв під час вирішення питань, пов\'язаних з порядком набуття і припинення права власності на земельну ділянку і права користування нею, з правами й обов\'язками землевласників та землекористувачів, зі встановленням правового режиму різних категорій земель тощо. Однак при цьому функції і компетенція органів державної влади і місцевого самоврядування, які здійснюють регулювання земельних відносин, обмежені нормами земельного зако­нодавства. Крім того, специфіка земельних відносин породжує необхідність здійснення специфічних функцій управління, наприклад, таких, як ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення землеустрою тощо.

Важливе значення для земельного права має його зв\'язок з цивільним правом. Проявом цього зв\'язку є тісне переплетен­ня земельних і майнових відносин, обумовлене зв\'язком права на земельну ділянку з правом на насадження, будівлі, посіви, які знаходяться на ній. Зазначений зв\'язок дістає вияв і при визначенні суб\'єктів права власності на землю, встановленні земельного сервітуту, під час судового захисту земельних прав громадян і юридичних осіб, регулюванні договірних відносин, пов\'язаних із земельними ділянками, відшкодуванні збитків, завданих порушенням земельного законодавства тощо.

Особливості землі як об\'єкта правового регулювання обу­мовлюють відмінності у методах і принципах між цивільним і земельним правом. Так, у цивільному праві домінує принцип свободи волевиявлення суб\'єктів регульованих ним відносин, тобто воно виходить з автономії волі цих суб\'єктів, недопусти­мості втручання у приватні справи тощо.

У земельному праві превалюють елементи, притаманні пу­блічно-правовому регулюванню земельних відносин і встанов ленню межі реалізації права власності на землю. Причому воно не тільки наділяє суб\'єктів права земельної власності правами, а й покладає на них обов\'язок використовувати землю за її цільовим призначенням.

Особливості землі як природного ресурсу зумовлюють необ­хідність нормування площ земельних ділянок, а екологічні й соціальні інтереси суспільства — необхідність державного конт­ролю за використанням та охороною земель, здійсненням від­повідних правочинів, а також обов\'язкової державної реєстрації прав на землю. Отже, цивільне право грунтується на забезпе­ченні майнових прав суб\'єктів, а земельне — на забезпеченні використання й охорони земель як основи життя та діяльності людей\'.

При цьому слід зазначити, що в науковій літературі вислов­лена думка щодо можливості поступового переходу земельного права в лоно цивільного за умов зміни державної земельної політики2.

Зв\'язок земельного права з природноресурсовим правом обумовлений тим, що використання природних ресурсів без використання такого просторового базису, як земля, неможливе. Свідченням самостійності окремих видів природноресурсових відносин (гірничих, водних, лісових тощо) є роздільна коди­фікація відповідного законодавства. Причому в законодавстві про природні ресурси передбачені спеціальні норми, які вра­ховують їх взаємозв\'язок і регулюють питання запобігання несприятливим екологічним наслідкам впливу використання одних природних ресурсів на інші.

Наявність зв\'язку між земельним та екологічним правом пояснюється визнанням землі об\'єктом навколишньої природ­ного середовища, який функціонує у складі екосистеми і зна­ходиться в екологічному взаємозв\'язку і взаємодії з цим сере­довищем. Регулюючи переважно економічні земельні відносини, що виникають у зв\'язку з наданням і вилученням земель, а також додержанням порядку ЇХ використання, земельне право водночас містить норми, які передбачають спеціальні вимоги до забезпечення збереження навколишнього природного сере­довища. А в екологічному законодавстві є багато норм загального і спеціального характеру, спрямованих на забезпечення охорони земель від несприятливого антропогенного впливу.

<< | >>
Источник: Лекції по земельному праву. 2012

Еще по теме 4. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права:

  1. 1.4 Співвідношення категорії «непідприємницька юридична особа» із суміжними категоріями
  2. 2.3. Співвідношення права Європейського Союзу і національного права держав-членів.
  3. Статья 45. Основания прекращения права постоянного (бессрочного) пользования земельным участком, права пожизненного наследуемого владения земельным участком
  4. Реформування законодавства. Розвиток окремих галузей права
  5. Характерні pucu основних галузей та інститутів права у Галичині
  6. Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою
  7. Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду
  8. Стаття 125. Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою
  9. Система звичаєвих норм у галузях кримінального та кримінально-процесуального права
  10. 58. Развитие земельного права в 1921–1929 гг. Земельный кодекс РСФСР 1922 г
  11. Статья 35. Переход права на земельный участок при переходе права собственности на здание, строение, сооружение
  12. Теории права (исторический и современный подход). Теория естественного права. Историческая школа права. Теория нормативного понимания права. Реалистическая школа права. Социологическая школа права. Психологическая теория права. Материалистическая теория права. Интегральный подход к пони­манию права
  13. Принудительное прекращение права на земельный участок в связи с неиспользованием его в целях строительства - земельно-правовой инструмент восстановления правопорядка
  14. Статья 39. Сохранение права на земельный участок лиц, не являющихся собственниками земельного участка, при разрушении здания, строения, сооружения
  15. Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
  16. Становление советского земельного права. Земельный кодекс РСФСР 1922 г.
  17. Глава VI. Права и обязанности собственников земельных участков, землепользователей, землевладельцев и арендаторов земельных участков при использовании земельных участков
- Law - Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -