<<
>>

§ 5. Система земельного права

Під системою земельного права розуміють сукупність право­вих інститутів, кожен з яких складається з групи юридичних норм, що регулюють однорідні земельні відносини, які характе­ризуються певною єдністю.

Так, правові норми, що регулюють правовий режим окремих категорій земель, утворюють правові інститути земель сільськогосподарського призначення, водного фонду тощо. Два й більше інститутів можуть бути об\'єднані в один, більш складний. Прикладом цього є інститут державного управління земельними ресурсами, який охоплює інститут державного контролю за використанням і охороною земель та інститут ведення державного земельного кадастру і здійснення землеустрою. Отже, правовий інститут — це система взаємо­залежних правових норм, які регулюють відносно відособлену групу однорідних суспільних відносин.

Земельно-правові норми становлять норми, об\'єктом регу­лювання яких є земля, що є одночасно як нерухомим майном, природним об\'єктом і об\'єктом господарювання. Більшість норм земельного права належать до матеріальних норм. Водночас у ньому є процесуальні норми, що утворюють механізм реалізації матеріальних норм.

Кожен правовий інститут посідає у структурі земельного права певне місце. Найважливіші земельно-правові норми, які визначають сутність земельного права, утворюють загальні інститути, а ті, що регулюють окремі види земельних відно­син, — спеціальні. Така диференціація норм, які визначають зміст земельного права як галузі права, відповідає усталеній традиції поділу галузі права на загальну й особливу частини.

Сукупність інститутів, що охоплюють відправні, загальні положення, принципи, дія яких поширюється на всі або біль­шість регульованих земельним правом відносин, становить загальну частину цього права. До неї зазвичай включають інститут права власності на землю (земельні права громадян і юридичних осіб, котрі є власниками земельних ділянок, під­стави виникнення, зміни і припинення прав на землю), інститут права землекористування тощо.

Ці інститути впливають на формування змісту і складу інститутів особливої частини зе­мельного права.

Особлива частина земельного права є більш конкретною. її інститути підпорядковані інститутам загальної частини, а їх зміст стосується певного виду земельних відносин. У цій частині містяться інститути, які визначають правовий режим окремих категорій земель залежно від їх цільового призначення.

Кожен правовий інститут має свої характерні риси, обу­мовлені своєрідністю регульованих ним суспільних відносин, і об\'єднує усі пов\'язані з ними норми, що має велике практичне значення. Інститути тієї або іншої галузі права — це основа розвитку та вдосконалення того чи іншого законодавства. У зе­мельному праві, як й у будь-якій іншій самостійній галузі права, не може бути ізольованих один від одного інститутів. Незва­жаючи на різноманіття форм прояву, безліч видів і підвидів земельних відносин, вони знаходяться в тісному взаємозв\'язку. Тому різні правові інститути тісно пов\'язані між собою\'.

Як наука земельне право вивчає суспільні процеси і проблеми, пов\'язані з регулюванням земельних відносин. А як наукова галузь воно покликане забезпечувати підвищення ефективності земельно-правових норм і сприяти вдосконаленню земельного законодавства з метою організації раціонального використання й охорони земель. Ця наукова дисципліна виявляє проблеми, суперечності, прогалини у правовому регулюванні земельних відносин, розробляє заходи вдосконалення законодавства, на­укові основи його класифікації і систематизації.

Досліджуючи закономірності розвитку національного законо­давства, наука земельного не залишає поза своєю увагою земельне законодавство дорадянського періоду. Вона провадить порівняльний аналіз правового регулювання земельних відно­син, виявляє тенденції його розвитку в зарубіжних країнах.

Система науки земельного права істотно відрізняється від системи земельного права як галузі. Це обумовлено насамперед відмінностями предмета науки від предмета галузі права.

Пред­метом науки земельного права є комплекс суспільних відносин, що є об\'єктом пізнавальної діяльності людей і вивчення. Тому за своїм змістом і структурою система науки значно різно­манітніша і складніша за систему галузі права. Вона охоплює відповідні знання не тільки про законодавство, а й про правові погляди, у тому числі на саму науку. Наука земельного права займається вивченням, по-перше, предмета останнього та його специфіки, по-друге, самих земельно-правових норм, по-третє, практики їх застосування, а також усунення прогалин у земель­ному законодавстві. Земельно-правовій науці притаманний і свій метод. Однак якщо метод земельно-правового регулювання завжди забезпе­чений примусовою силою закону, то метод земельно-правової науки, з одного боку, відображає особливості загальнонауко-вого пізнання (об\'єктивність, системність тощо), а з другого — специфіку земельного права, що передбачає вивчення землі як об\'єкта правовідносин і всіх питань, які випливають з цього1.

Система науки земельного права знаходиться у тісному зв\'язку з системою земельного права як навчальної дисципліни. Земельне право як навчальна дисципліна становить систему знань та інформації, що викладається згідно з навчальними планами. При викладанні земельного права як навчальної дисципліни поряд з основними положеннями його загальної частини зазвичай розглядаються такі питання, як предмет, метод, система земельного права, поняття й особливості земельних відносин, історія земельного права та його джерела, методоло­гічні й теоретичні основи цього права в його розвитку. До навчальних планів можуть бути включені й питання, пов\'язані з законодавчими основами й особливостями правового регу­лювання земельних відносин у зарубіжних країнах.

<< | >>
Источник: Лекції по земельному праву. 2012

Еще по теме § 5. Система земельного права:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -