Стаття 21. Консультування з питань державної митної справи

1. За зверненнями підприємств та громадян, що переміщують товари, транспорт­ні засоби комерційного призначення через митний кордон України або провадять ді­яльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу покладено на митні органи (заінтересованих осіб), митні органи безоплатно надають консультації з питань прак­тичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи.

2. Консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи надаються митницями за місцем розташу­вання підприємств (за місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної по­літики у сфері державної митної справи, в усній, письмовій або, за бажанням заінтер­есованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень митних органів.

3. Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи має індивідуальний характер і може вико­ристовуватися виключно особою, якій надано таку консультацію.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної по­літики у сфері державної митної справи, періодично проводить узагальнення консуль­тацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з пи­тань державної митної справи, які стосуються значної кількості осіб або значних сум митних платежів, та затверджує своїми наказами узагальнені консультації, які підляга­ють оприлюдненню.

5. Не може бути притягнуто до відповідальності особу, яка діяла відповідно до кон­сультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальненої консультації, зокрема, на підставі того, що у подальшому такі консуль­тації були змінені або скасовані.

6. Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи може бути оскаржена до органу вищого рівня в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, або до суду як правовий акт індивідуальної дії, якщо вона, на думку заінтересованої особи, суперечить нормам відповідного акта законодавства. Визнання судом такої консультації недійсною є під­ставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду.

Коментована стаття встановлює порядок реалізації права на звернення щодо роз'яснення окремих положень митного законодавства та визначає правові наслідки й порядок використання наданих консультацій.

Суб'єктами права на звернення щодо надання консультації з питань державної митної справи є громадяни та підприємства. Тлумачення цих термінів міститься у ст. 1 Кодексу, яка зараховує до цих категорій фізичних осіб (громадян України, іноземців, осіб без громадянства), юридичних осіб та громадян-підприємців.

Невід'ємною умовою набуття такого права є участь зазначених суб'єктів у митно-правових відносинах, яка може втілюватися в такій формі:

- переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призна­чення через митний кордон України;

- провадження діяльності, контроль за якою покладено на митні органи. Участь суб'єктів права на звернення у митних правовідносинах підтвер­джується документами, передбаченими митним законодавством: обліко­вим номером особи, яка здійснює операції з товарами, наданим в порядку, передбаченому ст. 455 МКУ; ліцензіями, дозволами митних органів на провадження діяльності, передбаченої ст. 404 МКУ, тощо. Також підставою для набуття права на звернення в порядку, встановленому ст. 21 МКУ, може бути фактичне переміщення громадянином товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Ця стаття не ставить вимог щодо форми звернення, тож така форма може бути довільною, а саме звернення - подаватися в усній, письмовій або електронній формі. У зверненні має бути вказано: прізвище, ім'я, по батькові громадянина або назва підприємства, адреса, за якою надається консультація, суть порушеного питання щодо практичного застосування окремих норм митного законодавства.

Порядок подання та роботи зі зверненнями громадян України, інозем­ців та осіб без громадянства додатково регулюється Законом України “Про звернення громадян”.

Крім того, діє затверджений ДМС України Порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Державній митній службі України, ін­ших митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях, яким, зокрема, передбачено розгляд звернень щодо “надання роз'яснень з питань митного законодавства”.

Безоплатний характер консультацій забороняє митним органам стягу­вати плату за будь-які послуги, пов'язані з прийняттям та розглядом звер­нень і наданням відповідних консультацій.

Частина друга коментованої статті визначає виключний перелік суб'єктів, які мають право надавати консультації щодо практичного засто­сування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, до яких належать:

- ДМС України щодо звернень громадян та підприємств;

- митниці щодо звернень громадян, які проживають або тимчасово пе­ребувають, та підприємств, розташованих у зоні їх діяльності.

Консультації надаються в усній, письмовій або електронній формі.

Надання консультації в електронній формі здійснюється виключно за проханням запитувача.

Надання консультації в письмовій формі здійснюється шляхом при­йняття рішення митного органу, яке оформлюється відповідно до встанов­лених у митних органах правил діловодства, скріплюється підписом поса­дової особи митних органів та печаткою. Граничний строк для надання консультації - 30 календарних днів, наступних за днем отримання відпо­відного звернення. Норми ст. 21 МКУ не передбачають можливості подо­вження строку надання відповіді на таке звернення.

Так само не передбачається відмова у наданні консультації, що зобов'язує митні органи розглядати та давати мотивовану відповідь на всі звернення, які відповідають вимогам ст. 21 МКУ.

Частина третя коментованої статті визначає індивідуальний характер консультацій з питань практичного застосування окремих норм законо­давства України з питань державної митної справи.

Загальні ознаки таких консультацій:

- стосуються індивідуальних справ або питань, що виникають у галузі державної митної справи;

- мають чітко визначеного адресата - конкретну особу або осіб;

- рекомендують правила поведінки осіб у конкретних митно-правових відносинах;

- доводяться безпосередньо до відома осіб, яких стосуються.

Слід виокремити консультації, надані в письмовій формі у вигляді рі­шень митних органів, які мають статус правових актів індивідуальної дії.

Узагальнені консультації затверджуються наказами ДМС України, ма­ють загальний характер і за природою є нормативно-правовими актами. Порядок оприлюднення відповідних наказів ДМС України визначається ст. 2 МКУ та Указом Президента України “Про опублікування актів законо­давства України в інформаційному бюлетені “Офіційний вісник України”.

Особливий статус мають узагальнені консультації, консультації, надані в письмовій формі у вигляді рішень митних органів, консультації, надані в електронній формі. Наявність таких консультацій є підставою для звіль­нення від відповідальності особи, яка діяла відповідно до них.

Порядок оскарження консультацій, які є правовими актами індивіду­альної дії, визначається гл. 4 МКУ, або у випадку оскарження до суду - Ко­дексом адміністративного судочинства (КАС) України. Під терміном “заін­тересовані особи” слід розуміти громадян та підприємства, за зверненням яких надано консультацію. Лише цим особам належить право на звернення щодо оскарження консультації до органу вищого рівня та право вимоги на оскарження в судовому порядку.

У разі визнання консультації недійсною в судовому порядку висновки суду, які містяться у відповідному судовому рішенні, є обов'язковими для митного органу при наданні нової консультації.

Оскарження узагальнених консультацій, затверджених наказами ДМС України, здійснюється в судовому порядку згідно з Кодексом адміністра­тивного судочинства України як нормативно-правових актів.