Позасудові форми захисту прав людини в сфері охорони здоров'я

а) адміністративна форма захисту прав людини у сфері охорони здоров’я

Ця форма захисту прав людини полягає у зверненні до посадової особи (службової особи закладу охорони здоров'я) чи до органу вищого рівня (відповідного управління охорони здоров'я, Міністерства охорони здоров'я) у сфері охорони здоров'я із використанням різних засобів захисту.

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ МЕДИЧНИХ ПРАВОВІДНОСИН

АДМІНІСТРАТИВНА ФОРМА ЗАХИСТУ: ЗВЕРНЕННЯ ДО ОРГАНІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ЇХ ПОСАДОВИХ ОСІБ

Звернення в адміністративному порядку до органів виконавчої влади у сфері охорони здоров’я здійснюється згідно з підпорядкуванням: від управління/відділу охорони здоров’я місцевої державної адміністрації до МОЗ України.

Підставами для звернення до зазначених органів є порушення права, відмова у реалізації права, заподіяння шкоди здоров’ю, встановлення факту таких порушень тощо.

Пам'ятайте!

Звернення до керівника лікувально-профілактичного закладу не є обов’язковою передумовою для звернення зі скаргою до відповідного органу вищого рівня вертикалі виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

До управління охорони здоров’я при місцевій державній адміністрації/ міській раді можна звернутися усно на особистому прийомі або письмово шляхом подання відповідної заяви про забезпечення реалізації передбаченого законом права чи скарги про порушення медичними працівниками прав людини. Подання такої заяви або скарги, відповідно до ст. 9 Закону України «Про звернення громадян», зобов’язує орган, до якого скаржаться, всебічно та об’єктивно розглянути наведені у скарзі або заяві доводи та вимоги, та за результатами такого розгляду прийняти рішення про скасовування або зміну оскаржуваного рішення у випадках, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальної шкоди, якщо її було завдано громадянину внаслідок ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання відповідальності осіб, з вини яких було допущено порушення.

Перевагою такої форми захисту прав людини в сфері охорони здоров’я є обов’язок пересилання скарг і заяв за належністю (протягом не більше п’яти днів) до компетентних органів та установ, про що також письмово інформуються заявники (ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»). Отже, навіть якщо громадянин не мав достатньої інформації про порядок оскарження неправомірних діянь чи незаконних рішень, які порушували його права, або звернувся не до компетентної установи, скаргу все одно буде розглянуто, і за результатами такого розгляду буде прийняте відповідне рішення. Розглядаючи скарги, що стосуються заподіяння шкоди здоров’ю, управління охорони здоров’я при місцевих державних адміністраціях створюються комісії з медичних працівників відповідної спеціальності, які за підсумками перевірки скарги складають відповідні довідки про виявлені порушення у наданні медичної допомоги, неправомірну поведінку медичних працівників або безпідставність і необґрунтованість звернення. Такий документ не лише може бути оскаржений у разі незгоди з ним, а й часто є важливим доказом під час оскарження неправомірних дій медичних працівників до органів вищого рівня або суду.

Ще одним додатковим інструментом захисту прав пацієнтів є звернення до клініко-експертних комісій (далі - KEK), які діють при МОЗ України та міс­цевих управліннях охорони здоров’я, з метою здійснення контролю якості медичної допомоги. Метою такого контролю є забезпечення прав пацієнтів на одержання медичної допомоги в необхідному обсязі і належної якос­ті шляхом оптимального використання кадрових і матеріально-технічних ресурсів охорони здоров’я, застосування досконалих медичних техноло­гій. Об’єктом контролю є медична допомога (комплекс профілактичних, лікувально-діагностичних і реабілітаційних заходів, які були проведені за визначеною технологією та з метою досягнення конкретних результатів).

KEK є постійно діючим органом, який створюється для колегіального роз­гляду клініко-експертних питань діагностики, лікування та реабілітації, скарг громадян України та інших осіб, яким надавалась на території Укра­їни медична допомога, а також відповідних звернень підприємств, орга­нізацій, установ, фондів соціального страхування, судових органів, про­куратури тощо. За результатами проведеної перевірки KEK складається акт експертного контролю за формою, затвердженою МОЗ, який підпису­ється всіма членами KEK та візується ними на кожній сторінці. Kenu акту експертного контролю KEK можуть надаватися заявникам, на їх вимогу.

Основними елементами змісту скарги є: її фактологічна (описова) частина, в якій заявник констатує факти, розташовує їх у певному порядку, повідомляє про них компетентному органу, вимагає розглянути ці факти і дати їм оцінку; негативна оцінка певних дій, бездіяльності, рішень, яку дає скаржник; прохання чи вимога про усунення конкретних порушень прав і законних інтересів чи перешкод; вимога покарати винну посадову особу за вчинення незаконних дій (хоча цей елемент може бути і відсутнім).

Скарга - це не просто «лист», на який можна відповісти або не відповісти, а таке звернення, яке покладає на адресата низку встановлених законом обов’язків і розгляд якого передбачає дотримання законодавчо визначеної процедури.

Пам’ятайте!

Щоб отримати своєчасну і результативну відповідь на скаргу, необхідно дотримуватись таких постулатів: 1) скарга повинна бути обґрунтована; 2) подавати скаргу слід своєчасно; 3) звертатись з будь-якою скаргою краще в письмовій формі; 4) надсилати скаргу до компетентного органу чи посадової особи слід або поштою - рекомендованим листом або з повідомленням про вручення, чи з описом вкладеного; або передати її особисто чи через уповноважену особу. В останньому випадку скаргу слід обов’язково зареєструвати з фіксацією вхіднихреквізитів на власній копії, що засвідчуватиме її прийняття компетентним органом чи посадовою особою; 5) не варто вважати, що подання скарги здатне зашкодити пацієнтові.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об’єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права, відповідно до чинного законодавства, звернутися до суду, а за відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. Згідно з чинним законодавством, до останніх належать батьки, опікуни, піклувальники даної особи або представники тих установ і організацій, під опікою чи опікуванням яких вона перебуває (ст. 32 Кримінально-процесуального кодексу України).

До скарги додаються усі наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадової особи вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина, може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

Пам ятайте!

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від законодавчо встановленого терміну.

Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи за це плати.

Пам’ятайте!

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Суб’єкт розгляду скарги за результатами розгляду адміністративної справи приймає одне з таких рішень:

• скасувати або змінити оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам;

• роз’яснити порядок оскарження прийнятого рішення у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою.

Окрім того, уповноважений суб’єкт у межах своїх повноважень вирі­шує питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено правопорушення.

У разі незгоди з рішенням, прийнятим за скаргою, громадянин може оскаржити його до органу вищого рівня або до суду. Розгляд таких скарг та прийняття за ними рішень проводяться у загальному порядку.

АДМІНІСТРАТИВНА ФОРМА ЗАХИСТУ: МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ

АДМІНІСТРАТИВНА ФОРМА ЗАХИСТУ: МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ

Пам’ятайте!

У Законі України «Про звернення громадян» закріплено низку прав громадянина, який звернувся із скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб (ст. 18).

АДМІНІСТРАТИВНА ФОРМА ЗАХИСТУ: ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАЯВНИКА

АДМІНІСТРАТИВНА ФОРМА ЗАХИСТУ: ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАЯВНИКА

б) звернення до органів прокуратури

Ще однією формою захисту прав людини в сфері охорони здоров’я є звернення до органів прокуратури. Відповідно до п. 9 розділу 15 «Перехідні положення» Конституції України та ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р., органи прокуратури України здійснюють нагляд за додержанням і застосуванням законів, у тому числі в галузі охорони здоров’я, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду. Після прийняття рішення щодо скарги Генеральним прокурором України провадження за такими скаргами в органах прокуратури припиняється. Таким чином звернення до органів прокуратури також відбувається за принципами територіальності та підконтрольності.

Пам ятайте!

Порядок роботи із зверненнями громадян до органів прокуратури регламентовано в Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженій наказом Генерального прокурора України від 21.06.2011 р. № 9 гн.

У процесі перевірки за заявою громадянина прокурор має право вимагати від керівників відділів та управлінь охорони здоров'я місцевої державної адміністрації проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних закладів охорони здоров'я та інших структур, незалежно від форм власності, а також скерування спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз. Якщо під час перевірки за заявою чи скаргою громадянина будуть виявлені порушення закону, прокурор або його заступник, відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», в межах своєї компетенції мають право, зокрема:

1) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу (до- судове слідство в «медичних справах», як правило, здійснюють органи внутрішніх справ), дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

2) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

3) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

4) звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

ЗВЕРНЕННЯ ДО ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Пам ятайте!

Органи прокуратури не підмінюють органи відомчого управління та контролю і не втручаються у господарську діяльність, якщо така не суперечить чинному законодавству. Прокурор має право доступу до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять конфіденційну інформацію. Крім того, він має право письмово вимагати подання у прокуратуру для перевірки необхідних документів і матеріалів.

в) звернення до органів внутрішніх справ

Звернення до органів внутрішніх справ з відповідними заявами про злочин проти життя та здоров’я громадянина є непоширеним явищем, адже до внесення змін до ч. 2 ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу України така категорія справ була в підслідності органів прокуратури.

Звернення до органів внутрішніх справ із заявою про злочин у порядку, передбаченому ст. 94 та 95 Кримінально-процесуального кодексу України, тягне за собою не пізніше ніж у триденний строк прийняття одного з рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) надіслати заяву або повідомлення за належністю.

Якщо заяву чи повідомлення про злочин необхідно перевірити до порушення справи, така перевірка здійснюється у строк не більше 10 днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів (п. 4.2 Наказу MBC України «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються» від 14.04.2004 р. № 400).

Пам'ятайте!

Порядок роботи із зверненнями громадян регламентовано у Наказі MBC України «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України» від 10.10.2004 р. № 1177.

ЗВЕРНЕННЯ ДО ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Відповідно до ст. 99 Кримінально-процесуального кодексу України, за відсутності підстав до порушення кримінальної справи слідчий, орган дізнання своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації. У разі порушення кримінальної справи слідчий здійснює досудове слідство з метою доведення або спростування вини у вчиненні злочину осіб, щодо яких подано таку заяву, для чого слідчий проводить усі необхідні слідчі дії та збір доказів.

На практиці при проведенні досудового слідства в медичних справах слідчі дуже часто проводять таку слідчу дію, як виїмка, а саме - виїмка первинної медичної документації. Відповідно до ст. 178 Кримінально- процесуального кодексу України, виїмка проводиться у випадках, коли є точні відомості про те, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться у певної особи чи в певному місці. Посадові особи і громадяни не мають права відмовлятися пред’явити або видати документи чи їх копії або інші предмети, яких вимагає слідчий під час виїмки. Ця слідча дія, крім невідкладних випадків, повинна провадитись удень.

Перед виїмкою слідчий пред’являє постанову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить виїмку в примусовому порядку. При виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи. Всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред’явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі виїмки чи в доданому до нього описі з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці виїмки упаковані й опечатані.

Пам'ятайте!

Виїмка проводиться на підставі вмотивованої постанови слідчого в присутності двох понятих і особи, яка займає дане приміщення. Виїмка в приміщеннях, які займають підприємства, установи та організації, провадиться в присутності їхніх представників.

Пам’ятайте!

Протокол про проведення виїмки слідчий складає у двох при­мірниках. До протоколу виїмки вносяться всі заяви і зауваження присутніх під час виїмки осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, в якої проводилася виїмка, та запрошені особи, що були присутні. Другий примірник протоколу виїмки, а також другий примірник опису вручаються особі, у якої проведено виїмку. При проведенні виїмки на підприємстві, в установі або організації другі примірники протоколу й опису вручаються представникові підприємства, установи або організації.

За необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову, в якій вказує підстави проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, стосовно яких експерт повинен сформулювати висновки, об’єкти, які мають бути досліджені, а також перелічує матеріали, що пред’являються експертові для ознайомлення. Відповідно до ст. 212 Кримінально-процесуального кодексу України, досудове слідство завершується складанням обвинувального висновку або постанови про закриття справи. Постанову про закриття справи може бути оскаржено до суду.

Характерним для цієї форми захисту прав людини в сфері охорони здоров’я є те, що усі дії, необхідні для притягнення винної у вчиненні злочину особи до відповідальності, виконують органи внутрішніх справ, тоді як сам заявник у цьому процесі участі практично не бере, за винятком випадків оскарження бездіяльності самих співробітників органів внутрішніх справ щодо провадження досудового слідства в кримінальній справі чи їхніх процесуальних документів, які особа вважає незаконними.

г) Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав ёюдини

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є, зокрема: 1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; 2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина з боку суб’єкта владних повноважень; 3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню (ст. 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»).

ЗВЕРНЕННЯ ДО УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Пам’ятайте!

Уповноважений Верховної Ради Укр аїни з прав людини не розгляда є тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Подання Уповноваженого вноситься до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини особливу увагу приділяє проблемі надання психіатричної допомоги, враховуючи специфіку психіатрії. Як свідчить аналіз історичних джерел, у 60-ті роки та у першій половині 80-х років XX ст. у СРСР спостерігались грубі порушення прав людини, у тому числі пов’язані із зловживанням у галузі психіатрії. За зловживання, допущені у цей період, Асоціація психіатрів СРСР була виключена із Всесвітньої психіатричної асоціації і лише 1989 р. поновлена у ній. Згідно зі ст. 151 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 р., кримінально караним визнається незаконне поміщення у психіатричний заклад, тобто поміщення у психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи. Наведемо деякі приклади порушень. У липні 1998 р. суд Залізничного району м. Києва розглянув позов гр. Л. Артамонової до В. Кравчука, лікаря відділення невідкладної медичної допомоги центральної районної клінічної лікарні Залізничного району м. Києва, який ще 1996 р. свідомо поставив позивачці неправильний діагноз - «Психопатія». Це завдало жінці багато страждань, тривалий час її вважали божевільною, адже довідку з цим діагнозом було розіслано за 17 адресами. У м. Харкові до відповідальності був притягнутий завідувач відділення психіатричної лікарні О. Попов, який, за даними слідства, протягом трьох років незаконно примусово утримував у лікарні гр. З. Акопян, встановивши їй діагноз «Шизофренія». Проте наступні неодноразові експертизи зазначеної хвороби у пацієнтки не виявили. Випадок гр. З. Акопян перебував на особливому контролі Спеціального комітету зі зловживань Всесвітньої психіатричної асоціації^[CCCXCVIII].

8.3.