Питання 1. Поняття та види цін, порядок їх встановлення в сфері господарювання

В Україні загальні положення щодо цін і ціноутворення у сфері господарської діяльності містяться у главі 21 ГК України. Відповідно до ст. 189 ГК ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни – граничні рівні ціна бо граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Під час здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Вільні ціни визначаються (ст. 190 ГК) на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вони визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. З цього приводу в ПК (п. 14.1.71 ст. 14) наводиться такий термін, як "звичайна ціна" – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. При цьому (п. 14.1.219 ст. 14 ПК) ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємонезалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Для більш ретельного вивчення положень щодо цін, їх видів, умов та порядку встановлення, а також контролю за цінами слід звернутися до спеціального законодавчого акту – Закону України «Про ціни та ціноутворення», а також інших актів, наприклад, Законів України «Про товарну біржу», «Про публічні закупівлі», «Про оренду державного і комунального майна», «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших.