Правовий порядок програмно-цільового фінансування

Поряд із кошторисно-бюджетним фінансуванням в Україні за­стосовують програмно-цільовий метод. Фінансування цільових програм - це метод прогнозування видатків на пріоритетні на­прями економічного та соціального розвитку, який застосову­ється під час розробки бюджетної політики держави на май­бутній період.

Основними рисами програмно-цільового фінансування є:

• зосередження уваги на результатах;

• підвищення результативності державного та комунального сек­тора;

• підвищення бюджетної прозорості та заохочення громадсь­кості до участі в бюджетному процесі шляхом підготовки та проведення громадських слухань з питань місцевого самоврядуван­ня і бюджету.

Процес управління під час планування та виконання програми є цілісним, тому програмно-цільовий метод є не окремим документом, а невід'ємною частиною цього процесу. Обов'язок керівників та тих, хто приймає рішення, - визначати цілі та завдання, а бюджет виконує роль інструменту, що забезпечує ефективне фінансування їх досягнен­ня і відповідну інформацію, яка є підставою для вибору найбільш ра­ціонального витрачання коштів.

Найважливішими складовими програмно-цільового методу бюджетування є:

• бюджетні програми та підпрограми;

• стратегічне планування (стратегічні програми соціально-еконо­мічного і культурного розвитку області, міста, району, села);

• доходи та видатки: прогноз, оцінка і визначення повноважень;

• довгострокове фінансове планування, включаючи середньо- та довгострокове планування бюджету;

• планування капітальних інвестицій;

• аналіз витрат, оцінка і моніторинг програми;

• прозорість бюджетного процесу та участь громадськості у ньому.

В Україні запроваджено фінансування цільових комплексних програм. Цільова комплексна програма являє собою правовий акт, в якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та стро­ками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення ви­значених цілей. Такі цілі обумовлюються стратегією соціально-еко­номічної політики держави, наявністю конкретних або суміжних со­ціально-економічних проблем тощо.

Цільові комплексні програми класифікують:

1) за рівнем та складом - міждержавні, державні, міжгалузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональні, локальні;

2) за характером і метою розробки:

• соціально-економічні - спрямовані на вирішення проблем розвит­ку і вдосконалення способу життя, підвищення матеріального і куль­турного рівня населення країни, зростання масштабів та ефективності функціонування суспільного сектора;

• інституційні - спрямовані на організацію управління господарсь­кими системами, трансформування суспільних відносин;

• регіональні - спрямовані на формування та підтримку соціально- економічних комплексів регіонів тощо;

• виробничі - націлені на інноваційні методи ведення вироб­ництва;

• науково-технічні - спрямовані на розвиток наукових досліджень, вирішення проблем розробки і впровадження інноваційних технологій та нової техніки;

• екологічні - пов'язані зі збереженням ресурсів, реалізацією при­родоохоронних проектів;

3) за термінами виконання - довгострокові (5-10 років), спря­мовані на досягнення стратегічних цілей; середньострокові (1-5 років), покликані розв’язати тактичні завдання; короткострокові (до року), спрямовані на досягнення оперативних цілей.

Особливістю програмно-цільового методу фінансування є більша гнучкість та можливість досягнути поставлених цілей та вирішення за­вдань у запланований період за рахунок бюджетного фінансування і за­лучення коштів від кредитів, міжнародних установ та організацій, бла­годійних внесків. За допомогою програмно-цільового методу фінансу­вання встановлюється безпосередній зв’язок між виділенням коштів із бюджету та інших публічних фондів та результатами їх використання.

12.5.