Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність
Цивільно-правова відповідальність у галузі охорони навколишнього природного середовища полягає у покладанні на правопорушника обов\'язку відшкодувати потерпілій стороні майнову чи моральну шкоду, заподіяну в результаті порушення еколого-правових вимог, і передбачену Цивільним кодексом України.
Проявом цивільно-правової відповідальності є матеріальна відповідальність, і здійснюється вона відповідно до норм цивільного і цивільно- процесуального законодавства. Стаття 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає обов\'язок відшкодувати заподіяну шкоду, а ст. 69 Закону вказує на необхідність її компенсації в повному обсязі.
Цивільно-правова відповідальність виражається найчастіше у двох формах: відшкодування шкоди (збитків) і стягнення неустойки.
Відшкодування екологічної шкоди здійснюється у добровільному порядку або шляхом подання позовів з приводу порушення права на сприятливе навколишнє середовище відповідно до норм цивільного і цивільно- процесуального законодавства в судовому порядку.
Компенсація заподіяної екологічними правопорушеннями шкоди може бути здійснена в натурі - шляхом усунення порушником наслідків власних протиправних дій власним коштом, або ж в грошовому виразі - шляхом відшкодування заподіяних збитків, розрахованих за спеціальною методикою.
Розрахунок завданих екологічним правопорушенням збитків базується, як правило, на оцінці неодержаних доходів, затрат на відновлення, покращання природного середовища. Екологічним законодавством передбачені способи обчислення шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями:
- нормативно-розрахунковий (за відповідними методиками розрахунку розміру шкоди),
- затратний (за фактичними затратами на відновлення порушеного стану довкілля і здоров’я людей),
- таксовий (за наперед встановленими таксами, як своєрідною розрахунковою одиницею, тарифом, що має умовний характер і містить в своєму розмірі наперед визначену оцінку збитків, витрат держави, що виникнуть у зв’язку зі знищенням окремих природних компонентів.
Такси враховують у вартісному виразі всі негативні майнові наслідки, а також культурну, наукову, історичну цінність природних об’єктів, їх розповсюдженість в даному регіоні та інші ознаки. Вони становлять завчасно розраховану і зафіксовану оцінку заподіяної екологічної шкоди у вигляді кратності до розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.Як зазначено в п.15 розглядаючи у кримінальних справах цивільні позови про відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, суди повинні керуватися нормами природоохоронного законодавства, а у випадках, коли це питання не врегульоване зазначеним законодавством, - відповідними положеннями Цивільного кодексу України.
Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов’язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.
У випадку заподіяння екологічними правопорушеннями шкоди здоров’ю громадян її відшкодування здійснюється шляхом надання таким особам пільг і компенсацій, оформлення лікарняних, вжиття заходів соціально- економічного захисту.
Дисциплінарна відповідальність за екологічне правопорушення регламентується ст 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і Кодексом законів про працю України. Вона виражається у накладенні власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом на винного працівника дисциплінарного стягнення за невиконання чи неналежне виконання ним його трудових обов\'язків, пов\'язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього середовища, за порушення вимог екологічного законодавства, дотримання якого є його посадовим обов\'язком.
Законодавство не встановлює конкретного переліку дисциплінарних проступків у галузі охорони довкілля, за які настає відповідальність, як це має місце стосовно адміністративної чи кримінальної відповідальності. Правопорушення може, наприклад, полягати у невиконанні головним інженером підприємства вимог посадової інструкції щодо експлуатації промислового устаткування. Особливістю накладення дисциплінарного стягнення є те, що воно може накладатись на правопорушника незалежно від настання екологічних наслідків, за одним лише фактом вчинення правопорушення.
Згідно із статтею 147 Кодексу законів про працю України до порушників можуть бути застосовані наступні дисциплінарні стягнення: догана і звільнення. Як різновид дисциплінарної міри відповідальності до посадових осіб і спеціалістів, винних у порушенні екологічних вимог, за рішенням їх управлінських органів застосовують депреміювання, тобто повне чи часткове позбавлення премії за підсумками року, наприклад, за невиконання планів і заходів щодо охорони навколишнього середовища або за порушення природоохоронного законодавства. Даний вид стягнення є більш ефективним та доцільним для профілактичного впливу на працівника, ніж його звільнення.