Порядок визначення потенційно небезпечних об’єктів

Порядок визначення потенційно небезпечних об\'єктів (далі Порядок) розроблений відповідно до Законів України «Про об\'єкти підвищеної небезпеки», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про правові засади цивільного захисту», Положення про

95

Державний реєстр потенційно небезпечних об\'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р.

Порядок визначає єдині підходи для визначення потенційної небезпеки підприємств, установ, організацій та інших об\'єктів (далі об\'єкт), що належать суб’єктам господарювання незалежно від виду їх діяльності, порядку використання та форм власності, у тому числі ті, що проектуються на стадії розробки проектно-кошторисної документації, з метою віднесення їх до потенційно небезпечних об’єктів.

Об\'єкт підвищеної небезпеки - об\'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об\'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру (згідно з Законом України «Про об’єкти підвищеної небезпеки»).

Ідентифікація потенційно небезпечного об’єкта передбачає аналіз структури об\'єктів господарської діяльності та характеру їх функціонування для встановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення надзвичайних ситуацій, а також визначення рівнів можливих надзвичайних ситуацій.

У процесі ідентифікації розглядаються і враховуються внутрішні і зовнішні чинники небезпеки.

Внутрішні чинники небезпеки характеризують небезпечність будов, споруд, обладнання, технологічних процесів об\'єкта господарської діяльності та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території.

Зовнішні чинники небезпеки безпосередньо не пов\'язані з функціонуванням об\'єкта господарської діяльності, але можуть ініціювати виникнення надзвичайної ситуації на ньому та негативно впливати на її розвиток (природні явища та аварії на об\'єктах, які розташовані поблизу).

Вимоги Порядку не поширюються безпосередньо на:

- транспортні засоби, які за межами підприємств перевозять небезпечні речовини рухомим складом залізничного транспорту, суднами, плавзасобами морського та річкового транспорту, літаками, іншими повітряними транспортними засобами та автомобільним транспортом;

- об\'єкти розвідки, видобутку та розробки корисних копалин, включаючи розвідку та розробку морського дна, наявність небезпечних речовин у яких обумовлена природними явищами, а їх кількість не може контролюватися;

- житлові будинки.

Складання переліків об\'єктів, на яких здійснюється виявлення джерел небезпеки

Безпосереднє виявлення джерел небезпеки здійснюється на всіх об\' єктах або на їх відокремлених підрозділах, які відповідно до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки" підпадають під термін «потенційно небезпечний об’єкт» (об\'єкт господарської діяльності визнається потенційно небезпечним за умови наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, здатного ініціювати НС місцевого, регіонального або державного рівнів).

Виявлення джерел небезпеки здійснюється у такій послідовності:

- визначаються види діяльності, що здійснюються на об\'єкті господарської діяльності, на підставі довідки з єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, яка видається Державним комітетом статистики України;

- визначаються державні (галузеві) реєстри (кадастри), в яких уже зареєстровано об\'єкт господарської діяльності, з використанням Переліку затверджених державних (галузевих) реєстрів України для обліку небезпечних об\'єктів;

- визначаються екологічно небезпечні види діяльності, які здійснює підприємство, відповідно до Переліку видів діяльності та об\'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 (із змінами);

- виявляються виробництва, у технологічних процесах яких використовуються джерела небезпеки, притаманні потенційно небезпечним об\'єктам, і які за певних умов (аварії, порушення режиму експлуатації, виникнення природних небезпечних явищ тощо) можуть стати причиною виникнення надзвичайних ситуацій, з урахуванням Переліку об\'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р.

- визначаються особливо небезпечні виробництва, з урахуванням Переліку особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров\'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 765 (із змінами);

- визначається кількість та клас небезпеки небезпечних речовин відповідно до Порядку ідентифікації (якщо на підприємстві є такі речовини, то ідентифікація цього підприємства проводиться відповідно до пунктів Порядку);

- визначаються об’єкти, що підпадають під Перелік об\'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов\'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. № 1214 (із змінами);

- визначаються об\'єкти, що підпадають під Перелік груп, визначених у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1788 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов\'язкового страхування цивільної відповідальності суб\'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об\'єктах підвищеної небезпе-

ки, включаючи пожежовибухонебезпечні об\'єкти та об\'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно- епідеміологічного характеру»;

- визначаються види небезпеки для кожного з виявлених джерел небезпеки;

- вибираються коди надзвичайних ситуацій, виникнення яких можливе на підприємстві, згідно з Класифікацією надзвичайних ситуацій.

У процесі виявлення джерел небезпеки розглядаються і ураховуються тільки внутрішні чинники небезпеки, які характеризують небезпечність будов, споруд, обладнання, технологічних процесів та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на території об\'єкта.

Зовнішні чинники небезпеки розглядаються як такі, що можуть ініціювати виникнення надзвичайної ситуації на підприємстві, але не враховуються для ідентифікації об\'єкта, якщо на ньому відсутні внутрішні джерела небезпеки, які можуть стати причиною виникнення надзвичайних ситуацій.

Переліки об\'єктів, на яких здійснюється виявлення джерел небезпеки, щороку до 1 березня поточного року складаються центральними та місцевими органами виконавчої влади, погоджуються з територіальними органами управління ДСНС в областях та місті Києві і до 25 березня затверджуються відповідними комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

На підставі переліків об\'єктів, на яких здійснюється виявлення джерел небезпеки, відповідальні особи об\'єктів самостійно або із залученням спеціалістів у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки до 1 жовтня поточного року здійснюють виявлення джерел небезпеки та оцінювання небезпеки об\'єкта (далі - ідентифікація) відповідно до цього Порядку.

У разі необхідності посадовими особами територіальних органів державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки можуть встановлюватися інші терміни проведення ідентифікації.

9.2