Поняття, мета, завдання та принципи екологічної експертизи

Ускладнення екологічної ситуації в країні внаслідок забруднення навколишнього природного середовища господарськими об’єктами та комплексами зумовило необхідність розроблення та обліку спеціальних розділів передпроектної, проектно-планової та проектно-кошторисної документації^[129].

Однією з важливих функцій управління у сфері охорони довкілля, засобом забезпечення екологічної безпеки і механізмом реалізації принципу запобіжного характеру заходів з охорони довкілля є екологічна експертиза^{1 2}.

Екологічна експертиза спрямована на запобігання новим, обмеження або ліквідацію наявним негативним джерелам впливу на довкілля та здоров’я населення. Як вид діяльності спеціально уповноважених органів влади, громадських формувань екологічна експертиза здатна забезпечити дотримання норм і вимог екологічної безпеки під час прийняття законів, обґрунтування програм і рішень, проектів соціально-економічного розвитку, розміщення продуктивних сил, будівництва нових підприємств тощо, дати змогу спеціалістам і громадськості оцінити рівень екологічної обґрунтованості проектів, сформулювати висновки, пропозиції й рекомендації щодо їх доцільності, визначити можливість реалізації.

Тривалий час екологічна експертиза розвивалася переважно як засіб нормативного відтворення екологічно несприятливих наслідків при будівництві господарських об’єктів, тобто на нормативній методології, і завдання її зводилося до перевірки об’єкта, порівняння запропонованих показників із чинними нормативно- правовими критеріями та подальшим узагальненням і формулюванням висновків обов’ язкового характеру, які ґрунтувалися не на законодавчих актах, а на стандартах, методичних вказівках і рекомендаціях.

Екологічну експертизу проводили переважно щодо проектів будівництва. Нормативний підхід значною мірою влаштовував зацікавлені сторони — тих, хто проводив експертизу, і тих, для кого вона проводилася. Типовою була ситуація, коли проект без будь-яких ускладнень проходив експертизу, затверджувався, на нього виділялися кошти, а з рештою будувалися екологічно несумісні об’ єкти.

Нині проведення екологічної експертизи є обов’ язковою умовою законодавчої, управлінської, інвестиційної, господарської та інших видів діяльності, що впливають на стан довкілля.

Першим у вітчизняній юриспруденції привернув увагу до екологічної експертизи Ю. С. Шемшученко. Ще 1976 року він визначив поняття і зміст цього інституту, його правові засади, теоретично обґрунтував шляхи вдосконалення правового регулювання підстав і порядку проведення екологічної експертизи¹.

Відносини у сфері екологічної експертизи регулюються Законом України «Про екологічну експертизу» від І995 року, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу», Постановою КМ «Про Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу» від 31 жовтня 1995 року № 870.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу» (далі — Закон) екологічна експертиза — це вид науково- практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’ єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі й оцінюванні передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків щодо відповідності запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

У процесі еколого-експертної діяльності перевіряють відповідність проектних рішень правовим розпорядженням екологічного характеру та оцінюють якість проектів у плані екологічних можливостей природних систем, а також відповідність проблемам та інтересам суспільства щодо сприятливого навколишнього середовища.

Відповідно до ст. 4 Закону метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’ я людей, а також оцінка рівня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’ єктах.

Відповідно до ст. 5 Закону основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення рівня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності; 2) організація комплексного, науково обґрунтованого оцінювання об’єктів екологічної експертизи; 3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил; 4) оцінювання впливу діяльності об’ єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів; 5) оцінювання ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; 6) підготовка об’єктивних, усебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Відповідно до ст. 6 Закону основними принципами екологічної експертизи є:

1) гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біоло- гічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

3) наукова обґрунтованість, незалежність, об’ єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

4) екологічна безпека, територіально-галузева й економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

5) державне регулювання;

6) законність.

Відповідно до ст. 7 Закону об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплекси, що справляють значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Військові, оборонні та інші об’єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України.

Об’єкти — відповідно до ст. 27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічній експертизі підлягають:

а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районної планіровки та інша передпла- нова і передпроектна документація;

б) техніко-економічні обгрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об’ єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі військового призначення;

в) проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище;

г) документація зі створення нової техніки, технології, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном;

д) матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об’ єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище. Екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні діючі об’ єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення.

Відповідно до ст. 9. Закону «Про екологічну експертизу» суб’єктами екологічної експертизи є:

1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еко- лого-експертні підрозділи чи комісії;

2) інші державні органи, місцеві Ради та органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

3) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

4) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

5) окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства.

До документації на об’єкти екологічної експертизи додаються обґрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого- економічною оцінкою наявного чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цього впливу. Особи, які передають документацію на об’ єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності.

12.1.