Інформаційні системи Європолу.

Метою створення та функціонування Європолу є підвищення ефективності співпраці компетентних органів у державах - членах Євросоюзу у сфері запобігання тероризму, незаконній торгівлі наркотиками, іншим видам тяжких міжнародних злочинів та боротьби з ними.

Кожна держава-член створює національний підрозділ зв’язку з Європолом. Національний підрозділ є тільки сполучною ланкою між Європолом і національними правоохоронними органами. Відносини між національним підрозділом і правоохоронними органами реґулює національне законодавство.

Для того щоб виконувати свої завдання, Європол створює та обслуговує комп’ютеризовану інформаційну систему. Ця система є банком даних криміналистич- но значущої інформації, до якої держави-члени безпосередньо через національні підрозділи й офіцерів зв’язку вносять відомості згідно зі своїм національним законодавством. Європол може безпосередньо вводити в неї інформацію, надану третіми державами й третіми організаціями, і результати аналізу, безпосередньо доступні для консультацій національних підрозділів зв’язку, офіцерів зв’язку, директора, заступників директора й уповноважених посадових осіб Єв- рополу.

Підрозділ Європолу, який забезпечує функціонування криміналістичних обліків, називається інфор- ^[609] маційною системою ("The Europol Computer System TESC"). Ця структура має три напрями роботи:

1) забезпечення безпосереднього ведення банків даних;

2) структура, що займається аналізом;

3) опрацювання інформації¹.

Інформаційна система використовується для зберігання, зміни та використання тільки тих даних, які необхідні для виконання завдань Європолу.

Відповідно до Конвенції Європолу, криміналістичному обліку підлягають особи, різні предмети, у тому числі документи, факти, події кримінального змісту.

Поставленню на облік підлягають: підозрювані у скоєнні злочинів, що підпадають під юрисдикцію Європолу; засуджені; підозрювані в причетності до членства в злочинній організації; будь-які особи, які можуть бути допитані при розслідуванні злочинів; потерпілі від злочинів; потенційні потерпілі, якщо є конкретні факти, які свідчать про те, що вони можуть стати такими; близьке оточення потерпілих, у тому числі товариші по службі; будь-які інші особи, які потенційно можуть надати яку-небудь інформацію про злочини, що підпадають під юрисдикцію Європолу.

Крім відомостей про осіб, обліку підлягають злочини (як вчинені, так і ті, що готуються).

Перелік видів злочинів, інформація стосовно яких підлягає обліку, міститься в додатку до ст. 2 Конвенції Європолу. Зокрема, до нього включено: ^[610]

1) злочини проти життя, здоров’я чи особистої свободи (вбивства й завдання тяжкої шкоди здоров’ю; незаконна торгівля органами й тканинами людини; викрадання людей; незаконне обмеження свободи; захоплення заручників; расизм і ксенофобія);

2) злочини проти власності або суспільних благ; незаконна торгівля культурними цінностями, у тому числі антикваріатом, а також витворами мистецтва; шахрайство й обман; рекет і вимагання; фальшивомо- нетництво та незаконне використання підроблених грошових знаків; підроблення адміністративних документів і торгівля ними; підроблення грошей і платіжних засобів; комп’ютерні злочини; корупція;

3) незаконна торгівля й завдання шкоди навколишньому середовищу (незаконна торгівля зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами; екологічні злочини; незаконна торгівля видами рослин, які зникають, і їх різновидами; а також гормональними речовинами й іншими активаторами зростання).

У рекомендаціях Ради йдеться про те, що Європолу доцільно встановлювати відносини з компетентними органами тих держав, із якими держави - члени співтовариства встановили конструктивний діалог. Конвенція відкрита для приєднання будь-якої держави, яка стає членом Європейського Союзу¹.