Інформаційні системи Інтерполу.

Датою створення Інтерполу прийнято вважати 1914 рік, коли в Монако відбувся Перший міжнародний конґрес кримінальної поліції, представлений фахівцями з Австрії, ^[611]

Великої Британії, Італії, Росії, Франції.

1) уніфікація процедури екстрадиції злочинців;

2) міжнародна превентивна антропометрія;

3) створення відділу з обліку міжнародної кримінальної інформації;

4) розроблення заходів щодо прискорення та спрощення арешту злочинців¹.

Як бачимо, питання щодо обміну інформацією та об’єднання інформаційних масивів стосовно злочинів і злочинців посідало важливе місце у створенні й діяльності вказаної організації.

Після утвердження України як незалежної держави у 1992 році Уряд України звернувся до Генерального секретаріату з проханням прийняти Україну до Інтер- полу (Постанова Кабінету Міністрів № 555 від 30.09.1992 р.). Прохання було задоволено, і на 61-й Генеральній асамблеї Інтерполу в Дакарі (4 - 10 листопада 1992 року) Україну було прийнято до організації. Відтоді почали здійснюватися конкретні організаційні заходи, спрямовані на практичне виконання прийнятих рішень. Кабінет Міністрів України своєю постановою № 220 від 25.03.1993 р. затвердив "Положення про Національне центральне бюро Інтерполу". Постановою визначено, що взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер або виходить за межі країни, здійснюється лише через Національне центральне бюро Інтерполу України, яке вважається центром координації такої взаємодії. Повноваження ^[612] бюро покладені на Міністерство внутрішніх справ, у межах якого сформовано робочий апарат НЦБ. Наказом міністра внутрішніх справ у лютому 1995 року створено групи Укрбюро Інтерполу в ГУ-УМВС України в Республіці Крим, областях, а також містах Києві та Севастополі.

Національне центральне бюро Інтерполу (Укрбюро Інтерполу) представляє Україну в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі - та є центром координації взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами зарубіжних держав щодо ведення боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер або виходить за межі країни¹.

Укрбюро Інтерполу відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечує обмін офіційною та конфіденційною (оперативно-розшуковою) інформацією в межах Інтерполу та правоохоронних органів України з питань боротьби зі злочинністю;

2) надсилає до Генерального секретаріату й національних центральних бюро держав - членів Інтерполу запити та відомості правоохоронних органів країни, пов’язані з інформацією про злочин і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються в скоєнні злочинів, тощо;

3) приймає і контролює реалізацію запитів та інформації генерального секретаріату й національних центральних бюро держав - членів Інтерполу;

4) сприяє представникам компетентних органів зарубіжних держав, які прибули в Україну для здійс- ^[613] нення оперативно-розшукових та інших заходів, пов’язаних із боротьбою зі злочинністю;

5) терміново інформує національні центральні бюро держав - членів Інтерполу про випадки безпосереднього звернення до їх компетентних органів правоохоронних органів країни;

6) у разі необхідності подає до Генерального секретаріату й до національних центральних бюро держав - членів Інтерполу зведену інформацію про злочини, скоєні іноземними громадянами на території України, а також про іноземних громадян, яких затримано в Україні за підозрою у вчиненні злочинів, притягнуто до кримінальної відповідальності або засуджено;

7) організовує участь представників України у зустрічах і конференціях, які проводить Інтерпол;

8) складає на підставі інформації, що надходить від правоохоронних органів країни, звіти, передбачені Інтерполом, і надсилає їх до Генерального секретаріату;

9) готує аналітичні огляди, звіти й узагальнення за матеріалами Інтерполу з проблем боротьби зі злочинністю;

10) формує на підставі інформації, одержаної в ході своєї діяльності, банк даних про злочини та злочинців, розшукуваних осіб, предмети й документи;

11) бере участь у розробленні проектів законодавчих і нормативних актів, що реґламентують роботу, спрямовану на боротьбу зі злочинністю;

12) бере участь у проведенні кримінологічної експертизи законодавчих і нормативних актів та міжнародних договорів України, з прийняттям чи укладенням яких може відбутися поширення злочинності;

13) контролює в межах своєї компетенції додержання міжнародних договорів України щодо боротьби зі злочинністю;

14) замовляє в бібліотеці Генерального секретаріату Інтерполу законодавчі та нормативні акти держав - членів Інтерполу з питань боротьби зі злочинністю, міжнародно-правові документи, угоди, що реґламенту- ють міжнародне співробітництво в цьому напрямі, а також документи про діяльність поліції; формує банк даних з такої інформації;

15) видає інформаційний бюлетень.

Порядок використання можливостей Інтерполу ре- ґламентує наказ "Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів”, затверджений МВС України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Держкомкордоном України, Державною митною службою України, Державною податковою адміністрацією України, № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 р. В указаній інструкції детально викладено порядок оформлення запитів і вказано, яка інформація повинна бути відображена в запиті стосовно певної категорії злочинів або особи.

Уся інформація, отримувана Міністерством внутрішніх справ України каналами Інтерполу, вміщується в інтеґровану базу даних НЦБ з такими підсистемами:

1) документи;

2) особи;

3) транспорт;

4) фірми;

5) номерні речі;

6) валюта;

7) предмети мистецтва¹. ^[614]

Однією з ключових функцій Генерального секретаріату Інтерполу є створення та забезпечення функціонування міжнародних банків даних інформації криміналістичного та розшукового характеру.

Характерними особливостями цих банків даних є те, що інформація, яка в них міститься:

1) вноситься до банків даних усіма країнами - членами Інтерполу (на цей час в Інтерполі 187 країн- членів);

2) є доступною правоохоронним органам усіх країн - членів цієї організації.

Власником кожної одиниці/об’єкта інформації, що міститься в банках даних Інтерполу, є певна країна - член Організації, тобто відповідне національне центральне бюро, що є ініціатором внесення інформації про об’єкт до цього банку даних або здійснювало обмін інформацією про відповідний об’єкт з іншими країнами (національними центральними бюро).

З метою оперативної перевірки чи отримання інформації правоохоронними органами держав - членів Інтерполу доступ до банків даних Генерального секретаріату здійснюється безпосередньо за допомогою спеціальної захищеної телекомунікаційної системи І-24/7.

Для забезпечення цільового використання правоохоронними органами держав - членів Інтерполу його банків даних їх функціонування організовано таким чином, що країна - власник інформації про об’єкт, розміщеної в банку даних Інтерполу, автоматично отримує повідомлення про факт перевірки цього об’єкта іншою державою (відповідно національним центральним бюро Інтерполу, певним правоохоронним органом тощо). Отримання такого повідомлення для країни- власника інформації є підставою звернутися до країни, що перевіряла об’єкт у банку даних, для з’ясування підстав проведення відповідної перевірки, запитування відомостей про місцезнаходження об’єкта тощо.

На сьогодні в Генеральному секретаріаті Інтерполу створені й функціонують такі банки даних: "Особи"; викрадених транспортних засобів; викрадених/втра- чених документів; викрадених творів мистецтва; ДНК- профілів; відбитків пальців рук; порнографічних зображень неповнолітніх; підроблених платіжних карток. Розглянемо їх детальніше.

Банк даних "Особи"

містить інформацію про осіб, які розшукуються за вчинення злочинів, безвісно відсутніх, осіб, які підлягають ідентифікації, у т.ч.

Стосовно кожної особи банк даних містить таку інформацію:

1) прізвище, ім’я;

2) місце й дата народження;

3) стать;

4) паспортні дані батька та матері;

5) відомості про ідентифікаційні документи (серія, номер, дата й місце видачі документа);

6) громадянство;

7) статус особи (розшукуваний, зниклий безвісти та ін.);

8) службова інформація банку даних (номер файла, дата поставлення на облік, номер посилання відповідного НЦБ Інтерполу, строк дійсності інформації);

9) фотографія, відбитки пальців рук;

10) інформація про злочини, вчинені особою, або про підстави занесення її до банку даних;

11) відомості про санкцію на арешт;

12) відомості про циркулярне повідомлення Інтер- полу, якщо таке розповсюджувалося;

13) відомості про інші ідентифікаційні дані, які може використовувати особа.

Генеральний секретаріат за допомогою системи І-24/7 надає доступ до банку даних циркулярних повідомлень Інтерполу.

У 1946 році з метою організації міжнародного розшуку злочинців, осіб, зниклих безвісти, ідентифікації невпізнаних трупів тощо було запроваджено циркулярні повідомлення Інтерполу (картки Інтерполу). Вони поділяються на такі категорії:

1) "Розшук" ("червоне повідомлення”) - виставляються на злочинців, які підлягають арешту з подальшою видачею країні-ініціаторові розшуку. Ці повідомлення містять повний текст ордера (санкції) на арешт і детальний опис вчиненого злочину;

2) "Установлення місцезнаходження” ("блакитне повідомлення") - виставляється на особу, яка перебуває поза межами країни-ініціатора, для встановлення місця перебування тощо;

3) "Попередження" ("зелене повідомлення") - містить інформацію про "професійних" злочинців, які діють на території декількох країн, і завдання щодо спостереження за ними;

4) "Невпізнаний труп" ("чорне повідомлення") - детальний опис знайденого трупа, стосовно якого є підстави вважати, що загиблий за життя походив з іншої держави, з метою ідентифікації в повідомленні вмішуються відбитки пальців;

5) "Зниклий безвісти" ("жовте повідомлення") - інформація про осіб, зниклих безвісти, з метою їх розшуку й ідентифікації;

6) "Терористична загроза" ("оранжеве повідомлення") - інформація щодо осіб, які причетні до скоєння терористичних актів або підозрюються в ньому.

Банк даних викрадених транспортних засобів містить інформацію про транспортні засоби, викрадені на території держав - членів Інтерполу. Стосовно кожного викраденого транспортного засобу до банку даних вмішується така інформація:

1) номер кузова;

2) марка автомобіля та його модель;

3) колір;

4) державний номерний знак;

5) дані про власника;

6) країна реєстрації;

7) рік випуску;

8) номер двигуна;

9) номер коробки передач;

10) дата й місце викрадення;

11) дата внесення до банку даних;

12) строк дійсності інформації;

13) відомості про поставлення на облік та зняття з обліку;

14) інформація виробника про автомобіль.

Банк даних викрадених/втрачених документів містить інформацію про викрадені/втрачені ідентифікаційні документи, а також викрадені/втрачені бланки адміністративних документів. Щодо кожного документа банк даних містить інформацію:

- про серію та номер документа;

- країну, яка видала документ;

- тип документа;

- місце й дату викрадення;

- втрату або викрадення документа;

- дату поставлення на облік і строк дійсності інформації.

У разі викрадення або втрати великої кількості бланків документів суворої звітності може також указуватися діапазон їх номерів.

Банк даних викрадених творів мистецтва містить інформацію про твори мистецтва, предмети антикваріату, інші культурні цінності, викрадені на території держав - членів Інтерполу. Стосовно творів образотворчого мистецтва наводиться:

- інформація про автора;

- зображення предмета;

- назва;

- метод нанесення зображення;

- розміри;

- опис зображень;

- дата й місце викрадення;

- номер посилання.

Щодо предметів антикваріату також указується матеріал, з якого вироблено предмет.

Банк даних ДНК-профілів містить інформацію про ДНК, вилучені з місць учинення злочинів на території держав - членів Інтерполу та від злочинців.

Банк даних відбитків пальців рук містить відбитки пальців рук, вилучені з місць учинення злочинів на території держав - членів Інтерполу, і дактилокарти злочинців.

Банк даних порнографічних зображень, створених із залученням неповнолітніх, дозволяє ідентифікувати зображення порнографічного характеру за "авторством" і місцем розміщення в мережі Інтернет.

Ба.нк да.них підроблених платіжних карток містить зображення підроблених платіжних карток та їх елементів (лицьової та зворотної сторін, емблем, голограм, підписів власників тощо) та іншу інформацію стосовно підроблення платіжних карток.

Перевірка інформації за банками даних Генерального секретаріату Інтерполу здійснюється на підставі запиту правоохоронного органу України, надісланого до НЦБ Інтерполу в конкретній кримінальній чи опе- ративно-розшуковій справі, або матеріалів перевірки.

Як свідчить практика, більшість перевірок здійснюються за банками даних розшукуваних осіб і викрадених транспортних засобів.

Отримання інформації або перевірка тих чи інших відомостей за банками даних Інтерполу здійснюється:

1) безпосередньо в режимі on-line - через телекомунікаційну систему Інтерполу І-24/7;

2) шляхом надіслання запиту до Генерального секретаріату Інтерполу.

Працівники НЦБ Інтерполу в Україні:

1) безпосередньо виконують завдання, доручення та запити, що надходять від оперативних підрозділів ОВС, органів досудового слідства, спрямовані на отримання необхідної інформації про фізичних і юридичних осіб, кримінальне минуле осіб, їх зв’язки, номерні речі, події, використовуючи можливості Генерального секретаріату Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, НЦБ Інтерполу держав - членів цієї міжнародної організації, а також дипломатичних установ України, розташованих за її межами, з дотриманням установлених відповідно до стандартів Інтерполу термінів;

2) у межах своєї компетенції здійснюють міжнародний розшук осіб для встановлення їх місцезнаходження, а в разі затримання організовують процедуру екстрадиції до України;

3) здійснюють перевірку інформації, що міститься в завданнях, дорученнях і запитах ОВС за наявними в НЦБ Інтерполу в Україні інтегрованими банками даних, а також інформаційними банками даних Генерального секретаріату Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу;

4) на підставі отримуваної інформації здійснюють постійну актуалізацію наявних у НЦБ Інтерполу інтеґ- рованих банків даних щодо осіб, стосовно яких здійснювалася перевірка правоохоронними органами України та зарубіжних держав.

Отже, розглянувши обліки системи МВС України й ті, що здійснюються міжнародними організаціями у сфері боротьби зі злочинністю, ми можемо констатувати, що інформаційні системи представлені майже на всіх рівнях правоохоронних органів від міськрайоргану і навіть від найменшої його складової - дільниці чи підрозділу - до Інтерполу. Незважаючи на те, що нижній ланці - рівневі підрозділу певної служби міськрайоргану - ми приділили увагу лише в контексті обліків ДІТ - УІТ, розглянуте переконливо свідчить, що саме там починають формуватися обліки. Досконалість, повнота й достовірність інформації про об’єкти обліку прямо залежить від того, наскільки точно, професійно грамотно спрацює саме ця ланка, адже вона перебуває в безпосередньому контакті з об’єктами обліку, виявляє їх, пізнає та досліджує.

Обліки експертної служби МВС посідають особливе місце в загальній системі обліків. Основну їх групу складають криміналістичні обліки, тобто ті, які мають завданням сприяти розкриттю та розслідуванню злочинів. За безпосереднім призначенням їх можна класифікувати на дві великі групи: обліки оперативно- пошукового призначення та довідково-допоміжні обліки. Перші безпосередньо пов’язані з конкретними злочинами й призначені створювати умови для їх розкриття. Другі хоча безпосередньо й не пов’язані з конкретними подіями злочинів, але містять інформацію про об’єкти, яка допомагає в розшуку певних об’єктів, служить зразком для порівняння при проведенні експертиз і досліджень. Поряд з указаним характерною рисою обліків експертної служби є те, що вони допомагають ідентифікувати об’єкти за властивостями й ознаками, притаманними їм. Таку ідентифікацію проводить спеціаліст у роботі з певною категорією об’єктів. Саме необхідність використовувати спеціальні знання в роботі з певними категоріями об’єктів і певними слідами зумовлює розміщення конкретного обліку в конкретному галузевому підрозділі експертної служби. Наприклад, кулегільзотека функціонує в підрозділах, що займаються дослідженням зброї, облік підроблених грошей і документів - у підрозділах, які займаються дослідженням документів, тощо.

Характеризуючи автоматизовані інформаційні системи, що функціонують у підрозділах експертної служби, не можна залишити поза увагою доцільність і можливість об’єднання їх у складні інформаційні системи. На нашу думку, на відміну від обліків підрозділів ДІТ (УІТ, ВІТ) для підрозділів експертної служби така інтеґ- рація є значно складнішою. Це пов’язано з особливостями та широким колом об’єктів, які входять до масивів обліків. І найголовніше, що облікові одиниці різних обліків експертної служби в більшості випадків не містять реквізитів, за якими б їх можна було об’єднати з іншими. Наприклад, майже немає однакових реквізитів, за якими б можна було встановити зв’язки обліку підроблених паперових грошей, документів і цінних паперів з дактилоскопічними обліками чи обліками слідів знарядь злому, транспортних засобів та ін. Єдиним таким реквізитом може служити лише належність їх до певної кримінальної справи чи органу. Тобто, як бачимо, створення інтеґрованого банку даних на базі обліків, які ведуть підрозділи експертної служби, на сьогодні є проблематичним. Водночас нескладно об’єднати певну групу однакових обліків (наприклад куле- гільзотек, підроблених грошей або дактилоскопічних та ін.) за вертикаллю в єдину мережу з розподіленими базами даних, таким чином, створивши, умовно кажучи, глобальну інформаційну систему, до якої входять певні обліки всіх рівнів. Умовою такого об’єднання є використання однакових програмно-машинних комплексів усіма ланками такої системи, а також наявність надійних мереж зв’язку.

Обліки підрозділів інформаційних технологій мають складнішу структуру. Вони включають різні види обліків, у тому числі обліки оперативно-розшукового призначення, обліки оперативно-довідкового призначення, обліки адміністративного призначення, обліки статистичного призначення.

Обліки оперативно-розшукового й оперативно-довідкового призначення створюють умови для встановлення (ідентифікації) певних об’єктів, розшуку людей і майна, зброї та автотранспортних засобів, отримання відомостей про їх минуле чи належність. Їхнім цільовим призначенням є сприяння розкриттю та розслідуванню злочинів, тобто вони відносяться до категорії криміналістичних. В обліках оперативно-розшукового призначення (як і в оперативно-розшукових обліках підрозділів експертної служби) концентрується інформація про об’єкти, пов’язана з конкретними злочинами, яка створює умови для їх розкриття. Але в них ідентифікація об’єктів відбувається за штучними ознаками (за номерами тощо), коли немає необхідності у використанні для цього спеціальних знань. І навіть у дактилоскопічному обліку УІТ дактилокарти систематизуються з використанням формул за десятипальцевою системою. У разі ж виникнення необхідності ідентифікації за відбитками її проводять працівники експертної служби. В обліках інформаційно-довідкового характеру міститься інформація про різноманітні об’єкти, що може стати в пригоді в процесі розслідування. Яскравим прикладом такого обліку є оперативно-довідкова картотека.

Також слід зазначити, що інформація з обліків адміністративного призначення й статистична інформація, як і інформація з інших інформаційних систем, може бути використана в процесі розслідування. Її значущість для розслідування визначається видом злочину, що розслідується, а також конкретною слідчою ситуацією. Досить часто в процесі розслідування працівники правоохоронних органів звертаються до обліків автотранспортних засобів, вогнепальної зброї, адміністративних правопорушень, адресного бюро тощо.

Сьогодні майже всі обліки підрозділів УІТ являють собою автоматизовані інформаційні системи, хоча паралельно з АІС ведуться й аналогічні обліки на паперових картках. Автоматизація інформаційних систем підрозділів УІТ, наявність сучасних засобів зв’язку дозволили об’єднати локальні АІС в інтеґровані банки даних ІБнД з доступом до інформації з будь-якої віддаленої точки доступу. Створення інтеґрованих банків даних поставило роботу інформаційних систем на принципово новий рівень, зумовило впровадження інформаційно-аналітичних систем, за допомогою яких стало можливо аналізувати величезні обсяги інформації, що входить до бази даних різної відомчої належності, установлювати зв’язки між різними проявами об’єкта обліку, а також між різними об’єктами, які стоять на обліку як в одній, так і в різних системах, що входять до ІБнД або до іншої АІС, яку опрацьовує аналітична автоматизована інформаційна система, наприклад ААІС "СОВА". Розгляд цього питання, поряд з позитивними моментами, дав змогу виявити й проблемні питання в організації облікової роботи. Навряд чи є сенс повторювати, що використання різного програмного забезпечення (це, до речі, сьогодні має місце в дактилоскопічних обліках - АДІС "Сонда", "Дакто 2000" та ін.) стає на перепоні інтеґрації певних систем та об’єднання їх у систему вищого рівня, яка реально працює. Також, на нашу думку, є проблемою відсутність спеціалізованого підрозділу УІТ на рівні міськ- райвідділів, який би узагальнював інформацію в межах обслуговуваного району чи міста. Саме на цьому рівні за умови тісної співпраці працівників УІТ і підрозділів галузевих служб можна уникнути різних проблем, пов’язаних з отриманням, передачею та опрацюванням інформації при взятті об’єктів на облік за певними параметрами. Треба сказати, що велика кількість інформації, потрібної працівникам галузевих підрозділів міскрайорганів, які дійсно знаходяться на передньому краї боротьби зі злочинністю, стосується осіб, які проживають, і злочинів, які вчинені в межах території їх обслуговування. Відповідно, первинну інформацію вони могли б отримувати без виходу на УІТ обласних ГУМВС (УМВС). Тож ми вважаємо, що саме з рівня міськрайоргану повинна починатись інтеґрація окремих АІС у єдину систему, тобто зі створення ІБнД певних міськрайвідділів.

Для боротьби з транснаціональною злочинністю ще на початку ХХ століття було створено міжнародну поліцейську організацію Інтерпол, наприкінці того ж століття інтеґрація держав Європи у єдиний простір ініціювала створення міжнародної поліцейської організації держав Євросоюзу - Європолу. На теренах колишнього СРСР у 1992 році, відповідно до угоди про взаємодію міністерств внутрішніх справ країн СНД у боротьбі зі злочинністю, на базі МВС Російської Федерації було створено Міждержавний інформаційний банк (МІБ).

Одними з основних функцій цих міжнародних утворень є координація діяльності правоохоронних органів різних держав, що входять до їх складу, організація обміну інформацією, яка може стати корисною під час розслідування транснаціональних злочинів і пошуку злочинців, які переховуються в інших країнах, а також здійснення обліково-аналітичної роботи, спрямованої на створення умов для розкриття злочинів і розшуку злочинців цієї категорії. Бази даних інформації, що створені й функціонують сьогодні в указаних міжнародних організаціях, являють собою автоматизовані інформаційні системи (АІС) та автоматизовані аналітично-інформаційні системи (ААІС) з можливістю доступу до них через національні представництва.

У нашому дослідженні ми залишили поза увагою інформаційні системи інших правоохоронних органів. Поряд з інформаційними системами правоохоронних органів, у розслідуванні використовується інформація з будь-яких інформаційних систем. Відповідно, ці системи, як і вже розглянуті, можуть стати джерелами криміналістично значущої інформації залежно від виду злочину, місця та слідчої ситуації, що склалася.