Сучасні інформаційні системи: їх структура та взаємозв’язки складових

Не потребує доказування факт, що будь-яка усвідомлена людська діяльність ґрунтується на інформації про властивості, стан і поведінку тих осіб та об’єктів матеріального світу, із якими вона безпосередньо пов’язана, котрі певним чином можуть на неї впливати.

Створюючи умови для отримання достовірної інформації про певні об’єкти, обліки тим самим сприяли прийняттю виважених, обґрунтованих рішень. У міру ускладнення суспільства збільшувалися й обсяги інформації, що вимагало вдосконалення систем її збирання, зберігання, опрацювання. Тривалий час вони велись у вигляді картотек, журналів та архівів паперових документів. Розвиток комп’ютерних технологій, що відбувся у другій половині ХХ століття, істотно вплинув і на розвиток інформаційних систем. На зміну звичайним, ручним інформаційним системам приходять автоматизовані.

Однак, незважаючи на ступінь розвитку інформаційних технологій, слід завжди мати на увазі, що отримання й накопичення інформації не є самоціллю. Мета створення та функціонування інформаційних систем полягає у створенні умов для вирішення конкретних завдань певного напряму людської діяльності, у тому числі й у розкритті злочинів. Велике значення в роботі з такою інформацією відіграє людський фактор, який проявляється в умінні користувача грамотно нею користуватися. "Одне й те саме інформаційне повідомлення може містити різну кількість інформації для різних споживачів"¹, - підкреслюють Г.С. Гохберг,

О.В.

Основні завдання, що вирішуються з використанням пошукових інформаційних систем, полягають у забезпеченні збирання, зберігання, опрацювання та видачі інформації користувачеві, яка необхідна йому для вирішення певних завдань, що стоять перед ним. Треба завжди пам’ятати, що сама собою інформація, у тому числі та, що міститься в масивах інформаційних систем, задовольняє наші потреби, але за умов її активації, оцінювання і цілеспрямованого використання вона сприяє досягненню певної мети.

Як і будь-яка керована діяльність, розслідування прямо пов’язане з інформацією, з тим, наскільки раціонально вона використовується. "Будь-який процес ^[317] управління - це насамперед інформаційний процес, який передбачає виконання функцій зі збору, передачі, обробки, аналізу інформації і прийняття відповідних рішень”¹. "Ефективність управління - це передусім раціональна організація інформаційних процесів"^{[318] [319]}, - стверджують О.І. Берг і Б.В. Бірюков.

Необхідність складання умов для прийняття обґрунтованих рішень, здійснення контролю за різноманітними об’єктами та явищами ініціювала появу й функціонування в сучасному суспільстві численних інформаційних систем із різними рівнями об’єднання масивів, автоматизації процесів реєстрації та опрацювання інформації, доступом до масивів. Створення інформаційних систем сприяє впорядкуванню роботи з певною інформацією про об’єкти обліку, її адресному отриманню й багаторазовому використанню багатьма користувачами. На розвиток сучасних інформаційних систем істотно впливає розвиток комп’ютерної техніки та засобів сучасного зв’язку. Під їх впливом відбувається інтеґрація окремих обліків у складні інформаційні системи, що дозволяють опрацьовувати та поєднувати різну за формою відображення інформацію, передавати її користувачеві у зручній формі на далекі відстані. "Велика частина баз даних сучасних криміналістичних обліків створюється на основі комп’ютерних носіїв інформації в межах автоматизованих інфор-

1969.

Общетео- 1973. -

¹ Див.: ретические С. 182.

маційних систем”¹, - слушно зазначають В.І. Кисельов та О.М. Шаковець.

В інформаційних системах накопичується найрізноманітніша інформація про об’єкти. Це можуть бути настановні та біографічні дані осіб, відомості, що характеризують властивості й ознаки об’єкта, його зображення, різноманітна інформація історичного характеру про об’єкт і його зв’язки з іншими об’єктами, а також інша будь-яка інформація, що може стати в пригоді майбутньому її користувачеві для вирішення певних завдань. Із цього приводу С.М. Єсін і М.М. Ен- дрєєв говорять: "Особливо слід зауважити, що системи державної реєстрації громадян створюються з орієнтацією не тільки й не стільки для боротьби зі злочинністю, скільки для вирішення великої кількості інших соціальних проблем (охорони здоров’я, освіти, пенсійного забезпечення, страхування, оборони тощо)"^{[320] [321]}.

Сьогодні важко уявити будь-які предмети матеріального світу або явища, які б не пройшли реєстрацію і не враховувалися хоча б в одній інформаційній системі. Р.А. Усманов із цього приводу зазначає, що матеріали, які характеризують особу, містяться в архівах навчальних закладів, в особових справах, у бюро ЗАГС, у військових комісаріатах, в організаціях, що надають послуги мобільного, телефонного зв’язку, й ін.^[322]. Такі

інформаційні системи створено не тільки в Україні чи державах колишнього СРСР. Їх має будь-яке суспільство, їх використовують у будь-якій організованій діяльності. У США, пише В.Л. Шмаков, така система називається "Social Security", що в перекладі означає "соціальний захист”. За оцінками самих американців, як підкреслює автор, "у жодній тоталітарній країні немає такої системи контролю за діяльністю та переміщенням населення, як у США, однак вони до неї звикли і вважають безсумнівно необхідною"¹.

Навіть найпростіші побутові предмети враховуються у виробничому циклі та при їх реалізації, а деякі - і в процесі експлуатації.

У загальній сукупності обліків, що існують у суспільстві, окреме місце належить облікам системи правоохоронних органів, а серед них - призначеним безпосередньо створювати умови для розслідування злочинів. Ці обліки прийнято називати криміналістичними, а окреме криміналістичне вчення, до предмета якого вони входять, - криміналістичною реєстрацією.

Із метою надання допомоги слідчому, експерту чи працівникові оперативного підрозділу система криміналістичних обліків постійно розвивалася, удосконалюючись за рахунок об’єднання окремих обліків у відносно складні інформаційні системи, створювались обліки нових об’єктів або об’єктів, що вже перебували на обліку за іншими ознаками в інших інформаційних системах.

Останніми роками окремі вчені та практики вносять пропозиції щодо збільшення кількості обліків із відображенням в облікових документах інформації про властивості об’єктів, яка раніше не враховувалася з якихось причин (одорологічної, ДНК, фоноскопічної, сітчатки ока тощо)¹. Цей шлях дійсно є перспективним, створює додаткові умови для ідентифікації особи за ознаками, інформація про які відбивається в облікових документах. Стосовно такого напряму розвитку облікової діяльності можна сказати, що це здебільшого екстенсивний шлях її розвитку. Він потребує суттєвих витрат і часу на збирання інформації та формування масивів. Із цього приводу П.П. Іщенко зауважує: "Слід мати на увазі, що організація криміналістичного обліку - справа, яка є доволі трудомісткою та дорогою. Облік і зберігання малозначущих даних, отримання яких не веде до досягнення мети розслідування, є економічно невигідним"^{[326] [327]}. Не можна не відмітити й спроби деяких дослідників запропонувати новий вид криміналістичного обліку без урахування існуючої системи цих обліків, їх інтеґрації в системи з централізованим доступом до інформації та розподіленими базами даних. Так, наприклад, А.В. Бусов говорить: "Ми вважаємо актуальним уведення в систему криміналістичної реєстрації нового виду обліків під назвою «габітоскопічні обліки»”¹. Якщо при цьому мати на увазі створення обліків з відображенням в облікових одиницях даних про зовнішність особи, то такі обліки існують уже досить давно і беруть свій початоок з бертильонажу. Фото- і відеозображення за необхідності також заносяться до масивів або баз даних певних інформаційних систем. Тож залишається лише здогадуватися, що можна віднести до "габітоскопічних обліків”. І головне, яку функцію вони повинні виконувати, щоб вона відрізнялася від тієї, котру виконують наявні криміналістичні обліки, де відображається інформація про зовнішність особи. Поряд з такими є й дійсно слушні пропозиції.

Треба зазначити, що поряд з екстенсифікацією, облікова діяльність дедалі частіше вдосконалюється і за рахунок інтенсифікації. На сьогодні вона безпосередньо пов’язана з упровадженням новітніх досягнень науки та сучасних науково-технічних засобів, серед яких основне місце належить комп’ютерним і телекомунікаційним технологіям. "Стрімкий розвиток засобів комп’ютерної техніки та інформаційних технологій у світовому просторі поклав початок активному використанню у боротьбі зі злочинністю комп’ютерних інформаційних систем"¹, - відзначають автори посібника "Система інформаційного забезпечення ОВС України". Їхню думку поділяє С.І. Захарін: "Сьогодні ефективність боротьби зі злочинністю прямо залежить від упровадження інформаційних технологій у діяльність органів внутрішніх справ"^{[330] [331]}. Скажемо, що саме ці технології надають реальну можливість автоматизувати обліково-реєстраційну діяльність, передавати інформацію миттєво на будь-які відстані, виключаючи її втрату чи перекручення, створювати автоматизовані інформаційні системи, об’єднувати ці системи в інтеґ- ровані банки даних.

Водночас необхідно відмітити, що в слідчій, оперативній та експертній практиці досить успішно використовується облікова інформація не тільки криміналістичних, а й інших обліків системи МВС та інших інформаційних систем різних установ незалежно від їх відомчої належності. І це не випадково, адже вони являють собою сховища інформації про різноманітні об’єкти та явища, яка в разі необхідності може набути криміналістичного значення. Говорячи про властивості облікової інформації, О.Л. Голіцина, М.В. Максимов та

І.І. Попов підкреслюють: "...інформація, що може бути корисною для вирішення конкретної проблеми, може бути знайдена в документах, які відносяться до абсолютно іншої предметної галузі”¹. ”У процесі розслідування істотне значення може мати будь-яка інформація. У зв’язку з цим виникає необхідність у стислі терміни отримувати інформацію з різних банків даних як системи МВС, так і інших міністерств і відомств”^{[332] [333]}, - переконані В.П. Захаров і В.І. Рудешко. "Також використовуються відомості, що перебувають у розпорядженні установ та організацій, які не входять до системи органів внутрішніх справ, - говорить В.О. Семенцов. - Це можуть бути дані про видачу різних дозволів і ліцензій на зайняття якоюсь діяльністю, відомості про факти звернення за медичною допомогою, про державну реєстрацію актів громадського стану, про реєстрацію прав на нерухоме майно й операції з ним”^[334].

Ґрунтуючись на особистому досвіді практичної роботи та результатах наукових досліджень, ми також неодноразово висловлювали думки щодо використання інформації різних обліків у розслідуванні незалежно від їх основного цільового призначення та відомчої належності. Наведемо одне з них: "Говорячи про використання обліково-реєстраційних даних в розслідуванні, слід розглядати можливість використання не тільки криміналістичних обліків, а й всього арсеналу обліково-реєстраційних даних, які містять різні обліки незалежно від їх відомчої належності”^[335].

На підтвердження цієї посилки наведемо результати анкетування, яке ми провели протягом 2005 - 2008 років. Так, на питання "Як часто, на вашу думку виникає необхідність використовувати в процесі розслідування інформацію обліків паспортної служби, обліки якої не належать до криміналістичних?" з 1002 опитаних осіб (працівників практичних підрозділів ОВС і науково-педагогічних працівників кафедр криміналістики та споріднених кафедр навчальних закладів МВС України та Російської федерації) 945 (94,4%) відповіли, що майже в кожній справі. Те само стосується використання даних інших некримі- налістичних обліків у розслідуванні. "Необхідність в отриманні, опрацюванні та використанні найрізноманітнішої інформації постійно виникає у всіх без винятку підрозділах, особливо в тих, які займаються криміналістичною та оперативно-розшуковою діяльністю"¹, - стверджують B.^ Захаров і B.L Рудешко. С.С. Овчин- ський, характеризуючи аналітичну розвідку, говорить, що вона включає вивчення матеріалів "статистичних даних, відомостей, які містяться в державних і недержавних автоматизованих банках даних та інформаційних системах" ^{[336] [337]}. Як уже зазначалося, у суспільстві є численні обліки й облікові системи, які містять велику кількість інформації про різні об’єкти матеріального світу та явища. У разі необхідності інформація стосовно окремих об’єктів, що мали якесь відношення до злочину, може бути витребувана з інформаційної системи, набути криміналістичного значення і використовуватися для встановлення окремих фактів у процесі розслідування. Такий шлях не потребує проведення нового пізнання об’єктів або фактів, навіть немає необхідності в наявності безпосереднього контакту з ними - інформація існує, вона міститься в інформаційних системах. Водночас умовою її виявлення й отримання є наявність у користувача знань про існуючі інформаційні системи, про особливості їх функціонування, структуру та зміст інформаційних масивів, порядок отримання з них інформації, її цінність для виконання завдань, що стоять перед ним.

Безперечно, знання сучасного стану обліків (як криміналістичного, так і некриміналістичного призначення), принципіальних основ їх побудови та функціонування, уміння правильно орієнтуватись у величезних обсягах облікової інформації, визначати місця її концентрації та носії тієї, що потрібна для встановлення тих чи інших обставин, уміння її кваліфіковано вилучати й використовувати для встановлення окремих обставин у процесі розслідування є необхідними умовами професійної діяльності сучасного правоохоронця.

Рис. 1. Приклад розсіювання інформації про особу в різних інформаційних системах "Очевидно, що правознавець повинен знати, як можна застосовувати інформаційні технології у своїй роботі та які правові інформаційні системи вже створено й упроваджено. Але незалежно від майбутнього місця роботи йому необхідні знання про комп’ютерні технології взагалі, про тенденції комп’ютеризації та інформатизації, про інформаційні системи підприємницьких фірм, банків, органів державної влади та ін. Без цього юрист не може ефективно виконувати свої функціональні завдання"¹, - справедливо зазначає О.О. Денісова.

Щодо обліків слід пам’ятати, що вони утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний

¹ Денісова О.О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 4.

зміст. Їх структурні побудови можуть бути різними, але функціонують вони в межах певного відомства, підрозділу чи його складової. Найбільшою обліковою одиницею, системою, тобто найвищим рівнем можна вважати всю безліч обліків, які функціонують у межах відомства (наприклад, обліки МВС, СБУ та ін.). "Великим системам, як правило, притаманна яскраво виражена ієрархічна будова. Ми знаходимо в них чітку послідовність рівнів, до яких входять різні підсистеми і які стосовно одна одної є відносно самостійними"¹. Така безліч складається зі структурних систем та одиниць нижчого рівня. Вони зосереджуються в різних службах і підрозділах за територіальною та службовою належністю (наприклад, у МВС це обліки підрозділів ДІТ, ДНДЕКЦ, ДАІ та ін. державного, обласного, районного рівнів). Кількість та види обліків прямо пов’язані з основною діяльністю підрозділу, який їх веде. Звичайно, найбільшим суб’єктом облікової діяльності в системі МВС України є ДІТ. В.П. Захаров і В.І. Ру- дешко правильно зазначають: "Зараз ДІТ - це найбільший об’єкт зберігання інформаційних масивів у системі МВС України, що є провідною організацією, яка розробляє та впроваджує комп’ютерні інформаційні підсистеми в діяльність органів внутрішніх справ України"^{[338] [339]}. При цьому треба зауважити, що ДІТ є не об’єктом зберігання, як стверджують указані автори, а суб’єктом.

Отже, найвищим утворенням сукупності обліків МВС є система всіх обліків, що утворені та ведуться в межах МВС. Вона, у свою чергу, складається з систем, які відносяться до окремої служби, департаменту тощо. Такі системи відносно системи вищого рівня прийнято називати підсистемами. Підсистеми поділяються за територіальною належністю, цільовим призначенням та ін. І таким чином можна дійти до найменшої складової будь-якої системи, у тому числі облікової. Найменшою неподільною обліковою одиницею будь- якого обліку чи облікової системи є реквізит. Саме реквізит містить мінімальну структурну сукупність інформації про певні властивості об’єкта обліку, що відображається за допомогою символів, цифр, графічних зображень або відбитків.

Останніми роками зміст інформаційного забезпечення розглядають з урахуванням впливу на нього сучасних інформаційних технологій. Зрозуміло, що і понятійний апарат, і термінологію теорії інформатики, інформаційних технологій і кібернетики дедалі частіше використовують учені-юристи. У посібниках, монографіях і підручниках можна натрапити на терміни "інформаційна система”, "інформаційна підсистема", "база даних", "банк даних" та ін. Визначенню співвідношень конкретних елементів системи, для позначення яких застосовано той чи інший термін, автори уваги майже не приділяють. І виходить у світ робота, де розглядаються різноманітні підсистеми без указівки на те, складовими якої системи вони є. Таке становище, по суті, робить безсистемним виклад матеріалу, що у свою чергу ускладнює його сприйняття, а іноді просто вносить плутанину у зміст роботи. Одразу ж скажемо, що ми не проти використання сучасної термінології, запозиченої з інших наук, без цього сьогодні обійтися просто неможливо, у цьому полягає взаємозв’язок наукових знань, що прямо впливає на розвиток науки. Але ж вона повинна бути коректною, органічно вливатись у зміст, сприяти поясненню того чи іншого явища або процесу. На нашу думку, такого роду термінологічні новації часто базуються на уявленні деяких авторів про принципові відмінності сучасних комп’ютерних технологій, які суттєво вплинули на роботу з інформацією, від усього іншого, що було досі. Важко не піддатися новим, "революційним" спокусам, оголосити початок нової термінологічної епохи в якомусь напрямі науки криміналістики. Утім, незалежно від оновлення термінологічного апарату, не повинні страждати ні ступінь доступності розуміння викладеного матеріалу, ні методологія науки.

Тож розглянемо співвідношення термінів "інформаційна система" й "інформаційна підсистема", які, по суті, є поняттями, що позначають сукупності інформації, інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки та зв’язку¹ й ін. Причому термін "підсистема" вказує на те, що відносно системи вона є її складовою. "Підсистема - це частка системи, яку виокремлено за якимось її ознаками"^{[340] [341]}.

Що ж собою являє інформаційна система? Система - порядок, зумовлений планомірним розташуванням і взаємним зв’язком частин чого-небудь¹. Система - ціле, яке становить єдність закономірно розташованих, взаємопов’язаних частин^{[342] [343]}. У науковій літературі поняття "система" трактується як: 1) "комплекс деяких об’єктів або елементів, що знаходяться в певному відношенні один до одного"^[344], 2) "сукупність об’єктів, взаємодія яких викликає появу нових інтеґраційних якостей, що не притаманні окремо узятим утворюючим її компонентам"^[345], 3) "безліч пов’язаних між собою компонентів тієї чи іншої природи, яка володіє цілком певними якостями. Ця множинність характеризується єдністю і виражається в інтеґральних властивостях і функціях множини"^[346].

Уявлення про "систему" як про єдине ціле можливе тільки з урахуванням наявності в цій системі певних зв’язків. Причому для функціонування такого утворення, як система, велике значення мають системні зв’язки. Розгляд же всієї сукупності зв’язків, їх характеристик дає уявлення про структуру системи. У свою чергу, структура розуміється як: 1) будова об’єкта^[347];

2) закономірні зв’язки між елементами!; 3) як єдність елементів, їх зв’язку й цілісності^{[348] [349]}; 4) стійка сукупність зв’язків та елементів множини^[350].

Інформаційна система є різновидом систем, яка включає відповідні компоненти. Така система найчастіше визначається як "комплекс, що включає інформаційний фонд і процедури: керуючу, оновлюючу, інформаційного пошуку й завершального опрацювання, які створюють умови для накопичення, зберігання, коригування та надання інформації"^[351]. Під системою розуміється будь-який об’єкт, який одночасно розглядається і як єдине ціле, і як об’єднана з метою досягнення певних цілей сукупність різнорідних елементів. Додавання до поняття "система" слова "інформаційна" відображає мету її створення та функціонування. "Інформаційна система досудового розслідування забезпечує збирання, зберігання, опрацювання, пошук, видачу інформації необхідної в процесі прийняття рішень у кримінальній справі"^[352].

Розглянемо структуру, тобто внутрішній зміст інформаційної системи. До її складу входять:

1) інформаційні ресурси, подані у вигляді баз даних (в автоматизованих системах - автоматизованих баз даних), у яких зберігається інформація про об’єкти обліку, зв’язок між якими визначається специфікою об’єктів і метою обліку;

2) комплекс технічних засобів (у сучасних автоматизованих інформаційних системах це комп’ютерна техніка, засоби зв’язку тощо), які створюють умови для автоматизації процесів роботи з інформацією;

3) формальна логіко-математична система (для автоматизованих інформаційних систем), що являє собою сукупність програм для забезпечення введення, опрацювання, пошуку та виведення потрібної інформації;

4) інтерфейс, що забезпечує спілкування користувача з системою у формі, яка є для нього зручною та забезпечує комфортну роботу з базою даних.

Як бачимо, до інформаційної системи входять різні складові, які виконують різні функції в організації роботи з інформацією. Одні такі складові являють собою множинність інформації, інші - програмних продуктів, обладнання, правових актів та ін. Тобто самі вони також є окремими системами, що входять до складу іншої системи відносно вищого рівня. "Кожен елемент системи, як правило, якісно відособлений і самостійний у межах цілого"¹. Такі складові системи прийнято називати підсистемами. "Підсистема - окрема, самостійна частина якої-небудь системи; додаткова або підпорядкована система"^{[353] [354]}. "Підсистема - це частка системи, яка виділена за певною ознакою. Загальну структуру інформаційної системи можна розглядати як сукупність підсистем незалежно від сфери застосування”¹, - переконані М.Є. Йолочкін, Ю.С. Брановський та І.Д. Ніколаєнко.

Множинність облікової інформації допускає наявність у "підсистемі” також сукупностей інформації на певних носіях та інших складових, що утворюють окремі системи відносно нижчого рівня. І таким чином поділ систем на підсистеми триває, аж доки не доходить до найнижчого рівня системи - неподільної одиниці інформаційної системи - реквізиту. ^[355] що розглядається як єдине ціле”¹. Згідно з семантикою слово "компонент" дійсно означає складову частину чого-небудь, тож кожна підсистема є складовою системи, що є єдиним цілим, але навряд чи можна погодитися з тим, що підсистема є неподільною одиницею. Як указувалося, такою одиницею для інформаційних систем є реквізит, а в автоматизованій інформаційній системі - інформаційне поле.

"Інформаційні підсистеми органів внутрішніх справ - це основна складова частина системи інформаційного забезпечення, яка призначена для збирання, накопичення, зберігання, опрацювання інформації та подання її в ергономічному вигляді для прийняття оперативно-службових та організаційно-управлінських рішень"^{[356] [357]}, - стверджують автори посібника "Інформаційне забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ в Луганській області".

Сутність співвідношення системи та підсистеми зрозуміла. Причому стосовно до якоїсь системи можна виділити дві групи підсистем: забезпечувальні системи й окремі "повноцінні" системи нижчого рівня (складові). Головними складовими будь-якої системи є підсистеми, тобто взаємопов’язані комплекси даних і процедур їх опрацювання. Усі підсистеми поділяються на дві групи: функціональні та забезпечувальні^[358].

Забезпечувальні підсистеми призначені вирішувати комплекс завдань щодо забезпечення умов якісної роботи функціональних. Їх склад відносно стабільний і має невисокий ступінь залежності від сфери використання інформаційної системи. До них належать такі підсистеми:

1) програмного забезпечення - сукупність загаль- носистемних і прикладних програм, а також методичної документації щодо їх застосування;

2) математичного забезпечення - сукупність математичних методів, моделей та алгоритмів, що використовуються в інформаційній системі;

3) технічного забезпечення - комплекс технічних засобів, необхідних для стійкої роботи системи (засоби збирання, реєстрації, передачі, опрацювання, відображення та тиражування інформації);

4) правового забезпечення - сукупність нормативно-правових документів, що визначають правовий статус системи, доступ персоналу до інформації, статус інформації, порядок збирання, реєстрації, зберігання, ревізування та видачі інформації;

5) організаційного забезпечення - сукупність методів і засобів, що реґламентують взаємодію працівників з технічними засобами і між собою в процесі експлуатації системи.

Залежно від виду інформаційної системи та сфери її функціонування можна виділити й інші забезпечувальні підсистеми: лінгвістичну, ергономічну тощо.

Функціональні підсистеми пов’язані безпосередньо з інформацією. До них належать:

1) підсистема збирання інформації, яка забезпечує збирання інформації різними каналами зв’язку, засобами та способами (у ручному чи автоматизованому режимі);

2) підсистема введення, опрацювання та зберігання інформації. Тут проводиться перевірка інформації, редагування й аналіз. Основу цієї підсистеми складає база даних;

3) підсистема виведення інформації, характер і вид даних, які виводяться з бази даних, прямо залежать від запиту й організації системи.

Таким чином, ми розглянули основи побудови та структури інформаційних систем, здебільшого з акцентом на автоматизованих.

Водночас у підрозділах ОВС ведеться ціла низка обліків у ручному режимі, на паперових носіях. Більшість обліків ведеться паралельно в автоматизованому і ручному режимі. Не будемо з’ясовувати доцільність або недоцільність їх дублювання, але скажемо відверто, що на сьогодні така практика є надійною. Вона захищає інформаційні фонди від втрати чи несанкціонованого втручання в облікові системи ззовні, чого не можна сказати про автоматизовані системи, особливо ті, що мають вихід до загальнодоступних мереж "Ін- транету" або в глобальну мережу Інтернет.

Структура облікових документів звичайних неав- томатизованих інформаційних систем (обліків) часто стає моделлю для автоматизованих і зумовлює структуру бази даних і форму ведення інформації. Тому розгляд структур обліків та облікових систем доцільно почати з найменшої неподільної одиниці, що використовується обліках та облікових системах, поступово розширюючи системи до рівня інтегрованого банку даних. Саме такий шлях, на нашу думку, буде певною мірою сприяти розумінню їх структури.

По-перше, слід зазначити, що у звичайних, неав- томатизованих обліках інформація відображається в облікових документах. Вони становлять єдність матеріального носія й інформації, де реквізити та їх інформаційні поля розташовані послідовно, згідно з визначеною формою. У кожному реквізиті фактографічної інформаційної системи міститься інформація про певну штучно надану або власну ознаку чи властивість об’єкта реєстрації. Реквізит є обов’язковою частиною документа і структурно складається з двох частин: найменування й інформаційного поля. Найменування реквізиту визначає сукупність даних про об’єкт реєстрації, що повинні міститися в його інформаційному полі. В інформаційному полі реквізиту відображається конкретна інформація про конкретні властивості чи діяльність об’єкта реєстрації. Поодиноко реквізити не містить жодна інформаційна система. Зазвичай вони являють собою систематизовану сукупність, яку можна назвати обліковою одиницею. Облікові одиниці - це завжди єдність інформації та матеріального носія. Але залежно від виду інформаційної системи та форми відображення вони можуть становити або окремий документ (картки, документи документальної інформаційної системи), або його частку (запис у журналі чи базі даних).

У фактографічних інформаційних системах основна облікова одиниця, як правило, містить структуро- вану інформацію про один об’єкт обліку. Їй уже притаманні всі ознаки системи, але системи найнижчого рівня, яка складається з реквізитів - логічно неподільних складових інформаційних систем. Вона має визначену структуру, що утворюється взаємопов’язаними складовими, і цілісність, яку їй надає належність до одного об’єкта, а в деяких випадках це окремий документ (первинний документ або облікова картка).

Детальний розгляд такої складової інформаційних систем, як основна облікова одиниця, ураховуючи її велике значення для побудови та функціонування інформаційних систем, пропонується в наступному підрозділі.

Тож розглянемо принцип побудови окремої інформаційної системи. Зазначимо, що складати підґрунтя для вирішення покладених на систему завдань можна лише за умов концентрації в ній інформації про значну кількість об’єктів, які підлягають обліку в цій системі. Причому, коли йдеться про певну галузь, організацію чи установу (у тому числі підрозділи МВС різного рівня), завжди потрібно враховувати велике коло об’єктів, що беруться на облік, та їх властивості й різні завдання, сприяти вирішенню яких призначені конкретні інформаційні системи. Завдання, об’єкти та властивості, за якими вони реєструються, зумовлюють необхідність утворення великої кількості інформаційних систем.

Як правило, для обліку об’єктів за однією групою ознак утворюється окремий облік. Сьогодні ще така практика є досить поширеною. Деякі об’єкти за такого підходу стають об’єктами обліку численних інформаційних систем за різноманітними ознаками.

Відбір властивостей, їх якісна та кількісні характеристики прямо пов’язані з призначенням і метою створення конкретного обліку. Наприклад, в обліках МВС одна особа може бути об’єктом цілої низки обліків, які ведуть різні підрозділи: паспортна служба, УІТ, підрозділи ДНДЕКЦ. І кожен з указаних підрозділів здійснює низку обліків, де основним об’єктом є та сама особа. Зрозуміло, що частина інформації в основних облікових одиницях таких обліків збігатиметься, а інша частина відрізнятиметься, але не тому, що об’єкт змінив властивості, а через те, що в різних обліках ураховуються різні властивості, притаманні одному й тому самому об’єктові, або різні факти, пов’язані з його життєдіяльністю. Наперед зазначимо, що належність інформації до одного об’єкта чи факту є підґрунтям для об’єднання інформаційних систем у системи вищого рівня, створення інтеґрованих банків даних.

Зведення інформації про об’єкти обліку в одну інформаційну систему створює умови для впорядкування роботи з нею та можливість отримувати її з однієї адреси. Такі сукупності називаються інформаційними масивами, а в автоматизованих, як раніше було сказано, - автоматизованими базами даних (АБД).

У найпростішому вигляді автоматизованою базою даних є сукупність систематизованої інформації, відображеної на відповідних носіях і призначеної для її опрацювання на ЕОМ. У перших визначеннях баз даних існує посилання на те, що дані в них зосереджуються у зовнішній пам’яті ЕОМ. "База даних - організована сукупність даних у зовнішній пам’яті ЕОМ, призначена для довгострокового зберігання й постійного використання"¹. Таке визначення дійсно відображало розвиток ЕОМ часів 60 - 70-х років минулого століття, коли дані зберігалися на зовнішніх носіях. Хоч і на той час існували визначення, що не обмежувалися тільки зовнішньою пам’яттю, тобто працювали на перспективу. "База даних - організована сукупність даних, призначена для їх зберігання, накопичення й ^[359] опрацювання за допомогою ЕОМ”¹. На нашу думку, це одне з найточніших визначень бази даних. "База даних - сукупність пов’язаних даних, організованих за певними правилами, що передбачають загальні принципи їх опису, зберігання й опрацювання, незалежна від прикладних програм"^{[360] [361]}. Можна навести безліч визначень бази даних, але майже в усіх них говориться про те, що це організована за певними правилами сукупність даних, призначених для опрацювання ЕОМ, орієнтована на опрацювання не однією, а кількома програмами. Тобто база даних є відносно незалежною стосовно керуючої програми.

На етапі становлення бази даних були жорстко прив’язані до конкретного програмного забезпечення, що робило їх залежними та придатними лише для локальних систем і тільки "парного" використання. Як правило, такі системи були орієнтовані на опрацювання певним комплексом комп’ютерної техніки. Прикладом таких комплексів можна вважати АДІС "Дермолог", масиви якого стали непридатними для опрацювання сучасними, досконалішими ЕОМ з новим програмним забезпеченням. Зазначимо, що заповнення інформаційних масивів, які складають серцевину баз даних, є найбільш трудомісткою та рутинною роботою. На неї витрачається досить багато часу. Особливо, коли такий процес пов’язаний із поповненням масивів у неавтоматизованому або напівавтоматизованому режимах.

Стрімкий розвиток комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, здатного опрацьовувати величезні обсяги інформації, їх постійне оновлення ініціювали створення баз даних, незалежних від керуючого програмного забезпечення. Сьогодні вони легко переносять революційні зміни технологій опрацювання інформації, що постійно відбуваються у світі.

Підґрунтям належного забезпечення користувачів достовірною та достатньою обліковою інформацією є постійне оновлення, поповнення та коригування масивів інформаційних систем. Оперативність її отримання залежить від рівня автоматизації процесів роботи з інформацією, їх комп’ютеризації та інтеграції.

У звичайних неавтоматизованих обліках цьому сприяє систематизація основних облікових одиниць. Як правило, вона провадиться за певними критеріями і може здійснюватися за кількома відповідними рівнями. У простішому вигляді систематизація проявляється в розміщенні облікових документів усередині системи. Це може бути розташування облікових одиниць за визначеними критеріями, наприклад: у хронологічному порядку (за номером реєстрації, за датою реєстрації); в алфавітному, а всередині алфавітного в хронологічному (в алфавітному за першими літерами прізвища, імені та по батькові) тощо. За особливими системами класифікується дактилоскопічна інформація.

В автоматизованих інформаційних системах бази даних формуються за принципами, що реалізуються відповідним керуючим програмним забезпеченням. Причому сьогодні будь-яке програмне забезпечення такого роду дає можливості користувачеві отримувати необхідну інформацію у зручній формі не тільки в разі безпосереднього (фізичного) звернення до системи, а й з віддалених точок доступу, використовуючи мережі сучасного зв’язку.

У неавтоматизованих обліках записи в журналах та інформація в картках жорстко прив’язані до матеріального носія. У разі коли виникає необхідність в отриманні будь-якої інформації про об’єкт обліку з такого масиву, беруть картку чи відкривають сторінку журналу з конкретним записом, а потім зчитують необхідну інформацію.

Для отримання інформації з обліків, що ведуться у "своєму" підрозділі, як свідчить практика, працівники ніяких запитів не складають, а просто користуються масивом у деяких випадках самостійно. З метою отримання інформації, що міститься в інших підрозділах (як у паралельних службах, так і за вертикаллю, а також в інших установах), складають запит, у якому вказують настановні дані певного об’єкта й інформацію про нього, яку потрібно отримати з інформаційної системи в разі наявності. Одним із різновидів такого формалізованого запиту є запит на перевірку наявності судимості, що направляється для перевірки особи за персональним оперативно-розшуковим обліком, який здійснює УІТ. На основі цього письмового запиту здійснюється пошук інформації в інформаційній системі й дається відповідь. Такі відповіді переважно складаються на формалізованих бланках. Порядок їх оформлення реґламентується відомчими наказами й інструкціями¹.

Інформаційні масиви разом із системою, що забезпечує введення, зберігання, систематизацію та виве- ^[362] дення інформації, прийнято називати обліками. По суті ж вони являють собою звичайні інформаційні системи, у яких опрацювання інформації здійснюється ручними засобами, без використання сучасних інформаційних технологій. Одразу ж попередимо, що спроби механізувати опрацювання облікової інформації, які робилися, а подекуди й сьогодні робляться, без упровадження сучасних інформаційних технологій, комп’ютерної техніки та програмного забезпечення ми відносимо до ручних засобів і методів опрацювання інформації.

Належне функціонування, уведення, опрацювання, зберігання та видачу інформації в автоматизованих інформаційних системах забезпечує надбудова (підсистема), яка називається системою забезпечення. До неї входять програми керування базами даних, науково-технічні засоби опрацювання інформації, системи введення, опрацювання, зберігання, виведення інформації тощо. Вище ми розглянули порядок уведення, систематизації та зберігання інформації в АБД, що є складовими автоматизованих інформаційних систем (АІС). Тепер розглянемо стисло порядок її отримання. Видача інформації з АІС, як і зі звичайних обліків, становить окрему процедуру. Вона також здійснюється на основі запиту. Хоча до обліку користувач може звернутися з будь-яким запитом, навіть зі складеним у довільній формі. Запит є проміжною ланкою для перекладу звичайної людської мови в машинні коди, якими оперує база даних. Такий запит зазвичай являє собою формалізований електронний бланк, який може мати різну форму залежно від потреб користувача. Як правило, програмне забезпечення дозволяє отримати інформацію про особу чи інший об’єкт, внесену до бази даних у тому вигляді, у якому вона була сформована, тобто у вигляді "електронної картки”, що використовувалася для введення інформації. Це зумовлюється звичкою сприйняття аналогічних паперових документів. Але це доволі просте уявлення про можливості АІС та АБД, і за такого підходу вони майже нічим не відрізнялися б від звичайного неавтоматизова- ного обліку. Відсутність жорсткого фізичного носія в АБД дозволяє структурувати інформацію за формами виведення в будь-якій послідовності, що необхідна користувачеві. Однією з властивостей, притаманних автоматизованій базі даних, є те, що пошук необхідної інформації в її масиві можна здійснювати за будь- яким полем, тобто будь-яке поле запису може бути пошуковим, чого не можна передбачити в неавтома- тизованих обліках. Умови пошуку можуть визначатися для конкретного поля. У текстових полях пошук здійснюється за ключовими словами (подібно тому, як це відбувається в Інтернеті), які можуть бути проіндексо- вані в системі, що є досить цінним у разі пошуку у великих текстових полях. Наприклад, у полі, де наводиться фабула злочину, можна знайти за прізвищем співучасників злочину й ін. У звичайних невеликих полях інформація вводиться залежно від типу поля, а пошук здійснюється в конкретних полях бази за символами, заданими в полі пошукової форми.

Наявність формалізованих електронних бланків форм пошуку (запитів), а також виведення дає можливість розмежувати права доступу до інформації АБД різним користувачам. Для цього визначають перелік груп користувачів, для кожної з них створюють свою форму запиту та виведення, які містять поля, де відображається інформація, доступна тільки для цієї групи. Інші поля в них просто відсутні. Такий підхід використовується для доступу до інформації інтеґрованого банку даних. Одним особам надається право доступу до всієї інформації, включаючи інформацію про організацію оперативного забезпечення, іншим - лише до певної інформації, треті мають можливість не тільки доступу а й права коригування тощо. Знайдена за запитом інформація може бути подана у вигляді електронних карток, а також різноманітних таблиць, як згрупованими, так і окремими записами - залежно від потреби. За необхідності отримуються їх друковані копії, які оформлюються документом з відповідними реквізитами.

Як бачимо, АБД (як і звичайні масиви облікової інформації для її введення, пошуку та видачі) потребують наявності систем забезпечення. Разом з ними АБД складають інформаційні системи. Виходячи з того, що інформація в таких системах підлягає автоматичному опрацюванню з використанням сучасних інформаційних технологій, програмного забезпечення та комп’ютерної техніки, такі інформаційні системи отримали назву автоматизованих інформаційних систем (АІС).

АІС, так само як і АБД, мають цілу низку визначень. Поява такої абревіатури або словосполучення "автоматизована інформаційна система” як терміна прямо пов’язана з упровадженням в облікову діяльність сучасних інформаційних технологій і комп’ютерної техніки. У разі, коли опрацювання інформації здійснюється в ручному режимі, ідеться про звичайні неа- втоматизовані інформаційні системи, а коли з використанням ЕОМ та інформаційних технологій - такі системи називають автоматизованими. З огляду на стрімке впровадження в облікову діяльність інформаційних технологій розглянемо зміст поняття "автоматизована інформаційна система". "Автоматизована інформаційна система - це комплекс, призначений для пошуку, збирання, накопичення, зберігання, опрацювання та передачі (розповсюдження) інформації, що складається з необхідного технічного устаткування й програмного забезпечення (включаючи інформацію, засоби її подання й організації)¹. "Автоматизована інформаційна система (АІС) - це організаційно упорядкована сукупність документів або їх масивів та інформаційних технологій, у тому числі з використанням засобів електронно-обчислювальної техніки й зв’язку, що реалізують процеси збирання, опрацювання, накопичення, зберігання, пошуку та розповсюдження інформації"^{[363] [364]}. "Автоматизована інформаційна система (АІС) - комплекс програмних і технічних засобів та інформаційних масивів, призначений для збирання, зберігання, пошуку й видачі інформації користувачам за їхніми запитами"^[365].

Наведене дає підстави стверджувати, що інформаційні системи являють собою сукупність інформаційних масивів, організованих за певними правилами, а також підсистем, які забезпечують уведення, зберігання, опрацювання та видачу інформації. "Оскільки інформаційний фонд такої системи та її внутрішній користувач практично завжди територіально віддалені від зовнішнього користувача системи, то загальна структура АІПС має включати засоби зв’язку й абонентські пункти зовнішніх користувачів”¹, - переконаний М.С. Польовий.

Загальним поняттям інформаційної системи можна вважати таке: інформаційна система - це організаційно впорядкована сукупність масивів інформації стосовно певних об’єктів та інформ.аційних технологій, у тому числі засобів сучасної комп’ютерної техніки, програмного забезпечення й мереж зв’язку, що забезпечують процеси введення, опрацювання і видачі ін.форм.ації користувачеві.

Таке визначення, на нашу думку, охоплює інформаційні системи, що ведуться як в автоматичному, так і в ручному режимі, і цілком прийнятне для визначення інформаційних систем, які функціонують у МВС України сьогодні.

Поняття інформаційної системи досить тісно пов’язане з процесом опрацювання інформації, який залежить від спеціалізації системи. Така спеціалізація зумовлена властивостями об’єктів і завданнями, що стоять перед конкретною системою.

Підбиваючи короткі підсумки, зазначимо, що поряд із визначенням сутності, поняття й змісту інформаційних систем велике значення мають питання, пов’язані з особливостями побудови їх облікових одиниць, які є центральними елементами масивів і баз даних, а також класифікація інформаційних систем за певними критеріями.

3.2.