Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії

Сучасний монетаризм - один з найважливіших напрямів західної економічної думки кінця 70-х - початку 80-х років XX ст.

Мета монетаристів - модернізація кількісної теорії, що перебувала в занепаді.

Фаза стискання супроводжується падінням реального обсягу виробництва. Стискання, яке триває понад 6 місяців, називається спадом.

Дно - точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає мінімального рівня.

Розширення - фаза циклу протягом якої реальний обсяг виробництва підвищується відносно дна циклу.

Пік - точка, в якій обсяг виробництва досягає максимального рівня.

Схематично це зображено на рис. 2.

Час

Рис. 2. Діловий цикл

Дослідження поведінки грошей в діловому циклі, які проводили Фрідман і Шварц, дали змогу зауважити закономірність, згідно з якою темпи зростання грошової маси, що перебуває в обігу, ідуть за циклічною схемою, випереджуючи загальні тенденції ділового циклу. Фрідман і Шварц показували, що існує взаємозв\'язок між зміною темпів зростання грошової маси і точками екстремумів у діловому циклі. Пропозиція грошей починає зростати до моменту досягнення дна ділового циклу, а це відповідно впливає на реальний обсяг виробництва і, в свою чергу, реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін. Зміна темпів збільшення грошової маси в обігу впливає на реальний обсяг виробництва швидше ніж на абсолютний рівень цін. Крім цього, ця зміна може впливати на швидкість обігу грошей, яка під час ділового циклу змінюється, тобто прискорюється або уповільнюється. Усі ці висновки лягли в основу одного з основних напрямків сучасної теорії грошей і грошового обігу - школи монетаризму.

Слабкі сторони монетаризму:

1. ігнорується сфера виробничого відтворення;

2. монетаристи вважають сферу виробництва "чорною скринькою", внутрішні процеси якого регулюються автоматично ринковими механізмами.

Отже, теорія Фрідмана є різновидністю теорії попиту і пропозиції грошей. Він вважав, що пропозиція грошей визначається кількістю грошей, що створюється державою або банківською системою, а зміни попиту на гроші проходять повільно, на відміну від грошової пропозиції, яка змінюється часто і незалежно від змін попиту. У результаті цього попит на гроші приймається за величину, близьку до постійної, а визначальним стає надлишок пропозиції грошей.