Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії.
Сучасний монетаризм - один з найважливіших напрямів західної економічної думки кінця 70-х – початку 80-р.р. XX ст. Якщо кейнсіанство ставило за мету пошуки боротьби з безробіттям, то ця теорія виникла як спроба подолання наслідків інфляції.
Мета монетаристів – модернізація кількісної теорії, що перебувала в занепаді. Найяскравіша постать – професор Чиказькоо університету М.Фрідман. Зосереджують основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах.Типовий діловий цикл у своєму розвитку проходить чотири фази:1) Стискання – супроводжується падінням реального обсягу виробництва. Стискання, яке триває понад 6 місяців, називається спадом.
2) Дно – точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає мінімального рівня.
3) Розширення – фаза циклу протягом якої реальний обсяг виробництва підвищується відносно дна циклу.
4) Пік – точка, в якій обсяг виробництва досягає максимального рівня.
Фрідман показував, що існує взаємозв’язок між зміною темпів зростання грошової маси і точками екстремумів у діловому циклі. Пропозиція грошей починає зростати до моменту досягнення дна ділового циклу, а це відповідновпливає на реальний обсяг виробництва і, в свою чергу, реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін. Зміна темпів збільшення грошової маси в обігу впливає на реальний обсяг виробництва швидше ніж на абсолютний рівень цін. Ця зміна може впливати на швидкість обігу грошей, яка під час ділового циклу змінюється (прискорюється або уповільнюється).
Слабкі сторони монетариму:
1) ігнорується сфера виробничого відтворення;
2) вважають сферу виробництва “чорною скринькою”, внутрішні процеси якого регулюються автоматично ринковими механізмами.