Мотиви та чинники, що визначають параметри попиту на гроші.

Монетарна теорія розглядає багатство як один із визначальних чинників попиту на гроші. Сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства. Попит на гоші слід розглядати як попит на запас грошей у певний, фіксований у часі момент, а не як потік грошей, який визначається за певний період часу.

Існує два мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші:

1) попит на гроші для трансакцій – індивідууми потребують готівки чи депозитних грошей, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Такі потреби в грошах забезпечуються через агрегат М1 і пов’язані з величиною операцій або номінальним ВВП. Попит на гроші для трансакцій чутливий до витрат від зберігання грошей. Коли процентна ставка на деякі види активів зростає порівняно зі ставкою відсотка на гроші, то фізичні та юридичні особи намагаються зменшити суми нагромадження своїх грошей і хочуть тримати гроші як активи.

2) попит як на активи – таке визначення попиту на гроші монетаристами зводиться до концептуального поняття “портфеля”. “Портфель” (набір цінних паперів або інших ліквідних активів) показує, як (в яких формах) раціональні інвестори вкладають своє багатство в економіку.

Попит на гроші залежить від таких економічних чинників: рівня цін (інфляції) (P), реальних доходів (Y), норми відсотка (r). Функціональну залежність попиту на гроші математично можна записати так :

Md = f (P, Y, r).

Аналіз чинників, що визначають параметри попиту на гроші узагальнемо таблицею.