8.2. Канали фінансового ринку.

Канали грошового (фінансового) ринку, по яких гроші від власників заощаджень надходять до позичальників поділяються на дві основні групи:

Ü канали прямого фінансування;

Ü канали непрямого фінансування.

Канали прямого фінансування – це канали, по яких кошти рухаються від власника до позичальника. При прямому фінансуванні продавці й покупці зустрічаються безпосередньо і передають гроші з рук у руки. Між ними можуть бути технічні посередники, які тільки зводять покупця і постачальника і беруть за це комісійні – брокери, маклери, дилери.

Пряме фінансування здійснюється двома способами:

ü передача коштів позичальникові (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму (капітальне фінансування). Прикладом такого фінансування є продаж фірмами акцій. Продавець передає покупцеві акції (канали акціонерного фінансування).

ü передача коштів фірмам для здійснення інвестицій в обмін на зобов’язання повернути ці гроші в майбутньому з відсотком (фінансування через одержання позик). Прикладом такого фінансування є продаж облігацій.

Канали непрямого фінансування – це канали, по яких кошти від власника заощаджень переходять до позичальників через фінансових посередників.

Фінансові посередники – це фінансові установи, які акумулюють гроші населення (а також тимчасово вільні засоби підприємства, фірм, що створюються в них у процесі господарювання) і надають їх у тимчасове користування фірмам на комерційній основі. До фінансових посередників відносяться: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії тощо, тобто різні фінансово–кредитні установи.

Фінансовий посередник – юридична особа, що сама купує гроші в продавців, а потім продає їхнім покупцям від свого імені.

При прямому фінансуванні ризик, пов’язаний з купівлею–продажем грошей несе продавець, а при непрямому – посередник.