6.5. Проблеми сучасного фінансового ринку в США
США, як вважають багато дослідників, пройшли висхідну точку найбільш тривалого у післявоєнний період циклічного піднесення економіки, яке мало місце у 90-ті роки. Відповідне піднесення далеко не в усьому було закономірним.
Його основою було неприродне навіть для світового лідера розгортання фіктивного капіталу. Загальна частка «реальних» інвестицій, здійснюваних у 90-ті роки (2,5—3,0% від ВВП), фактично обслуговувала фіктивний «фінансовий пузир». Розбухання котировок на фондовому ринку США принесло американським інвесторам лише у 1999 р. 5,5 трлн. доларів (ME і МО. — 2002. — № 1. — С. 4). Це призвело до надвисокої переоцінки (не менше як у два-три рази) американського фондового ринку насамперед в галузях «нової економіки» з одночасним відчутним зниженням прибутковості капіталу, що функціонує у виробничій сфері. Банкрутство таких найбільш респектабельних корпорацій високотехнологічної сфери, як «Адельфія», «Енрон», «Квест», «Уорлдком», а також найпотужніших авіакомпаній, що було зафіксовано в останні місяці 2002 p., є наочною ілюстрацією цього процесу.Особливо вразливою стороною є причетність зазначених фірм до корупції, зокрема корпорація «Енрон» була під час президентських виборів у числі головних спонсорів Республіканської партії і самого Дж. Буша. Масштаби американської тінізації є непорівнянними з українськими. Темні операції лише «Уорлдкома» оцінюють у 3,6 млрд доларів. Привертає увагу і співробітництво у цих питаннях з відповідними корпораціями провідних за світовим рейтингом американських банків, зокрема «Дж. П. Морган» та «Сітібанк», а також з відомою аудиторською фірмою «Артур Андерсен», яка працює і на українському ринку. Як вважає проф. А. С Гальчинський, потрібно називати речі своїми іменами: йдеться про пов\'язану з діяльністю фіктивного капіталу віртуально-тіньову економіку, яка діє як самовідтворювальна система і дедалі більше витісняє продуктивний тип економічних зв\'язків, призводить до хронічного спаду їхньої ефективності.
Як наслідок, фіктивна капіталізація американської економіки досягла таких розмірів, що для багатьох бізнесових структур входження у річище нормальної (продуктивної) підприємницької діяльності класичного зразка дедалі більше стає неможливим.6.6. Деякі особливості фінансів підприємств у США
Для фінансування поточної та інвестиційної діяльності підприємства в США, як і в інших країнах, використовують внутрішні і зовнішні джерела. До головних внутрішніх ресурсів можна віднести такі грошові фонди: амортизаційний, нерозподіленого прибутку, резервні фонди. Зовнішні джерела мобілізуються, як правило, на фінансових ринках. Акціонерне товариство є однією з головних форм організації господарських одиниць у США, де їх налічується понад три мільйони. їм належить 80% вартості всіх продажів, тоді як одноосібним підприємствам — 13%, а партнерствам — 7%. При цьому перші отримують близько 90% усього прибутку, другі — 4%, а треті — 6%. Оплачений акціонерами капітал — це грошові кошти, одержані від продажу різного роду акцій, та фонд нерозподіленого прибутку. У пасивах балансу він може становити від 35 до 60%. Решту складає коротко- та довгострокова заборгованість підприємств. Підприємства, які входять до корпорації, мають загальний, поточний, оперативний резервні фонди, фонд для гарантування від втрат при фінансуванні НДДКР, крім того формується фонд покриття можливих втрат від коливань валютних курсів, фонд покриття сумнівних боргів, а також можуть створюватися приховані або секретні резерви, розмір яких відомий тільки дуже обмеженій кількості осіб (докладніше про це див.: Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К., 1993).
Податок на прибуток корпорацій у США становить 34%, а для малого бізнесу (залежно від рівня доходу) від 15 до 34%. Серед економістів не існує згоди у питанні сфери дії податку на прибуток корпорацій — на що він накладається та хто несе його головний тягар — як і з питання природи породжуваних ним деформацій (докладніше про це див.: Дж.
Є. Стігліц. Економіка державного сектора / Пер. з англ. - К., 1998. - Гл. 23).Державні корпорації, як правило, низькорентабельні або збиткові, фінансують інвестиції значною мірою із зовнішніх джерел. Приріст основного капіталу вони покривають шляхом бюджетних субсидій та одержання позик на внутрішніх та зовнішніх ринках позичкового капіталу під гарантію держави.
У кожній господарській одиниці складаються короткострокові (на 1 рік), середньострокові (на 5 років) та перспективні довгострокові фінансові плани. Першочерговою метою управління фінансами фірми є максимізація добробуту власників акцій шляхом підтримки максимальної ціни звичайної акції.
82
83
На початку XX ст. в США з\'явилися перші благодійні фонди, створені великими корпораціями. Великі дарування у законодавчому порядку оформлювалися як довірча власність, відповідно добродійний фонд ставав трастом, загальне управління яким здійснювала рада опікунів. При цьому вкладник у цей благодійний фонд звільнявся від сплати податку з майна, який він подарував цьому фонду, але одночасно мав право його використовувати.