2.1. Аналіз політичної частини Угоди

Отже, як вже зазначалося вище, 21 березня 2014 року під час позачергового Саміту Україна - ЄС, який був проведений у рамках засідання Європейської Ради, відбулося підписання "політичної частини" Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Відповідно до досягнутих домовленостей зі стороною ЄС та згідно з Розпорядженням Президента України N 230/2014-рп "Про підписання політичних положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", підписано такі частини Угоди: Преамбула, Стаття 1, Розділи I, II та VII, а також Заключний акт Саміту між Україною, з однієї сторони, та Європейський Союзом і його державами-членами, з іншої сторони.

Першою умовною частиною цієї Угоди, як ми бачимо, є Преамбула.

Листом МЗС від 28.03.2014 року було надіслано анотацію до політичних положень Угоди про асоціацію, зокрема і Преамбули. Вона констатує, що Україна є європейською країною, яка поділяє спільну історію та цінності з ЄС. Відзначається європейська ідентичність нашої держави та існування широкого громадянського консенсусу навколо її європейського вибору. Наголошується на визнанні Європейським Союзом європейських прагнень України та її європейського вибору. У Преамбулі також підкреслюється відданість сторін дотриманню всіх положень Статуту ООН та принципів і зобов\'язань, прийнятих у рамках ОБСЄ, а також підтверджуються зобов\'язання сторін дотримуватися принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів.[35]

Однак така анотація є неповною та не розкриває інші суттєві обставини. Так, Преамбула умовно поділяється на декілька пунктів:

1. Спільні цінності та спільна історія;

2. Безпекова політика;

3. Політична асоціація та економічна інтеграція;

4. Енергетика, міграційна політика, екологія, боротьба з організованою злочинністю.

У цих пунктах закріплені принципи договору, мотиви його укладення і майбутні вимоги які починаються із загальних фраз, таких як: ураховуючи, беручи до уваги, будучи відданими, визнаючи, бажаючи.

Одначе, в тексті Преамбули є і такі слова як «зобов’язуючись». Наприклад: «зобов’язуючись забезпечувати поступову адаптацію законодавства України до acquis ЄС»; «зобов’язуючись посилювати діалог з питань міграції, надання притулку та управління кордонами, боротьби з незаконною імміграцією, торгівлею людьми»; «зобов’язуючись вести боротьбу з організованою злочинністю та легалізацією (відмиванням) коштів а також підтримувати транскордонне та міжрегіональне співробітництво». Що приховується за цими формулюваннями – сказати важко. Але достовірно відомо, що юридичною силою Преамбула все таки володіє, і при здійсненні договору це може мати істотне значення.[36]

Серед спільних цінностей в Угоді виділяються: повага до демократичних принципів, верховенство права, належне врядування, права людини і основоположні свободи, у тому числі права осіб, які належать до національних меншин і повазі до різноманітності, людської гідності та відданості принципам вільної ринкової економіки, визнання спільної історії, береться до уваги міцна громадська підтримка в Україні європейського вибору та європейської ідентичності. Також у першому пункті піднімається болюче питання українців щодо недискримінації осіб, які належать до меншин, зокрема й ЛГБТ- спільнот. Все ж зміна законодавства не зможе автоматично гарантувати зростання рівня толерантності до сексуальних меншин, враховуючи наше уявлення про традиційну сім’ю та менталітет.[37]

Політика безпеки в Преамбулі характеризується зміцненням міжнародного миру та безпеки, а також залученням до ефективної багатосторонності та мирного врегулювання спорів за допомогою ООН, ОБСЄ та Ради Європи; повагою до незалежності, суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів; зближенням позицій з двосторонніх, регіональних та міжнародних питань ураховуючи Спільну зовнішню та безпекову політику ЄС; протидією розповсюдженню зброї масового знищення.

Вимоги щодо політичної асоціації та економічної інтеграції зводяться до впровадження політичних, соціально-економічних, правових та інституційних реформ. Але невідомо, як буде діяти або вже діє формально-правове положення щодо досягнення економічної інтеграції, зокрема, за допомогою створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) як невід’ємної частини Угоди. З цього випливає припущення фактичної дії економічних положень Угоди про асоціацію з ЄС. Схожі моменти простежуються і в інших статтях.

Щодо інших сфер Україна та ЄС надають перевагу посиленню енергетичної безпеки, сприянню розвиткові належної інфраструктури та посиленню ринкової інтеграції та адаптації до ключових елементів acquis ЄС; запровадження безвізового режиму для громадян України після створення добре керованого пересування людей а також посиленню співробітництва у сфері захисту навколишнього середовища.

Частина договору, наступна за преамбулою і яка містить конкретні норми, може бути названа центральною. Частини і глави, а часом і окремі статті мають свої особливі заголовки, титули, що мають значення для з\'ясування змісту відповідних положень.

Стаття 1 Угоди про асоціацію, яка йде під назвою «Цілі» містить неоднозначне положення що цим документом створюється асоціація між Україною, з однієї сторони, і Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони. Отже, можна зробити висновок, що асоціація складовою якої є економічна інтеграція створена з моменту підписання політичних положень Угоди.

Як свідчить практика, цілі договору оговорюються безпосередньо в Преамбулі, але в нашому випадку вони відособлені в окремій статті.

Так, цілями асоціації є:

- зближення між сторонами на основі спільних цінностей і тісних привілейованих зв’язках,

- посилення політичного діалогу,

- посилення економічних та торговельних відносин завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, як це визначено у Розділі IV: «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди,

- зміцнення миру та стабільності у регіональному та міжнародному вимірах,

- співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки.

Розділом I "Загальні принципи" визначено, що в основі асоціації лежать принципи поваги до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, верховенства права, суверенітету й територіальної цілісності, непорушності кордонів, забезпечення належного врядування а також протидія розповсюдженню зброї масового знищення, боротьба з корупцією та різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризму, сприяння сталому розвитку. Сторони визнають, що принципи вільної ринкової економіки становитимуть основу для їхніх відносин.

Розділ II "Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики" містить в собі такі основні елементи як:

- політичний діалог та форуми його проведення,

- внутрішні реформи,

- співробітництво у сфері зовнішньої та безпекової політики.

Взагалі, вони повторюють деякі загальні положення Преамбули, статті 1 та Розділу I щодо зміцнення політичного діалогу та поваги до демократичних принципів, співробітництво для досягнення миру, безпеки й стабільності а також визначено формати політичного діалогу, включаючи саміти, зустрічі на рівні міністрів, політичних директорів, членів парламентів, посадових осіб високого рівня, експертів військових структур які більш детально регламентуються Розділом VII.

Внутрішні реформи повинні ґрунтуватися на принципах, зокрема таких, як стабільність і дієвість демократичних інституцій, верховенство права, та повага до прав людини і основоположних свобод, про які йдеться також у статті 14 Угоди.

Цікаві та більш конкретні положення містить третій елемент. Наприклад стаття 8 говорить: «Сторони співпрацюватимуть з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації і імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року та його відповідних інструментів». Також передбачено посилення практичного співробітництва, зокрема з метою забезпечення більш активної участі України у цивільних та військових операціях ЄС з подолання кризових ситуацій, а також у відповідних навчаннях і тренуваннях, зокрема тих, що проводяться в рамках Спільної політики безпеки і оборони. Україна та Європейське оборонне агентство (ЄОА) налагодять тісні контакти пов\'язані з удосконаленням військових спроможностей з технічної точки зору.

Відповідно до Розділу VII "Інституційні, загальні та прикінцеві положення" створюються такі органи:

- Рада асоціації - орган, що здійснює контроль і моніторинг застосування і виконання Угоди та періодичний перегляд її функціонування. Рада складається з членів Уряду України та членів Ради Європейського Союзу і Європейської Комісії. Засідання Ради проводяться регулярно на рівні міністрів щонайменше один раз на рік. Рада ухвалює обов\'язкові рішення у сфері дії Угоди. Може вносити поправки в додатки до Угоди.

- Комітет асоціації - допоміжний орган Ради асоціації. Складається з представників обох Сторін, головним чином на рівні вищих посадових осіб. Рада асоціації визначає обов\'язки і порядок функціонування Комітету асоціації, до сфери відповідальності якого належить підготовка засідань Ради асоціації. Засідання Комітету асоціації проводяться щонайменше один раз на рік. Рада асоціації може делегувати Комітету будь-яке зі своїх повноважень, у тому числі повноваження ухвалювати обов\'язкові для Сторін рішення.

- Підкомітети - допоміжні органи Комітету асоціації у конкретних сферах. Підкомітети звітують про свою діяльність Комітету асоціації на регулярній основі. Також у випадках встановлених Угодою мають повноваження приймати рішення.

- Парламентський комітет асоціації - форум для членів Верховної Ради України і Європейського Парламенту для проведення засідань та обміну думками. Регулярність проведення засідань визначаються самостійно. Може запитувати у Ради асоціації відповідну інформацію стосовно виконання Угоди, надавати Раді рекомендації та створювати підкомітети.

- Платформа громадянського суспільства - форум для проведення засідань та обміну думками між представниками громадянського суспільства України, з однієї сторони, і членами Європейського економічного і соціального комітету, з іншої сторони з метою проведення зустрічей та обміну думками.

Крім визначення створення та функціонування інституцій, Розділ VII Угоди включає в себе «Загальні та прикінцеві положення».

З самого початку ми можемо побачити загальний принцип доступності для фізичних та юридичних осіб однієї Сторони до адміністративних та судових органів другої Сторони а також взаємну заборону вживати заходи які приводять до дискримінації осіб всередині однієї із Сторін (за винятком податкового законодавства).

З метою добросовісного виконання Угоди проводиться моніторинг прогресу у виконанні заходів, які охоплюються Угодою та включає оцінку наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу й роботу місій з перевірки. Україна здійснюватиме наближення свого законодавства до права ЄС відповідно до Додатків I – XLIII та Протоколів які є невід’ємною частиною Угоди, на основі зобов’язань, визначених у Розділах IV, V та VI цієї Угоди. Особливістю такого моніторингу є контроль за впровадженням заходів, передбачені Розділом IV, після виконання яких погоджується подальше відкриття ринку, як визначено у тому ж Розділі.

Дана глава передбачає надзвичайно важливі нормативи, зокрема щодо порядку вирішення спорів між Сторонами стосовно виконання Угоди, включаючи висновки моніторингу. Так, у разі виникнення спору між Сторонами будь-яка Сторона надсилає іншій Стороні і Раді асоціації офіційний запит щодо спірного питання. Доти, доки спір не вирішено, він розглядається на кожному засіданні Ради асоціації. Спір вважається вирішеним, коли Рада асоціації прийняла обов’язкове для виконання рішення про врегулювання питання (яке, до речі, в свою чергу, не може бути предметом спору, що стосується торгівлі і питань, пов’язаних з торгівлею (п. 6 ст. 475)!

Але постає проблема – якими методами можна врегулювати спір? Угода дає нам дві відповіді:

1. Добровільно (ст. 476), тобто шляхом будь-яких загальних або конкретних заходів (консультації).

2. Примусово (ст. 478), тобто Сторона може вжити належних заходів, якщо питання не вирішено протягом трьох місяців з дати направлення офіційного запиту Раді асоціації.

Пріоритет надається тим заходам, які найменше зашкоджують дії Угоди та не можуть включати в себе призупинення Розділу ІV, але є певні виключення:

- у випадку денонсації Угоди, яка не передбачена загальними нормами міжнародного права;

- у випадку порушення іншою Стороною елементів Угоди, визначених у статті 2 Угоди (Розділ І).

Також ніщо в цій Угоді не перешкоджає Стороні вживати будь-яких заходів які, теоретично, можливо застосувати як ще одне виключення при вирішенні спорів:

- які необхідні щоб запобігти розголошенню інформації, що суперечить суттєвим інтересам її безпеки;

- які пов’язані з виробництвом зброї, військового спорядження та матеріалів чи торгівлею ними;

- які вона вважає необхідними для забезпечення власної безпеки, у випадку серйозних внутрішніх безпорядків під час війни або серйозного міжнародного напруження.

Цікаво те, що Угода застосовується не тільки на території Сторін, але ще й на території таких заморських країн як: Французька Полінезія, Аруба, Фолклендські Острови, Бермудські Острови та інші країни на яких розповсюджується дія Договору про функціонування ЄС.

Набрання чинності Угоди та застосування у зв’язку з цим інших угод слід виділити в окреме питання. Набрання чинності Угоди можливо двома способами:

1. Ратифікація. Так, сторони ратифікують або схвалюють цю Угоду відповідно до їх власних процедур. Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід\'ємною частиною якого є текст міжнародного договору (ст. 9 ЗУ «Про міжнародні договори»). Угода набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради ЄС (Депозитарій) останнього документа про ратифікацію або схвалення. При цьому Угода про партнерство та співробітництво припиняє свою дію.

2. Тимчасове застосування. Незалежно від положень пункту 1, Україна і Європейський Союз домовилися тимчасово застосовувати Угоду в частині, яка визначатиметься ЄС. Тимчасове застосування набирає чинності з першого дня другого місяця, що настає після дати отримання Депозитарієм таких документів:

- повідомлення Союзу про завершення виконання процедур, необхідних з цією метою, із зазначенням частин Угоди, які будуть застосовуватися тимчасово;

- здачі Україною на зберігання документа про ратифікацію у відповідності зі своїми процедурами та діючим законодавством.

У період тимчасового застосування Угоди про асоціацію, положення Угоди про партнерство і співробітництво які не охоплюються тимчасовим застосуванням, продовжують діяти.

Припинення тимчасового застосування набиратиме чинності через шість місяців після отримання повідомлення від однієї із Сторін Депозитарієм.

Крім цього, сторонами домовлено, що правові підстави тимчасового застосування політичної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відповідають аналогічному механізму, який, згідно з п. 2 застосовується до цього міжнародного договору в цілому, а отже не набрав чинності. [38]

Таким чином, можемо бачити що політична частина Угоди не може набрати чинності, так як процедура її ратифікації не була додержана.

Угода укладається на необмежений строк, перегляд досягнення цілей якої проводиться протягом п’яти років з дати набрання нею чинності. Сторони можуть доповнювати цю Угоду шляхом укладення окремих угод у будь-якій галузі, що належить до сфери її дії. Будь-яка із Сторін може денонсувати Угоду, повідомивши про це іншу Сторону. Дія Угоди припиняється через шість місяців з дати отримання такого повідомлення.

У Заключному акті сторони підтвердили свої зобов\'язання продовжити роботу з підготовки до підписання Розділів III, IV, V та VI Угоди. Із цією метою домовлено провести відповідні консультації дипломатичними каналами, за результатами яких буде визначено дату та спосіб завершення процесу укладення Угоди.

2.2.