12.2. Комітет регіонів.

Комітет регіонів як і Соціально-економічний комітет є консультативним органом.

Комітет регіонів складається з членів, які призначаються Радою ЄС за поданням країн-членів. Члени Комітету регіонів призначаються строком на чотири роки з правом повторного переобрання.

Поряд з членами Комітету регіонів призначається така ж кількість їх заступників.

Кількість членів Комітету регіонів та квота їх представництва від держав-членів така ж як і в Соціально-економічному комітеті.

Щодо вимог до кандидатів на посади членів Комітету регіонів, то тут потрібно зазначити, що Комітет складається з представників ре­гіональних та місцевих органів держав-членів Євросоюзу.

Зі свого складу члени Комітету регіонів обирають Голову та служ­бовців строком на два роки.

Засідання Комітету регіонів скликаються його Головою на вимогу Ради ЄС чи Європейської Комісії. Він також може проводити засідання за власною ініціа­тивою.

Слід зазначити, що за внутрішньою структурою, організацією роботи і проведенням засідань Комітет регіонів майже повністю схожий з Соціально-економічним комітетом.

Комітет регіонів затверджує свої Правила процедури (регламент) в яких більш широко визначається його порядок організації та діяльності.

При виконанні своїх обов’язків члени Комітету регіонів є повністю незалежними та діють в інтересах усього Європейського Співтова­риства.

Всі повноваження Комітету носять виключно консультативний характер. Він може давати свої висновки, як за зверненнями інших інститутів Євросоюзу, так і за власною ініціативою. Крім того, засновницькими договорами в ряді випадків передбачено необхідність обов’язкового одержання висновку Комітету регіонів з тих чи інших питань.

Рада ЄС або Європейська Комісія може встановлювати Комітету регіонів строк для підготовки ним відповідного висновку. Строк для такої підготовки не може бути меншим ніж один місяць від дати, коли Голова Комітету отримав повідом­лення про це.

У ви­падках, коли порушуються регіональні інтереси, Комітет регіо­нів може підготувати висновки у справі за власною ініціативою. Крім того, він може надавати висновки за власною ініціативою у випад­ках, коли вважатиме такі дії доцільними.

Література: Введение вправо Европейского Союза. Учебное пособие / Под. ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Изд-во Эксмо, - 2005.

2. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу. – К.: „К.І.С.”, 2004. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). - М.: Норма, 2004. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). - М.: Норма, 2005. Європейський Союз. Консолідовані договори. – К.: Port-Royal, 1999. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу. - К., 2002. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2004. Топорнин Б.Н. Европейские сообщества: право и институты. - М., 1992. Хартли Т. К. Основы права Европейского Сообщества. - М., 1998.