Введення

Суть кожного ринкового господарства — додатковий продукт як конкретне вираження підтвердження суспільно корисної праці.

Ринкова економіка грунтується на могутньому фундаменті матеріальних інтересів.

Конкурентно-ринкове середовище визначає найжиттєздатніші структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати й прибутки. В умовах ринкової економіки життєздатним зв\'язком є еквівалентний обмін, оплачена послуга. Крім того, ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності.

Концепції ринкового господарювання включають право суб\'єкта господарювання оперативно розробляти і здійснювати ефективні задуми за рахунок гнучкого управління економічними інтересами. Вони не відкидають прямого централізованого впливу, коли це необхідно. Небезпечна не централізація як така, а перевищення її міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління економікою від економічних інтересів суб\'єкта господарювання.

Загальнолюдська практика господарювання виробила два фактори, що спонукають усіх учасників виробництва працювати сумлінно й

високоефективно. Це, з одного боку, реальна можливість значного економічного зиску, відчутного виграшу на основі підприємницьких управлінських рішень та гнучких багатоваріантних маневрів, а з іншого — цілком реальна можливість провалу, тобто неминучої економічної відповідальності за рішення, що приймаються.

Можливість економічного провалу визначається реальними умовами господарської діяльності, рівнем наукової зваженості запрограмованих маневрів. Будь-яка форма господарювання й підприємницької діяльності, що припускає підвищення витрат виробництва або відстає щодо оновлення продукції, призводить до втрати споживачів на користь конкурентів. Звідси неминуче падіння прибутків і, якщо не буде вжито ефективних заходів, банкрутство.

При пануванні адміністративно-командних методів керівництва для суб\'єктів господарювання (велике підприємство чи окремий працівник) головне завдання полягає не в тому, щоб досягти максимуму (це пов\'язано з додатковими витратами зусиль, часу, ресурсів), а тому, щоб бути не гіршим за інших і мати приховані резерви на випадок нових завдань. Об\'єкт управління боїться лише покарання за невиконання команди, економічної ж мотивації заповзятості.