Ідея домінанти культури - «Духовного дому» Михайла Козачинського - для збереження національної ідентичності українців

Але найбільше займався розробкою ідеї домінанти культури в

державі для збереження національної ідентичності ідейний попередник і вчитель Г.Сковороди Михайло Козачинський (1699-1758), український письменник, педагог, філософ, церковно- освітній діяч XVIII ст.

Чільне місце серед складових творчості М.Козачинського посідає концепція природного права. З природних прав мислитель виділяв: право на життя, право свободи совісті, право приватної власності, право вибору, особливо наголошуючи на останньому [95. С.238]. На його думку, там, де немає вибору, немає і свободи. Щастя він вбачав не у володінні благами, які поділяв на природні (все те, що пов’язане із задоволенням природних потреб, — їжа, одежа, житло тощо) і штучні (блага, які самі по собі не потрібні для природи людини, але допомагають їй). М.Козачинський підкреслював, що існування людини неможливе без природних благ, але й наявність останніх ще не робить людину щасливою. А головне у житті - досягнення «природного щастя», бо основна мета всіх людських вчинків полягає саме в цьому.

Ідею домінанти культури для збереження національної ідентичності українців М.Козачинський умістив у формулу Мудрості (підкреслення наше - авт.), апологію якої він створив ще в ранній драмі «Про смерть останнього сербського царя Уроша П’ятого» (1733). Цим твором він заявив про себе як про

прихильника Просвітництва. Проте, особливо виразно, на фундаментальному рівні, ідею Мудрості як домінанти розвитку суспільства філософ розробив у п’єсі «Образ пристрастей цього світу». Приводом до її написання стала надбудова нового поверху над старим мазепинським корпусом Київської академії.

М.Козачинський протиставляє двох правителів: Соломона й Нерона (за В.Шевчуком - під Нероном наші мислителі традиційно бачили Петра І [156. С.143]). У пасажі про І.Мазепу, який постає як Бунт, Україна виступає в образі Марса, а Росія — Беллони, повстанча програма подається без перекручень, але сам Бунт засуджується. І це чиниться з певною метою, бо як головне у творі виводяться Любомудрість і Премудрість. Вони пропагують потребу єднання з Мудрістю, яка має бути не в повстанні, а саме в Премудрості, яку підтримують Віра, Надія та Любов. Саме вони і мають оселитись у новозбудованому поверсі над Мазепиним, що є ніби підосновою новобудови.

Отже, алегорія М.Козачинського засвідчує спорудження духовного дому народу (підкреслення наше - авт.), що побудований на основі традицій боротьби за свою свободу. Автор повідомляє: час національних визвольних воєн після повстання І.Мазепи минув, нова епоха потребує нового мислення, нової мудрості, на рівні Премудрості, якій і належить збудувати національний Духовний дім (підкреслення наше - авт.), поєднати народ у вірі, позбутися розбрату, відтак надбудований новий поверх стає символом освітньої та культурної праці, яка провадиться у мирі та злагоді.

• • U • •• ••