<<
>>

«Хлібний» союз УНР та Центральних держав.

Німецький посол у Києві Мумм напередодні гетьманського перевороту писав:

«Генерал Гренер як начальник штабу групи армій Ейхгорна, наскільки це було можливим, намагався вирішити цю квадратуру кола.

Розпорядження фельдмаршала з питання про весінню сівбу було першим принциповим втручанням в місцеві справи. Воно виправдовувалося необхідністю обробки землі, як для самої України, так і для Центральних держав. В тому вигляді, в якому це розпорядження в кінцевому рахунку було опубліковане, воно було відредаговане так, щоб максимально пощадити місцевий уряд. Останній загалом з цим примирився, але безвідповідальний парламент почав протестувати. Що буде далі – покаже час. Я не пророк. Зміна уряду сама по собі не була б нещастям, але немає підходящих спадкоємців. Враховуючи можливі збудження в країні, які, зрозуміло, повинні бути негайно і докорнно придушені, ми, мабуть, не маємо достатньо військової сили, щоб скрізь підтримувати порядок, крім того, я хотів би раніше дочекатися формального результату наших переговорів (ще не була підписаною економічна угода – О.Т.), який, мабуть, з’ясується в найближчі дні, тому що угоди з найважливіших питань, які обговорювалися в окремих комісіях, вже підписані» 136.

Тобто доля Центральної Ради вже була вирішеною, і німців на той час займали суто технічні сторони перевороту – форма майбутнього державного правління в Україні і урядові персоналії. Турбування ж Мумма з приводу недостатності військових сил, щоб повністю контролювати положення на окупованій території, було значно перебільшеним. За даними розвідувального відділу українського Генштабу в другій половині квітня чисельність німецького військового контингенту становила 300 тис осіб. З них перебувало в Таврії – 50 тис. осіб, в районі Катеринослава – 35 тис. осіб, Харкова – 65 тис. осіб, між Білгородом і Гомелем – 50 тис. осіб, в тилу на захід від Дніпра – 100 тис осіб 137.

У даному контексті досить слушним є пояснення свого нелегітимного приходу до влади самим Скоропадським:

«...тим, що звуть себе українцями, мені хочеться поки що сказати лише одне: пам\'ятайте, що коли б не було мого виступу, німці, кілька днів пізніше, завели б на Україні звичайне генерал-губернаторство. Воно було б оперте на загальних основах окупації і нічого спільного з українством, розуміється, не було б. Тим самим не було б Української держави, яка реально з’явилася на світовій арені хоч в цьому короткому періоді Гетьманства» 138.

Але введення безпосереднього військового управління Центральних держав в Україні їхні дипломати не вважали кращим засобом розв’язання проблеми. Тому на порядок денний і було поставлено питання про новий український уряд. Лише зручний уряд, здатний задовольнити насамперед продовольчі проблеми армій Четверного союзу, мав право на існування в окупованій ними країні.

Таким чином, для усунення з політичної арени Центральної Ради, яка своїм існуванням заважала військовим планам Четверного союзу, вже не лишалося ніяких перешкод. А українські парламентарі в цей час, замість прийняття необхідних економічних законів, вели палкі дебати щодо проекту Конституції УНР. Посилаючись на німецькі архіви, американський професор історії Василь Дмитришин наводить оцінку діяльності Центральної Ради з боку генерала Гренера, начальника штабу німецьких військ в Україні. Останній стверджував, що це був не уряд, а мішанина мрійників, ідеалістів і «katedersozialisten», які не користувалися в країні ні повагою, ні владою. Він вважав, що ставитися як до рівних до цього дискусійного клубу недосвідчених, жалюгідних політиків – означало б підірвати престиж окупаційних військ і зробити неможливою заготівлю продовольства від селян 139.

Про те, що саме продовольче завдання було для німецького військового контингенту в Україні головним, відверто свідчив і рядовий учасник тих подій, німецький польовий офіцер Ганс Типтур:

«Для нашої окупаційної політики земельне питання було також головною проблемою.

Ми прийшли в цю країну і у нас не було ніякої причини напускати на себе вигляд служників абстрактної справедливості, нас зовсім не цікавило, що тут було порушене право. Наше завдання полягало лише в тому, щоб зі стану, який склався, без усяких труднощів здобути максимальну користь для себе. Те, що верства російських землевласників вважали себе позбавленими власності та пограбованими, що найвищі прошарки громадян відчували страждання, можливо було по-людськи зрозуміти, але це ні в якому разі не повинно впливати на наші політичні розрахунки» 140.

Німецька мета союзної угоди з Україною і оцінка дієспроможності Центральної Ради у забезпеченні виконання домовленостей майже збігалася з австро-угорською. Це, зокрема, ілюструє квітнева доповідь своєму керівництву представника австро-угорського Міністерства закордонних справ при командуванні цісарської армії К. Тауттмансдорфа:

«Повідомлення, які надходять з України, з кожним днем все чіткіше дають зрозуміти, що ми будемо примушені екстенсивно та інтенсивно вийти за межі сьогоднішньої військової присутності в країні, коли ми хочемо, хоча б приблизно, досягнути головної мети всієї цієї акції – заготівлі та імпорту необхідної кількості харчів для подальшого ведення війни і запобігання катастрофічних подій в нашому тилу. Ми обмежуємося нині військовою присутністю для вигнання військ більшовиків, а управління в країні віддаємо Центральній Раді та її органам. Який же вигляд має це управління? Чи здатний сьогоднішній режим – не будемо говорити про питання доброї волі – надати нам необхідні харчі або створити внутрішні умови, які б дозволили нам їх купити? Те, що Рада власними установами забезпечує заготівлю і транспорт, треба розглянути як виняток, оскільки в неї немає виваженої і добре функціонуючої організації. Це зміниться не скоро, оскільки Рада не має в своєму розпорядженні ні грошей, ні виконавчої влади (військ, поліції, судів, жандармерії), і ми не можемо усунути цей недолік, поки не почнемо застосовувати більше сили і не вийдемо за межі чистої окупації. Насамперед Раді заважає її власна програма. Провідною думкою керівної соціал-демократії є, з одного боку, відміна приватної власності на користь держави і одночасно, з іншого боку, притязання кожної окремої людини до держави на однакове досить безбідне існування. Наслідком є зупинка будь-якої економічно продуктивної діяльності. Ніхто не працює, оскільки ніхто не впевнений, що у нього залишаться плоди його праці, і кожен чекає від суспільства, що воно при необхідності потурбується про нього. Селянин обробляє лише стільки своєї недавно отриманої землі, скільки йому необхідно, щоб прогодувати себе і свою родину. Він навіть не знає, хто буде збирати врожай. Копальні і фабрики стоять, торгівлі немає. Загальна невизначеність, яка є наслідком не лише безпорадності уряду, а й неминучим результатом його програми, паралізує економічне життя» 141.

<< | >>
Источник: Тимощук О.В.. Охоронний апарат Української Держави (квітень – грудень 1918 р.): Монографія. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ,2000. – 462 с.. 2000

Еще по теме «Хлібний» союз УНР та Центральних держав.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -