2. Принципи та правила кредитування
Названі принципи є взаємопов\'язаними і означають, що банківський кредит надається суб\'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором, з відповідною сплатою відсотків за його користування.
Принцип терміновості повернення кредиту означає, що він мас бути повернений позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк.
Від дотримання цього принципу залежить можливість надання нових кредитів, оскільки одним із ресурсів кредитування є повернені позички. Порушення даного принципу кредитування призводить до трансформації заборгованості за позичками із термінової у прострочену. В разі порушення строків повернення і наявності прострочених позичок нові кредити, як правило, не надаються.Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором - у конкретні господарські процеси, проекти, підприємства тощо. Кредит надається
¦»г»1
позичальнику здебільшого на конкретну ціль, а не тому, що у нього виникла нагальна потреба в коштах. Від дотримання цього принципу значною мірою залежить своєчасність повернення позички, бо тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принцип забезпеченості позичок мас за мету захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.
Він передбачає, що заборгованість за позичками, яка відображається в пасиві балансу підприємства-боржника, має бути забезпечена певним майном (товари, або цінні папери), що враховується в активі його балансу або зобов\'язанням третьої особи погасил и борг банку (гарантії, поручительства тощо).Деякі кредити можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк на це дає свою згоду. Відсутність забезпечення може бути викликана як об\'єктивними причинами, коли економічна природа кредиту не передбачає вкладення коштів у матеріальні цінності (наприклад, на виставлення акредитивів), так і суб\'єктивними, коли банк іде на це свідомо, страхуючи свій підвищений ризик великими позичковими відсотками.
В процесі кредитування підприємств банк не тільки вимагає повернення одержаної позички, а й сплати відсотків за користування нею. В умовах ринкових відносин відсоток є об\'єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція - це акт комерційного продажу на певний строк грошових коштів. За рахунок відсотків банки покривають свої витрата й одержують прибуток. Відсоток є також одним із засобів управління сукупним грошовим оборотом, шо застосовується Національним банком.
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на поточних і валютних рахунках, залучені кошти юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання чи строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.
Окрім наведених принципів, банки повинні враховувати певні обмеження, що існують в кредитному процесі.
Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.
Кредити в іноземній валюті надаються юридичним і фізичним особам- резиденгам, які займаються підприємницькою діяльністю, резидентам за операціями, шо здійснюються ними з використанням платіжних карток
міжнародних платіжних систем, та юридичним особам-нерезидентам банківським установам.
При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб\'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів.
Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород.
Вони відповідають за своїми зобов\'язаннями перед клієїгтами всім належним їм майном та коштами.Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від заявленого розміру кредиту, приймається колегіально (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією тощо) більшістю голосів і оформляється протоколом.
При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку.
Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний же обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.
З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов\'язкових, страхових і резервних фондів.
Забороняється надання кредитів на: покриття збитків господарської діяльності позичальника;
- формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.