3.1. ПОХОДЖЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ТАЙВАНЮ
На еволюцію банківської системи країни значною мірою впливає політика уряду щодо становлення (створення) нових банків.
Розглянемо чотири стадії (етапи) розвитку банківської системи Тайваню (табл. 3.1).Таблиця 3.1\r\nЕтап Період Фінансові установи, що були створені протягом періоду Кількість фінансових установ\r\nПерший 1945-1949 Bank of Taiwan, Land Bank of Taiwan, Taiwan Cooperative Bank, Chang Hwa Commercial Bank, First Commercial Bank, Hua Nan Commercial Bank 6\r\nДругий 1950-1959 Central Trust of China 1\r\nТретій 1960-1990 Закордонні китайські банки: Bank of Overseas Chinese, United World Chinese Commerical Bank 2\r\n Муніципальні банки: Taiepi Bank, Bank of Kaohsiung 2\r\n Експортно-імпортні банки: The Export-Import Bank of the Republic of China 1\r\n Посередницькі банки: Taipei Business Bank, Hsinchu Business Bank, Taichung Busines Bank, Tainan Business Bank, Kaohsiung Business Bank, Enterprise Bank of Hualien, and Taitung Business Bank 7\r\n Трастові та інвестиційні корпорації: Taiwan First, China, China United, Cathay, Overseas Chinese, Asia Trust and Investment Corporation, Taiwan Development and Trust Corporation, China Development Corporation 8\r\nЧетвертий 1991 - сьогодення Становлення нових приватних банків: Grand Commerical Bank, Dah An Commercial Bank, Union Bank of Taiwan, The Chinese Bank, Far Eastern International Bank, Asia Pacific Bank, Bank Sinopac, E. Sun Commercail Bank, Cosmos Bank, Taiwan, Pan Asia Bank, Chung Shing Bank, Taishin International Bank, Fubon Commerical Bank, Ta Chong Bank Ltd., Baodao Commercial Bank, En Tie Commerical Bank 16\r\nЕволюція банківської системи Тайваню
Перша стадія (1945-1949 рр.) - становлення банків у період японської окупації, існувало шість банків і чотири установи у формі асоціацій і кооперативів, що спеціалізувалися на здійсненні ощадно-кредитних операцій.
У 1945 році, коли Тайвань увійшов до складу Китайської Народної Республіки (КНР), уряд здійснив реструктуризацію фінансових установ на його території. Чотири банки і два ощадно-кредитні бюро спочатку знаходилися на материковій частині КНР, а потім були відновлені в Тайвані і знаходилися під контролем центрального уряду республіки.Друга стадія (1950-1959 рр.) - переміщення банківських активів з території континентального Китаю до Тайваню. Даний етап характеризувався переміщенням активів фінансових установ з континентального Китаю до Тайваню. У зазначений період банкам було заборонено створювати нові філії та впроваджувати нові, не регламентовані урядом банківські продукти.
Третя стадія (1960-1990 рр.) - дозвіл на вибіркове створення нових фінансових установ. З 1960 р. новоствореним банкам дозволили впроваджувати нові банківські операції. Період 1960-1980-х рр. характеризувався значним впливом державної власності на розвиток і кон - курентноздатність учасників фінансової системи Тайваню, здійсненням урядового регулювання фінансового ринку за допомогою інструкцій. До 1990 р. усі банки Тайваню повністю або частково належали державі. Три державні банки на території Тайваню відіграли значну роль в індустріальному розвитку, а багато місцевих фінансових установ посприяли розвитку фермерських господарств і малого бізнесу. Водночас ключова роль в економічному розвитку в континентальному Китаї за останні п\'ять десятиліть належала великій кількості банків. Разом з цим уряд КНР дозволив лише обмеженій кількості банків і трастових інвестиційних компаній працювати на території Тайваню, а банківські ліцензії для приватного сектора були заборонені. Отже, уряд КНР обмежував економічну свободу на території Тайваню, прагнучи зберегти контроль за економічним розвитком на острові. Модернізація фінансової системи Тайваню почалася у 1980-х рр., коли уряд КНР затвердив політику економічної лібералізації та інтернаціоналізації.
Таким чином, протягом 1970-1980-х рр. швидке накопичення активів, розвиток ринку праці, формування вартості тайванського долара в міжнародному масштабі - все це збільшило тиск на фінансову систему Тайваню і призвело до необхідності лібералізації економіки з метою залучення іноземних інвестицій. У той же час уряд КНР вдався до приватизації фінансових установ.
Проте процес лібералізації був дуже повільний, оскільки велика кількість щойно створених груп контролю з майновими правами намагалися стримувати його. Причина цього дуже проста. Якщо всі банки, які належать державі, будуть приватизовані, то групи з майновими правами (інтересами) більше не зможуть мати винятковий статус щодо отримання доступу до державних коштів, отримувати вигідні державні замовлення та ін.Процес реструктуризації фінансової системи Тайваню розпочався у 1987 р. Уряди КНР і Тайваню з метою лібералізації, зменшення регулювання, інтернаціоналізації фінансового ринку Тайваню прийняли відповідні поправки до статуту валютної біржі (1987 р.), до законів "Про цінні папери та фондову біржу" (1988 р.) та "Про банки і банківську діяльність" (1989 р.).
Четверта стадія (1991 р. - сьогодення) - створення приватних банків, контроль за процентною ставкою і відкритий ринок для іноземних банків. У 1989 році були внесені поправки до закону "Про банки і банківську діяльність", відповідно до яких підвищувалася конкурентоспроможність банківської системи країни за рахунок таких заходів:
10 квітня 1990 р. Міністерство фінансів (МФ) з метою лібералізації процесу створення нових банків і покращення рівня послуг, що надаються фінансовими установами, видало документ за назвою "Критерії створення комерційних банків" ("Criteria for Establishing Commercial Banks"). У 1991 р. МФ затвердило список із 15 форм документів, необхідних для заснування банку. Така політика послаблення державного контролю над входженням до ринку банківських послуг призвела до його перенасичення, в результаті чого в 1992 році уряд припинив видавати ліцензії на банківську діяльність, а "En Tie Commericial Bank" був останнім, котрий її отримав. Загалом на Тайвані налічувалося 16 нових банків.
У липні 1989 р. в результаті перегляду закону "Про банки і банківську діяльність" ліквідовано контроль за рівнем процентних ставок, а політика щодо останніх поступово була лібералізована.
Внесені зміни до зазначеного закону не тільки зняли всі обмеження стосовно ставок, але й створили законодавчий фундамент для видачі банківської ліцензії приватному сектору. Отже, згідно з новим законом був розширений обсяг повноважень різних банків. Наприклад, Міністерство фінансів заохочувало до реорганізації у банки кредитні кооперативи зі стабільним станом балансу. Результатом таких дій стало перетворення семи кооперативів у комерційні банки.На даному етапі за рахунок інтернаціоналізації банківської системи Тайваню було полегшено іноземним банкам процедуру входження на ринок, що дозволяє вітчизняним установам розвивати нові можливості бізнесу.
Четверта стадія еволюції банківської системи Тайваню характеризується продовженням приватизації банків, що знаходяться в комунальній власності. Дані повноваження уряд делегував Раді з економічного планування та розвитку (Council for Economic Planning and Development) з метою забезпечення підвищення ефективності установ державної форми власності. На кінець 2007 року були приватизовані п\'ять фінансових установ, що формально належали центральному уряду, та вісім, які перебували у власності провінційного уряду (табл. 3.2).
Таблиця 3.2\r\nТипи власності банків Кількість банків\r\n Початок періоду Кінець періоду\r\nСуспільні банки 13 9\r\nБанки у власності центрального уряду 4 4\r\nБанки у власності провінційного уряду 7 3\r\nБанки у власності муніципального уряду 2 2\r\nПриватні банки 4 31\r\nУсього 17 40\r\n2006
гті • ^ • гті
Типи власності банків Тайваню
Щодо банків центрального уряду, то графіка їх приватизації ще не було оголошено. Два муніципальні банки "Taiepi Bank" і "Bank of Kaohsiung" приватизовані в 1999 році. Загалом за період 1989-2007 рр. було приватизовано 15 фінансових установ.