Валютний ризик

ринкового ризику і залежить від того, наскільки банк підготовлений до

566

зміни ситуації на валютному ринку.

Валютна позиція банку – це співвідношення між сумою активів і позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті. Вона буває:

• відкрита – не дорівнює нулю, несе за собою додатковий ризик у

разі зміни валютного курсу;

• відкрита довга – вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів і позабалансових зобов’язань у кожній іноземній валюті. Банк може зазнати втрат у разі збільшення курсу національної валюти щодо іноземної валюти;

• відкрита коротка – вартість пасивів та позабалансових

зобов’язань перевищує вартість активів і позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк може зазнати додаткових втрат у разі збільшення курсу іноземної валюти щодо національної валюти;

• закрита – дорівнює нулю.

Головною причиною валютного ризику є коротко- і довгострокові коливання обмінних курсів, які залежать від попиту та пропозиції валюти на національному і міжнародному валютних ринках. Крім цього, банки, що працюють на валютному ринку, можуть потерпати й від цілеспрямованих валютних спекуляцій.

Основними факторами валютного ризику для українських комерційних банків, що спричиняють високу волатильність курсів на внутрішньому валютному ринку, є:

• коливання курсів на світових валютних ринках;

• політична і загальноекономічна нестабільність;

• значні інфляційні очікування;

• вагомий обсяг спекулятивних операцій;

• недостатня прогнозованість валютно-курсової політики НБУ;

• дисбаланс у структурі національного валютного ринку, що полягає у недостатньому розвитку його строкового сегмента.

Валютний ризик за характером і місцем виникнення поділяється на три групи:

• операційний (трансакційний);

• трансляційний (бухгалтерський);

• економічний.

567