Кредитний ризик

Для кожної кредитної операції характерні свої особливості, що визначають ступінь ризику. Так, кредитний ризик може виникати через погіршення фінансового стану позичальника, відсутність належних організаційних здібностей у його керівництва, недостатню підготовку працівника, який приймає рішення про кредитування, та інші обставини.

Слід зазначити, що кредитний ризик формується з кількох

самостійно діючих видів ризику (рис. 9.1).

КРЕДИТНИЙ РИЗИК

РИЗИК, ПОВ\'ЯЗАНИЙ З ПОЗИЧАЛЬНИКОМ

\r\nРИЗИК, ПОВ\'ЯЗАНИЙ ЗІ СПОСОБОМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВЕРНЕННЯ ПОЗИКИ

\r\nСИСТЕМНИЙ РИЗИК

\r\nФОРС-МАЖОРНИЙ РИЗИК

ОБ’ЄКТИВНИЙ

\r\n

РИЗИК ЩОДО ГАРАНТА

\r\n

РИЗИК ЩОДО СТРАХОВИКА

\r\n

РИЗИК ЩОДО ПРЕДМЕТА ЗАСТАВИ

СУБ’ЄКТИВНИЙ

ЮРИДИЧНИЙ

ОБ’ЄКТИВНИЙ

\r\nСУБ’ЄКТИВНИЙ ЛІКВІДНОСТІ КОН’ЮКТУРНИЙ

ЮРИДИЧНИЙ

\r\nЗАГИБЕЛІ ЮРИДИЧНИЙ

Рис. 9.1. Структура кредитного ризику.

До основних і найбільш поширених методів мінімізації кредитного ризику належать:

? диверсифікація капіталу;

278

? оцінювання юридичної і фінансової кредитоспроможності позичальника;

? регулювання обсягів кредитних вкладень;

? використання ефективних форм забезпечення повноти та своєчасності повернення кредиту;

? створення комерційними банками спеціальних резервів для відшкодування втрат від кредитної діяльності.

Головна мета процесу управління кредитним ризиком – управління кредитним портфелем банку, що полягає в забезпеченні максимальної доходу за певного рівня ризику.

Обсяги і структура кредитного портфеля банку визначаються такими факторами:

• розмір банку (капіталу);

• правила регулювання банківської діяльності;

• офіційна кредитна політика банку;

• досвід і кваліфікація менеджерів;

• рівень доходу різних напрямків розміщення коштів.

Величина капіталу банку значною мірою впливає на загальний обсяг залучених та запозичених коштів, а отже, і на розмір кредитних ресурсів. Максимальний розмір окремої позики теж визначається величиною капіталу. Капітал банку використовується при встановленні лімітів та обмежень у процесі регулювання кредитної діяльності банків.

Якість кредитного портфеля суттєво впливає на рівень ризиковості й надійності банку, тому саме кредитна діяльність підлягає регулюванню з боку органів нагляду в багатьох країнах. Встановлені обмеження та нормативи, а також правила регулювання банківської діяльності відіграють значну роль у процесі формування кредитного портфеля.

Кредитна політика банку визначає пріоритетні напрямки кредитування, а також перелік кредитів, які не мають входити до кредитного портфеля. Один і той самий кредит може не відповідати основним вимогам кредитної політики одного банку, але бути цілком прийнятним для іншого.

Одне з правил кредитного менеджменту полягає в тому, що банк не

має надавати кредити, які не можуть бути професійно оцінені фахівцями

279

банку. Отже, досвід, кваліфікація та спеціалізація кредитних працівників також впливають на характеристики кредитного портфеля банку.

У формуванні структури активів банку вирішальним фактором є рівень доходу кожного виду активів. Однак високий дохід, як правило, супроводжується високим рівнем ризику, тому менеджменту банку необхідно врахувати обидва фактори. Якщо рівень доходу різних видів активів приблизно однаковий, то перевага надається найменш ризиковим напрямкам розміщення коштів.

Формуючи кредитний портфель, менеджмент банку звичайно керується правилом – видати ті кредити, які приносять максимальні доходи за інших однакових умов. Дохід кредитної операції визначається рівнем відсоткової ставки за цим кредитом, тривалістю періоду надання кредиту і прийнятою системою нарахування відсоткових платежів.

Кредитний ризик визначається ймовірністю того, що позичальник не зможе виконати свої зобов’язання згідно з кредитною угодою.

Основними причинами виникнення кредитного ризику на рівні окремої позики є:

• нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку;

• ризик ліквідності застави;

• моральні та етичні характеристики позичальника.

До факторів, які збільшують ризик кредитного портфелю банку,

належать:

• надмірна концентрація – зосередження кредитів в одному із секторів економіки;

• надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості

управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки;

• валютний ризик кредитного портфеля;

• структура портфеля, якщо він сформований лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;

• рівень кваліфікації персоналу банку.

Методи управління кредитним портфелем поділяються на дві групи:

1) методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики;

2) методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.

280

До першої групи методів належать:

1. Аналіз кредитоспроможності позичальника.

2. Аналіз та оцінювання кредиту.

3. Структурування позики.

4. Документування кредитних операцій.

5. Контроль за наданим кредитом та станом застави.

Особливість перелічених методів полягає в необхідності їхнього послідовного застосування, оскільки водночас вони є етапами процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед кредитним співробітником поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.

Методами управління ризиком кредитного портфеля банку є:

1. Диверсифікація.

2. Лімітування.

3. Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків.