Правове забезпечення ведення бджільництва

Відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл, виробництва, заготівлі та переробки продуктів бджіль­ництва, ефективного використання бджіл для запилення енто­мофільних рослин сільськогосподарського призначення, інших видів запилювальної флори, створення умов для підвищення продуктивності бджіл і сільськогосподарських культур, забезпе­чення гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних і юридичних осіб, які займаються бджільництвом регулюються Законом України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 року.

Відповідно до Закону України «Про бджільництво» об’єк­тами бджільництва є робочі бджоли, бджолині матки, трутні, бджолині сім’ї, яких розводять на племінних і товарних па­сіках. Суб’єктами бджільництва незалежно від форм власності є: а) племінні та товарні пасіки, племінні бджолорозплідники; б) підприємства з виготовлення обладнання та пасічного ін­вентаря; в) підприємства, установи та організації із заготівлі, переробки, реалізації продуктів бджільництва та препаратів із них; г) лабораторії сертифікації продуктів бджільництва; Г) на­укові установи, заклади освіти, дослідні господарства, які за­ймаються бджільництвом. До суб’єктів бджільництва також належать спілки, асоціації та інші об’єднання, діяльність яких пов’язана з питаннями бджільництва.

Відповідно до законодавства пасіки бувають племінні і то­варні. Племінна пасіка призначена для розмноження, поліп­шення та виведення бджіл певної породи, збереження існую­чого генофонду бджіл. Ще одним суб'єктом племінної справи у бджільництві є племінний бджолорозплідник - підприємство, спеціалізоване на виведенні бджолиних маток і формуванні бджолиних сімей на продаж. На відміну від племінної пасіки та племінного бджолорозплідника, товарна пасіка призначена для одержання продуктів бджільництва.

Право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які ма­ють необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юри­дичні особи. При цьому законодавством встановлено, що за­йняття бджільництвом не обумовлюється отриманням окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самовря­дування. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджіль­ництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати під­собне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не об­межується. Вимогою законодавця є утримання бджіл лише райо­нованих у тій чи іншій місцевості порід згідно з планом їх по­родного районування в Україні, затвердженим центральним ор­ганом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Порода бджіл - цілісна група бджолиних сі­мей спільного походження зі сталими характерними біологічни­ми ознаками, яка склалася у процесі природного та штучного добору, поширена на території з певними кліматичними та ме- дозбірними умовами.

Документи, необхідні при функціонуванні пасіки, встанов­лені законодавством. Так, з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Паспорт пасіки - документ про ветеринарно-санітарний стан бджолиних сімей, виданий власнику пасіки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються на­казом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук «Про затвердження нормативно-пра­вових актів з питань розвитку бджільництва» від 20 вересня 2000 року.

Племінні бджолорозплідники і племінні пасіки проходять процедуру відповідності та одержують сертифікати племінних (генетичних ресурсів) відповідно до Закону України «Про пле­мінну справу у тваринництві».

Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займа­ється бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах у порядку, встановленому наказом Міністерства аграрної політики України від 20 вересня 2000 року. Реєстрація проводиться один раз в рік зас^нування па­сіки, під час її здійснення проводиться ветеринарне обстеження пасіки.

Фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користуван­ня, відповідно до ветеринарно-санітарних правил. Розміщення пасік на земельних ділянках інших власників або користувачів здійснюється за їх згодою. Розміщення пасік на землях лісового фонду здійснюється безоплатно з урахуванням вимог Лісового кодексу України.

Бджоли активно використовуються не лише для виробництва продуктів бджільництва, вони застосовуються для запилення ен­томофільних дикорослих рослин, запилення і підвищення вро­жайності ентомофільних рослин сільськогосподарського при­значення. Саме тому фізичні та юридичні особи, які вирощують ентомофільні рослини сільськогосподарського призначення, для підвищення урожайності цих рослин можуть використовувати пасіки на договірних засадах.

Бджоли є дуже вразливими до негативних чинників зовніш­нього середовища. Вони не лише реагують на велику кількість факторів суспільної діяльності, але й можуть загинути внаслідок їх дії. Саме тому охорона бджіл є дуже важливим напрямом за­конодавчого регулювання ведення бджільництва. Охорона за­безпечується шляхом: 1) вжиття заходів щодо запобігання ро­зоренню та навмисному знищенню бджолиних сімей; 2) на­дання ветеринарно-санітарної допомоги з метою профілактики та лікування захворювань бджіл; З) сприяння безперешкодному перевезенню (кочівлі) пасік; 4) організації наукових досліджень, спрямованих на охорону бджіл; 5) проведення через засоби ма­сової інформації пропаганди зайняття бджільництвом та необ­хідності охорони бджіл, реклами продуктів бджільництва; 6) за­безпечення оптимальної кількості бджолиних сімей в ареалах їх розселення; 7) сприяння діяльності, спрямованій на збереження бджіл; 8) організації державної підтримки бджільництва.

Юридичні та фізичні особи, які провадять діяльність, що впливає або може вплинути на стан бджіл, зобов’язані забез­печити їх охорону. У процесі сільськогосподарської діяльності, лісових користувань, проведення геологорозвідувальних робіт, видобування корисних копалин, визначення місць випасання і прогону сільськогосподарських тварин, розроблення туристсь­ких маршрутів та організації місць відпочинку населення, про­ведення військових навчань і маневрів, навчань з цивільної обо­рони населення, випробовувань будь-якої техніки повинні пе­редбачатися і здійснюватися заходи щодо збереження ареалів розселення бджіл.

Забороняється проводити оранку та будь-яким іншим чином руйнувати медоносні угідя, застосовувати засоби захисту рос­лин, стимулятори їх росту мінеральні добрива, інші препарати та здійснювати будь-які роботи, що можуть призвести до фізич­ного знищення бджіл під час медозбору. Юридичні та фізичні особи, які застосовують засоби захисту рослин, зобов’язані до­тримуватися діючих нормативно-правових актів, що передба­чають охорону бджіл від отруєнь.

З метою охорони бджіл під час проведення лісогосподарсь­ких робіт забороняється вирубування липи, клена, верби, ака­ції, каштанів та інших медоносів і пилконосів у радіусі трьох кі­лометрів від місць розташування стаціонарних пасік і населених пунктів - ареалів природного розселення бджіл, крім випадків поліпшення санітарного стану лісів та умов їх відновлення.

З метою охорони бджіл у природних умовах життєдіяльності не допускається розорення бджолиних сімей, які оселилися в дуплах дерев, щілинах і штучних спорудах. Якщо бджолині сі­м’ї заважають життєдіяльності людини, їх, по можливості, пе­реселяють.

Пасіки розміщують у благополучній щодо заразних хвороб бджіл місцевості, у сухих, освітлених сонцем, захищених від ві­трів місцях, на відстані не ближче 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хі­мічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіо­локаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання. Відстань від товарної пасіки до репродуктивної і карантинної повинна бути не менше 7 км. Територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодо­вими деревами і кущами. При визначенні розміру площі під па­сіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30- 35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При роз­міщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа по­винна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льо­ту бджіл. Детальні правила щодо розміщення, транспортування та охорони бджіл регулюються наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України «Про затверджен­ня Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл» від 30 січня 2001 року.

Відповідальність за порушення законодавства в галузі бджіль­ництва несуть особи, винні у: 1) неповідомленні (приховуван­ні) або наданні неправдивої інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні засобів захисту рослин; 2) порушенні технології вирощування рослин сільськогосподарського та ін­шого призначення, що призвело до погіршення умов у ареа­лах розселення бджіл; 3) реалізації продуктів бджільництва та їх сумішей, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи; 4) ухиленні від обов'язкової ветеринарно-санітарної експертизи продуктів бджільництва та їх сумішей; 5) порушенні правил вве­зення на територію України та вивезення за її межі бджіл та продуктів бджільництва; 6) реалізації на території України не за­реєстрованих в Україні засобів захисту бджіл.

Вироблені або заготовлені продукти бджільництва з метою їх реалізації підлягають ветеринарно-санітарній експертизі, що здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Законом України «Про виробництво та обіг органічної сільсь­когосподарської продукції та сировини» передбачено можли­вість ведення органічного бджільництва. До загальних правил виробництва органічної продукції (сировини) бджільництва на­лежать: 1) при виборі видів враховується здатність бджіл при­стосовуватися до місцевих умов, їх життєздатність, стійкість до хвороб; 2) при репродукції використовуються переважно при­родні методи; З) площа збирання нектару повинна забезпечува­ти необхідне і достатнє харчування, доступ до води; 4) джерела натурального нектару і пилку повинні складатися з рослин, ви­рощених відповідно до вимог цього Закону і правил виробницт­ва та обігу органічної продукції та сировини, та/або дикорослих рослин; 5) здоров'я бджіл має підтримуватися на основі пре­вентивних заходів; 6) вулики повинні бути виготовлені з на­туральних матеріалів, які не створюють небезпеку забруднення навколишнього природного середовища та продуктів бджіль­ництва; 7) забороняється знищення бджіл у стільниках як ме­тод, пов'язаний із збиранням продуктів бджільництва. Детальні правила виробництва органічної продукції (сировини) бджіль­ництва затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року.