Підзаконні нормативно-правові акти як джерела аграрного права

Комплексний характер аграрного права як галузі права зу­мовлює наявність у складі аграрно-правових джерел підзакон- них нормативно-правових актів, різних за юридичною приро­дою і правовою спеціалізацією.

Сучасне аграрне законодавство характеризується надмірною кількістю підзаконних нормативно-правових актів, що мають неоднакову юридичну силу, розкиданістю аграрно-правових норм по підзаконних нормативно-правових актах, що належать до інших галузей права, великою питомою вагою відомчих нор­мативно-правових актів, що часто суперечать аграрним законам або дають можливість їх неоднозначного тлумачення, що, у свою чергу, негативно впливає на правозастосовну практику

Сьогодні існують певні технічні труднощі щодо визначення співвідношення законів і підзаконних нормативних актів си­стеми аграрного законодавства, адже через його комплексний характер досить складно ідентифікувати належність певного підзаконного нормативно-правового акта до аграрного зако­нодавства. Аграрне законодавство має поступово позбавлятися зайвого нашарування численних інструкцій та інших відомчих нормативних актів та стати чіткою і стабільною законодавчою системою нормативно-правових актів, в якій домінував би за­кон, що дасть можливість локальної правотворчості самих го­сподарюючих суб’єктів^[24].

Правові акти парламенту, що мають неперсоніфікований ха­рактер і розраховані на неодноразове застосування, є джерелами аграрного права.

Відповідно до ч. 3 с. 106 Конституції України Президент на виконання своїх повноважень може приймати два види пра­вових актів: укази і розпорядження. Для врегулювання аграр­них відносин, які не регламентуються законами, важливе зна­чення мають укази Президента України - нормативно-пра­вові акти, які приймаються на виконання Конституції та зако­нів України з найважливіших питань державного і суспільного життя. Нормативні акти Президента України поширюються на невизначене коло суб’єктів правовідносин. Зокрема, для реалі­зації аграрної політики мають значення такі укази': «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» від 18 січня 1995 року № 63/95, «Про невідкладні заходи щодо прискорення рефор­мування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 року № 1529/99, «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора еконо­міки 29 січня 2001 року № 62/2001, «Про заходи щодо розвит­ку ринку вітчизняної техніки для агропромислового комплек­су та збільшення обсягів її виробництва» від 3 листопада 200 1 року № 1039/2001, «Про додаткові заходи щодо вирішення со­ціальних проблем на селі та дальшого розвитку аграрного сек­тора економіки» від 21 лютого 2002 року № 170/2002, «Про за­ходи щодо розвитку аграрного ринку» від 30 серпня 2004 року № 1021/2004 та ін.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання (ч. 1 ст. 117 Конституції України). Постанови Кабінету Мі­ністрів України - це нормативно-правові акти, що прийма­ються з найбільш важливих питань в галузі аграрних відносин і спрямовані на реалізацію законів, зокрема: «Про затвердження Положення про аграрний фонд» від 6 липня 2005 року № 543, «Про створення аграрної біржі» від 26 грудня 2005 р. № 1285, «Про затвердження Порядку ведення Реєстру аграрних розпи­сок» від 17 липня 2013 р. № 665, «Про затвердження Положен­ня про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» від 2 вересня 2015 р. № 667, «Про затвердження Положення про Міністерство аграрної полі­тики та продовольства України» від 25 листопада 2015 р. № 1119, «Про затвердження Детальних правил виробництва органічних морських водоростей» від 30 вересня 2015 р. № 980, «Про за­твердження Детальних правил виробництва органічної продук­ції (сировини) аквакультури» від 30 вересня 2015 р. № 982, «Про затвердження Положення про Державне агентство рибного го­сподарства України» від 30 вересня 2015 р. № 895, «Про затвер­дження Детальних правил виробництва органічної продукції (си­ровини) тваринного походження» від 30 березня 2016р. № 241, «Про затвердження Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) бджільництва» від 23 березня 2016 р. № 208 та ін. Постанови уряду, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх опубліку­вання в Офіційному віснику України, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпоряд­чих та інших поточних питань видаються у формі розпоря­джень Кабінету Міністрів України. Зокрема, джерелами аграрного права є такі розпорядження: «Про затвердження Кон­цепції поліпшення продовольчого забезпечення та якості хар­чування населення» від 26 травня 2004 р. № 332-р; «Про схва­лення Концепції реформування і розвитку аграрної освіти та науки» від 6 квітня 2011 р. № 279-р, «Про схвалення Концепції розвитку агролісомеліорації в Україні» від 18 вересня 2013 р. № 725-р, «Про схвалення розроблених Міністерством аграрної політики та продовольства планів імплементації деяких актів за­конодавства ЄС» від 26 листопада 2014 р. № 1144-р, «Про схва­лення Стратегії розвитку аграрного сектора економіки на пе­ріод до 2020 року» від 17 жовтня 2013 р. № 806-р, «Про схва­лення Концепції розвитку сільських територій» від 23 вересня 2015 р. № 995-р, «Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку аграрного сектора економіки на період до 2020 року» від 30 грудня 2015 р. № 1437-р та ін.

До джерел аграрного права належать нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (постанови, накази, інструкції), які мають загальний характер, спрямовані на врегулювання аграрних відносин і застосовуються неодноразово. До відомчих належать акти Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства економічного розвитку та торгівлі, Міністерства екології та природних ресурсів, Міні­стерства охорони здоров'я, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Державної ветеринарної та фітосанітар- ної служби, Державного агентства водних ресурсів, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного агентства риб­ного господарства, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та ін. Серед актів вищеперерахованих органів най­важливіше значення для регулювання аграрних відносин мають, передусім, відомчі акти Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Варто відзначити, що відомчі нормативно-правові акти не­рідко самостійно регулюють аграрні відносини, порушуючи принцип єдності правового регулювання аграрних відносин. У відомчих нормативно-правових актах нерідко містяться нор­ми, що суперечать як Конституції, так і законам України, пору­шуючи майнові права та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, зайнятих у сфері аграрного виробництва. Тому необхідно провести інвентаризацію, скасувавши ті акти, які не відповіда­ють сучасним аграрним відносинам.

2.5.