Дії особового складу чергової зміни, персоналу установи виконання покарань при виникненні групової непокори або масових заворушень засуджених, ліквідації злочинів терористичної спрямованості та звільнення заручників, втечі засуджених

Засуджені до позбавлення волі — це контингент осіб, які при певних умовах можуть як одноособово, так і в групі представляти підвищену небезпеку, створювати надзвичайні ситуації. Надзвичайна ситуація — це ситуація, пов’язана з небезпечними подіями техногенно-екологічного, природного, воєнного та соціально-політичного характеру (порушення нормальних умов життя і діяльності людей та об’єктів або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небез­печною подією, що призвела чи може призвести до загибелі людей та значних матеріальних витрат), які, поряд із розслідуванням причин та локалізацією наслідків, потребують вжиття додаткових заходів на за­безпечення життєдіяльності органів виконавчої влади і посилення власної безпеки.

Організація і проведення оперативних заходів під час надзвичайних подій забезпечується суворим дотриманням вимог чинного законодав­ства, а також потребує чіткої організації взаємодії наявних сил та за­собів, комплексного і цілеспрямованого керівництва ними. Для злаго­дженого управління силами та засобами, що залучаються до проведен­ня заходів, створюється оперативний штаб.

Оперативний штаб є органом оперативного управління на період виникнення надзвичайної події. Штаб призначається для безперерв­ного виконання завдань з її ліквідації, координації дій сил та засобів, що залучаються для цього, та керівництва ними. Оперативний штаб створюється на визначений термін наказом начальника регіонального управління (відділу) ДПтСУ. Він формується з числа осіб керівного складу регіонального управління (відділу) ДПтСУ та установи вико­нання покарань, у якій допущено надзвичайну подію. У разі, коли для її ліквідації є необхідність залучити підрозділ особливого призначення кримінально-виконавчої системи для дій у надзвичайних ситуаціях, до складу оперативного штабу включається командир цього підрозділу Штаб очолює начальник регіонального управління (відділу) ДПтСУ або особа, яка виконує його обов’язки.

Також для надання консультацій, необхідних матеріалів, виконання вимог злочинців тощо, у разі необхідності можуть залучатися (за по­годженням з їх керівниками) відповідні співробітники міністерств і відомств, а також спеціалісти інших органів виконавчої влади, вій­ськових частин, установ і організацій.

Порядок організації заходів, спрямованих на припинення та лікві­дацію надзвичайної події (на прикладі захоплення заручників)

Одним із важливих факторів, які сприяють якісному проведенню заходів щодо ліквідації та припинення надзвичайної події, дозволяють раціонально використовувати час при підготовці сил і засобів, є своє­часність та повнота надходження інформації про подію, що сталася. Наприклад, інформація передається по телефону та повинна містити наступні відомості: де, коли і хто захопив заручників; місцезнаходжен­ня заручників та злочинців; мета захоплення і утримання заручників; яким чином злочинці повідомили про захоплення заручників (по теле­фону, через інших засуджених, інший засіб); кількість злочинців, їх озброєння; вимоги та мета злочинців, їх тактика поведінки; чи є серед злочинців та заручників поранені; установчі дані на злочинців; уста­новчі дані на заручників; стан оперативної обстановки в установі та ставлення інших засуджених до надзвичайної події; які невідкладні заходи вжиті; хто з керівництва знаходиться на місці події.

Інформація про надзвичайну подію реєструється в черговій части­ні установи ЧПНУ у Книзі обліку злочинів та пригод (КОЗП), після чого негайно передається. Отримавши інформацію про виникнення надзвичайної події, необхідно додатково встановити відомості про ставлення засуджених до неї.

серед засуджених, з метою формування у них стійкого негативного ставлення до осіб, які захопили заручників. Підставами для організації заходів, спрямованих на звільнення заручників, є офіційні дані про їх захоплення та пред’явлення злочинцями будь-яких вимог.

Основними заходами, що здійснюються з метою звільнення заруч­ників, є: блокування місця події, ведення переговорів із злочинцями, визначення правомірності вимог та можливості їх виконання, створен­ня групи для силового звільнення заручників, проведення спеціальної бойової операції (блокування місця події — дії оперативних груп (пер­винного блокування, основного блокування, резерву та інших) щодо ізоляції безпосереднього місця події, проведення операції з метою перекриття шляхів можливого відступу злочинців та запобігання за­лученню до протиправних дій інших засуджених. Група первинного блокування — це оперативна група, яка формується з працівників уста­нови виконання покарань і до прибуття на місце основної групи бло­кування виконує наступні функції); ізоляція місця події для того, щоб не допустити відхід злочинців або захоплення нових заручників; не­допущення проникнення до злочинців можливих співучасників та надання їм допомоги з боку інших засуджених.

Після прибуття основної групи блокування група первинного бло­кування залишає свої позиції та відходить до району загального зо­середження сил та засобів у розпорядження оперативного штабу. Гру­па основного блокування — оперативна група, яка формується за раху­нок зведеного загону регіонального управління (відділу) ДПтСУ та підпорядкованих йому установ. Після прибуття на місце події та зай­няття визначених рубежів у районі блокування виконує завдання групи первинного блокування.

Район блокування — це ізольована по периметру і взята під особ­ливий контроль територія установи виконання покарань, що безпо­середньо прилягає до об’єкта, у якому знаходяться злочинці, з метою недопущення відходу злочинців і проникнення до них можливих спі­вучасників та надання їм допомоги з боку інших засуджених.

Група оточення — створюється з числа працівників регіональних органів та установ кримінально-виконавчої системи, а у разі необхід­ності — підрозділів регіонального Міністерства внутрішніх справ Укра­їни та виконує функції щодо: ізоляції району розташування установи виконання покарань з метою недопущення проникнення сторонніх 100

осіб; направлення на фільтраційний пункт усіх осіб, які намагаються проникнути в зону оточення або залишити її без дозволу начальника оперативного штабу; припинення доступу в район проведення спеці­альної операції стороннього транспорту шляхом організації контроль­них пунктів і перекриття доріг; фізичного затримання засуджених, які, використовуючи ускладнення оперативної обстановки, можуть або мають стійкі наміри скоїти втечу

При визначенні завдань зазначеним групам вказується рубіж бло­кування, час вирушання на нього, особливості та порядок виконання поставлених завдань, сигнали сповіщення і взаємодії.

Район оточення — це ізольований по периметру і взятий під конт­роль район розташування установи виконання покарань, у якій про­водиться операція щодо звільнення заручників. Район оточення є зо­внішнім кільцем блокування району проведення операції.

Початкові дії працівників кримінально-виконавчої системи спря­мовуються на те, щоб усіма способами і засобами схилити злочинця (злочинців) до переговорів, з’ясувати його (їх) наміри та вимоги, на­дійно блокувати місце його (їх) знаходження, з метою повного виклю­чення можливості спроби втечі.

Основою успішного затримання злочинців і визволення заручників є вміння працівників встановити усний контакт із злочинцями, кому­нікабельно, вміло та тактовно вести переговори, вступати в оператив­ну гру.

Особливості ведення переговорів із злочинцями

Мистецтво ведення переговорів полягає в майстерності оцінки ситуації, що склалася, у своєчасному приведенні необхідних доказів та аргументів, а також психологічної витонченості у зміні позицій.

Мета переговорів — виграти час, «знесилити» злочинця, викликати у нього сумніви щодо позитивних перспектив його дій. Мета повинна бути присутня не тільки при веденні загальних переговорів, а також і в опера­тивній грі, яка проводиться для стримування різних дій або знешкоджен­ня злочинців. Зміст гри, тактика її проведення безумовно залежать від конкретної ситуації, особи злочинця і вимог, які він висуває.

Тактика проведення спеціальної операції з визволення заручників

Якщо переговори не дають позитивних наслідків, а злочинці не від­мовилися від протиправних дій та висунутих вимог, а також склалася реальна загроза життю і здоров’ю заручників, об’єктивно виникає по­треба у застосуванні сили. Однак такі заходи можна здійснювати лише за обставин, що максимально забезпечують безпеку працівників, які виконують завдання з визволення і збереження життя заручників.

Спеціальна операція — це комплекс узгоджених та взаємопов’язаних за метою і часом кримінально-процесуальних заходів, примусових, бойових та інших передбачених законодавством України дій, які здій­снюються органами і підрозділами кримінально-виконавчої системи за єдиним задумом та планом, для виконання завдань щодо захисту прав і свобод людини, життя і здоров’я громадян, інтересів суспільства та держави від протиправного посягання, якщо вичерпані усі засоби, методи та форми їх упередження, локалізації та ліквідації і вони не принесли бажаних результатів.

Підготовка спеціальної операції проводиться на підставі розробле­ного оперативним штабом плану проведення спеціальної операції.

План проведення спеціальної операції із звільнення заручників — це в установленому порядку відпрацьований, узгоджений та затверджений комплект документальних матеріалів, у яких викладено мету, завдання та порядок здійснення заходів щодо визволення заручників. План структурно складається із загальної частини та окремого додатка (рі­шення). Основою плану проведення спеціальної операції з визволення заручників є рішення, яке відпрацьовується оперативним штабом на основі аналізу обстановки, прогнозування її змін і підготовлених із цьо­го приводу пропозицій, розрахунків, схем тощо. Рішення включає графічну частину та пояснювальну записку. Графічна частина викону­ється на схемі установи з використанням умовних знаків та скорочених позначок. На окремому аркуші виконується схема будівлі та приміщень, тощо, де знаходяться злочинці та заручники.

7.5.