§ 5. Цивільний кодекс у системі сімейного законодавства

Питання співвідношення цивільного і сімейного права вже давно входить до кола дискусійних проблем^{[68] [69]. При цьому слід погодитися з тим, що ця проблема ніколи не була і не може бути тільки теоретич­ною, бо від визнання або невизнання існування сімейного права як окремої галузі права залежить питання про можливість або неможли­вість застосування до сімейних відносин цивільно-правових норм[70].}

Стаття 8 CK закріпила правило, відповідно до якого, якщо май­нові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими чле­нами сім’ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регу­люються відповідними нормами ЦК, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Частина 1 ст. 8 ЦК теж містить норму, відповід­но до якої його положення застосовуються і до врегулювання сімей­них відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законо­давства. Стаття 20 CK встановлює загальне правило, відповідно до якого до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна дав­ність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139. Причому в цих випадках позовна давність застосовується судом відповідно до ЦК, якщо інше не пе­редбачено CK. Таким чином, створюється можливість для субсиді- арного застосування цивільного законодавства до сімейних відно­син. Це новий підхід¹, бо відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК УРСР сімейні відносини регулювалися лише сімейним законодавством, а це озна­чало, що цивільне законодавство могло застосовуватися до сімейних відносин лише у випадках, прямо передбачених у законі.