ГЛАВА 4. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ ПОДРУЖЖЯ

Укладення шлюбу породжує в осіб комплекс прав і обов’язків, в першу чергу, немайнового характеру. Немайнові відносини виникають між подружжям з приводу нематеріальних благ, вони невіддільні від шлюбу, оскільки виникають з його укладенням і припиняються з при­пиненням цього союзу.

Основні немайнові права подружжя передбачені ст.ст. 49-54, 56 СК:

• Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторкан­ність. Це право має комплексний характер, воно складається з різних елементів, таких як:

- право дружини, чоловіка на вільний вибір місця свого проживання.

Подружжя має право проживати як спільно, так і окремо. Як випли­ває зі змісту ч. 1 ст. 56 СК, право дружини та чоловіка не проживати ра­зом є реалізацією їх конституційного права на особисту свободу, власне на свободу вибору «формату сім'ї», в тому числі і у вигляді гостьового шлюбу. В такому разі, недоцільною видається норма ч. 2 ст.3 СК, за якою подружжя вважається сім'єю і тоді, коли з поважних причин не проживає спільно, оскільки ч.1 ст.56 СК легалізує окреме проживання подружжя, не обмежуючи його жодними «поважними причинами».

- право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать мо­ральним засадам суспільства, для підтримання шлюбних відносин.

Дружина, чоловік мають право вживати заходів для зміцнення сім'ї, підтримання взаємної зацікавленості, гостроти почуттів, осо­бливо після багатьох років спільного життя або у непрості періоди криз в стосунках.

- право припинити шлюбні відносини.

Закон не обмежує дружину та чоловіка в праві розірвати шлюб, якщо вони не бажають більше підтримувати шлюбні відносини. Ро­зірвання шлюбу може відбуватися у загальному або судоваому по­рядку залежно від наявності у подружжя дітей та їх взаємної згоди. Якщо один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, суд може дати подружжю строк на примирення, однак у разі, якщо після закін­чення цього строку примирення не відбулося, шлюб буде розірвано. Згідно ч. 4 ст. 56, примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до ста­тевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недо­торканність і може мати наслідки, встановлені законом. Так, у разі згвалтування чоловіком своєї дружини, він може нести кримінальну відповідальність за ст. 152 ККУ.

• Право на материнство і на батьківство

Дружина має право на материнство, а чоловік - на батьківство. Власне, основною стратегічною метою створення сім'ї і є народження та виховання потомства. Згідно ч. 2 ст. 49 і ч. 2 ст. 50 СК, небажання одного з подружжя мати дитину або нездатність його до зачаття чи народження дитини, може бути причиною розірвання шлюбу. Норма ця видається зайвою, оскільки законодавство не обмежує подружжя в причинах розірвання шлюбу, тому спеціальне виділення однієї з них є недоцільним. Важливим, однак, є інший момент. Згідно ч. 3 ст. 49 і ч. 3 ст. 50 СК, позбавлення жінки, чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв’язку з виконанням нею, ним конститу­ційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправ­ної поведінки щодо неї, нього є підставою для відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

• Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності

Кожен з подружжя має право на збереження своєї національної та мовної самобутності, родинних традицій, право на вільний вибір віросповідання, політичних переконань та системи життєвих ціннос­тей. Дружина, чоловік мають право на власні уподобання та звички, право моделювати свою зовнішність, відповідно до власних смаків, а також право на вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства. Варто, однак зазначити, що не вважатимуться проявом індивідуальності дії одного з подружжя, що є явним зловживанням правом, Так, пияцтво, залежність від азартних ігор, марнотратство є, безумовно, звичками, але такими, що порушують інтереси другого з подружжя та негативно позначаються на атмосфері в сім'ї.

• Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток

Дружина та чоловік мають рівне право на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку. Кожен з подружжя має право на вільний вибір виду трудової діяльності та спо­собів проведення вільного часу, що можуть полягати у відвідуванні різноманітних навчальних курсів (мовних, мистецьких, професійних тощо), семінарів підвищення кваліфікації та психологічних тренінгів; заняттях спортом; заняттях хобі (мисливство, рибальство, танці, ну­мізматика, садівництво тощо).

• Право дружини та чоловіка на зміну прізвища

Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, але бажають їх змінити, вони мають право у будь-який час подати до державного органу РАЦСу, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання, заяву про об­рання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя. У разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.

• Право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне ви­рішення питань життя сім’ї.

Згідно ч. 1 ст. 54 СК, дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов’язки в сім’ї. Кожне подружжя самостійно вирішує пи­тання щодо ведення домашнього господарства, обираючи найбільш прийнятний для себе варіант. Так, в одних сім'ях, чоловік займається матеріальним забезпеченням, а дружина підтриманням домашнього вогнища; в інших - навпаки, дружина працює на високооплачуваній роботі, а чоловік займається хатніми обов'язками; хтось ділить до­машню роботу на «чоловічу» та «жіночу», а хтось - виконує без будь- яких застережень по потребі. Власне, єдиною вимогою такого поділу є взаємна згода чоловіка та дружини. При цьому, закон не обмежує їх у праві укласти між собою договір про розподіл обов'язків в сім'ї. Усі питання сім'ї (покупок, відпочинку, залучення кредитних коштів, виховання дітей тощо) вирішуються подружжям спільно. Законом презюмується, що дії одного з подружжя стосовно життя сім’ї вчи­нені за згодою другого з подружжя. Тому ч. 2 ст. 54 СК, надає право дружині, чоловікові противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім’ї.

Серед особистих немайнових обов'язків подружжя, передбаче­них Сімейним Кодексом, можна виділити:

• Обов'язок дружини та чоловіка спільно піклуватися про побу­дову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

• Утверджувати в сім’ї повагу до матері (обов'язок чоловіка) та до батька (обов'язок дружини).

• Обов'язок дружини та чоловіка спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

• Обов'язок дружини, чоловіка утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім’ї.

• Обов'язок дружини та чоловіка вирішувати спільно, на засадах рівності. усі найважливіші питання життя сім’ї.

Потрібно зазначити, що особисті немайнові обов'язки подружжя, в більшості, мають декларативний характер, оскільки їх виконання не забезпечується можливістю застосування державного примусу. Зако­ном не передбачено санкцій, що покладаються на подружжя, яке живе разом без почуттів любові, поваги, дружби; не вирішує спільно питан­ня життя сім'ї; не утверджує перед дітьми повагу до батька та до мате­рі. Ні майнова, ні будь-яка інша відповідальність за невиконання дру­жиною, чоловіком таких обов'язків на них не покладається. Виняток становить лише обов'язок кожного з подружжя дбати про матеріальне забезпечення сім'ї, за невиконання якого частка дружини, чоловіка у спільному майні при його поділі може бути зменшена судом, відповід­но до ч.2 ст. 70 СК. При цьому, зауважимо, що обов'язок дбати мате­ріальне забезпечення сім'ї полягає не тільки і не стільки у наповненні сімейного бюджету (один з подружжя може з поважних причин не працювати), а й в ощадливому до нього ставленні, витрачанні коштів сімейного бюджету на потреби сім'ї.