Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність
Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно- розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:
1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;
2) проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь.
Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;(пункт 2 частини першої статті 8 в редакції Закону України від 18.01.2001 р. N2246-III)
3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;
(пункт 3 частини першої статті 8 в редакції Закону України від 18.01.2001 р. N2246-III)
4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку.
Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом;(пункт 4 частини першої статті 8 у редакції
Закону України від 12.01.2005р. N2322-IV,
із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010р. N2756-VI)
5) проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;
(пункт 5 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.01.2001 р. N2246-III)
6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;
7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;
(пункт 7 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 19.06.2003 р. N 965-IV,
від 11.07.2003р. N1130-IV)
8) здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості.
Про необхідність такого проникнення виноситься постанова, яка затверджується начальником відповідного органу;
(пункт 8 частини першої статті 8 в редакції
Закону України від 18.01.2001 р. N2246-III)
9) знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;
10) контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно- поштові відправлення;
11) здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів;
12) мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;
(пункт 12 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.01.2001 р.
N2246-III)13) встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності;
14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави;
15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;
16) створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів;
17) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;
18) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб.
(пункт 18 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 18.01.2001 р. N2246-III, від 03.04.2003 р. N 662-IV)
19) звертатися у межах своєї компетенції із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.
(частину першу статті 8 доповнено пунктом 19 згідно із Законом України від 01.07.2010р. N2397-VI)
Негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби.
Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.(частина друга статті 8 в редакції Закону України від 18.01.2001 р. N2246-III)
Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій зазначені заходи можуть здійснюватись в порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного Суду України.
(частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 18.01.2001 р. N2246-III, від 19.06.2003 р. N 965-IV)
Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно- розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів.
(стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.92р. N2549-XII)
При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.
(статтю 8 доповнено частиною п 'ятою згідно із Законом України від 21.12.2000р. N2181-III)
Координацію дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, здійснює Служба безпеки України.
(статтю 8 доповнено частиною шостою згідно із Законом України від 19.06.2003 р. N 965-IV)
Розвідувальним органам України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 2, 3, 5, 6, а також пункту 7 в частині негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину.
(статтю 8 доповнено частиною сьомою згідно із Законом України від 15.12.2005р. N3200-IV)
Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надаються наступні права.
1. Опитування осіб за їх згодою, використання їх добровільної допомоги.
Опитування осіб - це отримання інформації з відповідей на питання під час розмови, що може бути відома їм про певну подію чи причетних до неї осіб. У процесі розмови питання можуть ставитися відкрито чи маскуватися, можливе також використання спеціальних психологічних прийомів вивідування. Але в участь у бесіді опитуваного громадянина повинна бути тільки добровільною. Допит здійснюється у суворій відповідності з нормами кримінально- процесуального законодавства.
У теорії і практиці оперативно-розшукової діяльності опитування осіб також іменується розвідувальним опитуванням. Проблема установлення істини при запобіганні та розкритті злочинів полягає у відсутності гарантій, що особа, яка володіє необхідною інформацією, захоче надати її у повній мірі. Тому важливим заходом є використання методів та прийомів правомірного психологічного впливу при проведенні розвідувального опитування[48].
Серед основних правомірних методів та прийомів психологічного впливу виділяють: переконання, примушування, навіювання, постановку і варіювання розумових завдань, приклад, приховування інформації, маніпуляцію, цільовий обмін інформацією (взаємний обмін відомостями, при цьому потрібно дати мінімум, а одержати максимум, причому віддавати бажано лише ті факти, які не принесуть потенційної шкоди ОРД), тощо[49].
2. Проведення контрольної та оперативної закупівлі та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь.
Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.
Оперативним підрозділам надається право проводити контрольні закупки товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності.Контрольна закупівля - це оперативно-розшуковий захід, що полягає в моделюванні ситуації удаваної угоди щодо придбання за плату товару або послуги у фізичної або юридичної особи, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Контрольну закупівлю може здійснювати як оперативний працівник, так і особа за його дорученням, що залучена до виконання завдань оперативно- розшукової діяльності. Контрольна закупівля товарів, предметів, речей з метою виявлення фактів злочинної діяльності - порушення правил торгівлі, випуску недоброякісної продукції, фінансових зловживань тощо, може проводитись як гласно так і негласно. Контрольна закупівля товарів, речей, предметів оформлюється відповідним актом, її цілі можуть бути розкриті негайно після акту закупки і отримання товару, але в той же час контрольна закупівля може бути негласною, глибоко законспірованою. Така закупівлямає бути заздалегідь спланованою. Контрольна закупівля, як негласний оперативно-розшуковий захід, здійснюється тоді, коли об'єктом закупки є товари, предмети, речі, вільний продаж яких заборонений чи обмежений, наприклад, негласна закупка зразків наркотиків, вибухових, отруйних речовин, фальсифікованих алкогольних напоїв, медичних препаратів тощо. В таких випадках вона проводиться на підставі постанови, затвердженої начальником органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність. При негласній контрольній закупці можуть застосовуватись технічні засоби фіксації її ходу, візуальне спостереження, відео зйомка та ін.
Оперативна закупівля - це оперативно-розшуковий захід, який полягає в моделюванні ситуації удаваної угоди щодо придбання за плату у особи, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, товарів, заборонених для обігу, а також речей, які є засобом, знаряддям або предметом вчинення злочину, з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь[50].
Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 20 листопада 2001 року № 1065дск/307дск/482дск затверджена Інструкція про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання предметів, товарів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності. Вказана інструкція є документом службового користування.
Інструкцією передбачено, що, зокрема:
1) застосування спеціальних технічних засобів при проведенні оперативної закупівлі та контрольованого постачання (відео-, фотозйомка, прослуховування і т. ін.) здійснюється тільки з дозволу суду;
2) розкриття у протоколі відомостей про особу, яка здійснила оперативну закупівлю наркотиків, забороняється;
3) у разі постановлення вироку повернення судом вилучених у продавця коштів і т. ін. оперативним підрозділам, яким вони видавалися для проведення оперативної закупівлі, є обов'язковим;
4) результати оперативної закупівлі та контрольованого постачання можуть бути використані:
а) як привід і підстава для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій;
б) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами в кримінальній справі;
в) для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку осіб, які зникли безвісти, і злочинців тощо.
Говорячи про оперативну закупівлю наркотичних засобів, слід мати на увазі наступне. Згідно із п. 1.5 вказаної Інструкції, для здійснення закупівлі товарів, предметів та речовин, заборонених до обігу, а також інших, за виготовлення, зберігання та збут яких настає кримінальна відповідальність, потрібна письмова згода особи, яка буде проводити закупівлю. Тому є неправильною практика, коли контрольну закупівлю здійснює особа, стосовно якої порушено кримінальну справу за скоєння злочину, пов'язаного з наркотиками.
3. Порушення в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та участь в їх проведенні.
Для запобігання, а також для виявлення, розкриття і розслідування злочинів в сфері фінансово-господарської діяльності, оперативні підрозділи мають право брати участь у перевірках, ревізіях, інвентаризаціях. Працівники оперативних підрозділів можуть ініціювати такі перевірки у зв'язку з отриманням достовірної оперативної інформації, у зв'язку з провадженням оперативно-розшукової справи чи дізнанням по кримінальній справі, яка находиться в їх провадженні. Участь у перевірці може бути за дорученням слідчого, прокурора, суду у відповідності з кримінально-процесуальним законодавством.
Участь оперативного працівника в перевірці може бути як безпосередньою так і за допомогою особи, залученої до гласного співробітництва з оперативним підрозділом, тобто через громадського помічника чи позаштатного працівника.Беручи участь у перевірці фінансово-господарської діяльності оперативний працівник має на меті:
- своєчасне виявлення фактів злочинних посягань в сфері фінансово- господарської діяльності підприємств, установ, організацій;
- швидке і ефективне реагування на виявлені факти протиправних діянь;швидке і безпосереднє отримання необхідної інформації стосовно фінансово-господарської діяльності;
- обмін інформацією з ревізорами, спеціалістами, які ведуть перевірку;
- взаємні консультації з тими посадовими особами, які ініціювали перевірку;збереження документів, матеріальних цінностей на підприємстві, в установі, організації;аналітичну роботу, створення бази даних, розробку заходів по спільним профілактичним діям.
Приймаючи участь у перевірці фінансово-господарської діяльності, працівник оперативного підрозділу обов'язково має вивчити наступні питання:
- повно чи частково відображається фінансово-господарська діяльність в документах бухгалтерського обліку;здійснення угод і договорів без належного документального оформлення, неоприходування товароматеріальних цінностей, неоприходування грошової виручки і т.п.;
- заниження вартості і обсягів реалізованої продукції;
- порушення порядку обліку економічних показників (відображення кількісних результатів фінансово-господарської діяльності в неналежних рахунках бухгалтерського обліку);
- виведення фінансово-господарської діяльності із-під контролю податкових органів;
- відкриття додаткових рахунків в банках без повідомлення фінансових і податкових органів;
- стан зберігання матеріальних цінностей і фінансових коштів[51].
Статтею 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону, зокрема, не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема, оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.
Пунктом 24 статті 11 Закону України «Про міліцію» визначено, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право, зокрема, вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка дотримання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності. Органи міліції вправі приступити до проведення перевірки суб'єктів господарської діяльності за умови наявності направлення на перевірку, яке складається за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції.
В той же час порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання органами міліції на даний час Кабінетом Міністрів України не встановлений, проте України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Таким чином, при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, крім проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового слідства і правосуддя, повинні бути враховані вимоги вищезазначеного Закону, зокрема процедура проведення такого контролю (оформлення документів на проведення перевірок тощо). На цьому наголошується у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.10.2009 р. № 12266.
4. Ознайомлення з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчення їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовлення копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребування документів та даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку.
Адміністрація підприємства, організації, установи, до яких надійшло письмове звернення про надання інформації, що характеризують їх діяльність, зобов'язані таку інформацію (достовірну та офіційно оформлену) чи відповідні документи, окремі дані про діяльність підприємства, організації, установи надати в установленому порядку оперативним підрозділам. Працівники оперативного підрозділу можуть звертатись за отриманням такої інформації, документів і інших даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій як безпосередньо, так і письмово. Результати витребування, збирання, вивчення необхідних документів оформляються довідкою, рапортом чи письмовим аналізом, в яких має бути зазначено в зв'язку з чим, де, за яких умов і для яких цілей проводився відповідний оперативно-розшуковий захід. Наприклад, відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції.
За результатами перевірки і вивчення зібраних документів та інших даних, оперативний підрозділ, при наявності достатніх підстав, повинен прийняти одне із наступних рішень:
- у випадках виявлення протиправного діяння, яке несе характер злочину,-про порушення кримінальної справи;
- у випадках виявлення протиправного діяння, в якому немає складу злочину-відмовити в порушенні кримінальної справи і направити матеріали для реагування до органів відповідної юрисдикції (наприклад, в пожежну охорону по факту порушень протипожежної безпеки і т.п.);
- при відсутності ознак злочину-відмовити у порушенні кримінальної справи;
- направити відповідну інформацію до повноважних державних органів;
- при наявності підстав- завести оперативно-розшукову справу.
Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом, а саме у статті 178 Кримінально-процесуального Кодексу України: виїмка оригіналів первинних фінансово-господарських та/або бухгалтерських документів проводиться лише за вмотивованою постановою судді.
5. Проведення операцій по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб.
Розвідувально-підривна діяльність - це така розвідувальна діяльність, що спрямована на підрив сил держави, посягає на її суверенітет, загрожує правам і свободам людини і громадянина тощо. Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана, зокрема, здійснювати контр розвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України (стаття 24 Закону).
Попередження тяжких та особливо злочинів, припинення їх на етапі вчинення, захоплення озброєних злочинців, позбавлення них можливості продовжувати умисні протиправні дії є для оперативних підрозділів чи не найважливішим завданням. Вказане завдання вирішується шляхом організації і проведення оперативно-розшукових заходів, порушення кримінальних справ, встановлення і затримання осіб, які готують або вчинили небезпечні злочини, координації діяльності з іншими оперативними підрозділами, усуненні причин і умов, що сприяють доведенню злочинів до кінця чи їх вчиненню. Оперативно- розшукові заходи по захопленню озброєних злочинців можуть бути як гласними так і негласними, вони виконуються, як правило, одночасно із процесуальними діями по кримінальній справі, але можуть бути виконанні і до порушення кримінальної справи, а результати їх проведення в таких випадках будуть підставою для порушення кримінальної справи.
6. Відвідування жилих та інших приміщень за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збір відомостей про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка.
Під жилим приміщенням мається на увазі:
- особистий будинок з усіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку;
- будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо);
- будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садовий будинок та ін.).
В процесі відвідування оперативний працівник проводить огляд приміщень, будинків, ділянок місцевості та об'єктів, розташованих на них. Оперативний огляд полягає у слуховому, візуальному, запаховому вивченні обстановки у відвідуваному об'єкті з метою виявлення, вилучення і дослідження предметів, що мають причинний зв'язок з обставинами вчинення кримінальних злочинів, підозрюваними особами. Оперативне відвідування (огляд) може проводитись в режимі гласного, офіційного огляду відповідних об'єктів з розголошенням істинних цілей такого заходу, в інших випадках відвідування хоч і здійснюється за згодою власників чи мешканців будівлі, але мета такого відвідування і оперативного огляду не розкривається перед сторонніми особами.
При оперативному відвідуванні допускається фотографування, копіювання, переміщення предметів, взяття зразків, нанесення хімічних, біологічних позначок на виявлені предмети, які представляють оперативний інтерес, тощо. В службових приміщеннях приватного або державного користування, оглядаючи приміщення оперативний працівник може отримати потрібну інформацію із правил внутрішнього розпорядку, наказів і розпоряджень, які вивішуються для загалу на дошці оголошень, отримати інформацію про розташовані там комерційні структури, їх засновників, склад виконавчих органів, розподілу обов'язків з метою виявлення в їх середовищі осіб, які представляють кримінальні структури, підозрюваних у вчиненні економічних злочинів. Учасники оперативного відвідування можуть зашифрувати свої цілі, наприклад, проведенням фінансового, пожежного чи санітарного контролю.
Наведені вище пояснення не стосуються випадків проведення такої слідчої дії, як огляд місця події. Він проводиться відповідно до глави 17 Кримінально- процесуального кодексу, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи. Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді, що не підлягає оскарженню. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується. У вищезазначених випадках, слідчий в протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством(ст. 190 КПК). При цьому проведення огляду місця події у невідкладних випадках може проводитися до порушення кримінальної справи.
7. Негласне виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержання розвідувальної інформації, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки.
Негласне виявлення та фіксування слідів тяжкого злочину полягає в здійсненні оперативним працівником сукупності негласних оперативно- розшукових заходів з метою встановлення місця події, вивчення його обстановки, виявлення слідів тяжкого злочину, предметів, які можуть бути доказами у кримінальній справі, особи, що вчинила злочин та іншої інформації, яка вказувала б на факт вчинення злочину, його суспільно небезпечні наслідки, причини та умови, що сприяли його вчиненню. Такими негласними оперативними заходами можуть бути:
- особистий пошук;
- розвідувальне опитування;
- контрольна поставка товару;
- таємне проникнення в квартиру, приміщення, транспортні засоби;
- негласне дослідження предметів і документів;
- інші дозволені заходи.
8. Здійснення проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості.
Однією з головних проблем сьогодення є організована злочинність, що характеризується транснаціональним масштабом діяльності й навіть здатністю загрожувати стабільності держав. Це яскраво продемонстрували численні терористичні акти, що відбулися останнім часом[52].Для ефективної боротьби з організованою злочинністю традиційні криміналістичні методи поєднуються з методами розвідки - проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співпрацює з ним. Проникнення в злочинне угрупування - оперативно-розшукова операція, яка полягає у законспірованому впровадженні працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім (зі збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості), у злочинну групу (злочинну організацію) з метою здобуття інформації щодо її злочинної діяльності. Таке проникнення в злочинне середовище оперативного негласного працівника чи особи, яка співробітничає з оперативним підрозділом, здійснюється під легендою, в тому числі з імітацією протиправної діяльності та інших демонстративних дій, необхідних для встановлення довіри. При цьому збитки чи шкода, що нанесені діями штатного негласного працівника при виконанні ним завдання відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України, а такий працівник не несе відповідальності за спричинену шкоду чи збитки, якщо його дії були необхідні для виконання завдання. Кримінальний кодекс України в розділі «Обставини, що виключають злочинність діяння» містить ст. 43 «Виконання спеціального завдання з попередження або розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації». Згідно з положеннями вказаної статті не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності. Така особа підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно та поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків. Особа, яка вчинила такий злочин не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку підбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.
Суб’єктами виконання спеціального завдання у складі організованої групи чи злочинної організації, крім осіб, зазначених в п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» також можуть бути:
1)штатні і нештатні негласні співробітники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України, які вводяться під легендою прикриття в організовані злочинні угруповання. Введення негласного співробітника в організовані злочинні угруповання здійснюється за наявності відомостей про організовану злочинну діяльність та на підставі письмового доручення. Для виконання доручення негласний співробітник вправі під легендою прикриття вступати в трудові, цивільно-правові та інші відносини. Шкода або збитки, завдані діями негласного співробітника під час виконання доручення, відшкодовуються за рахунок державного бюджету. Негласний співробітник не несе відповідальності за завдані ним шкоду або збитки, якщо його дії були необхідними для виконання доручення. Питання діяльності негласних співробітників, соціальні та інші гарантії для них регулюються Положенням про негласного співробітника спеціального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю, яке затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 13 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»).;
2)учасники організованих злочинних угрупувань, які дали згоду на співробітництво зі спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України. Таке співробітництво здійснюється на підставі письмового доручення та відповідно до нормативних актів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України. Учасник організованого злочинного угруповання може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, попереднього розслідування чи судового розгляду справ сприяє викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним та юридичним особам і державі (ст. 14 цього Закону).
Про необхідність такого проникнення виноситься постанова, яка затверджується начальником відповідного органу. Оперативне проникнення є комплексним оперативно-розшуковим заходом, який використовується тоді, коли застосування інших форм і методів оперативно-розшукової діяльності не дає змоги виконати завдання, покладені на оперативний підрозділ.
9.Зняття інформації з каналів зв'язку, застосовування інших технічних засобів отримання інформації.
В українському законодавстві гарантується таємниця передачі інформації між людьми і неможливість її розголошування особами, які залучені до цього процесу або внаслідок певних обставин мають можливість стати спостерігачем або очевидцем цього процесу.
Але в той же час інтереси боротьби із злочинністю іноді є вищими, ніж таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. У випадках, коли правоохоронні органи мають інформацію про те, що певна особа під час листування,телефонних розмов, телеграфних повідомлень може передати інформацію, що стосується злочину, який розслідується,або про підготовку до злочину, тоді вони вправі за рішенням суду встановити підслуховування телефонних розмов, оглядати листи, бандеролі, посилки
60 тощо.
Обмеження права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції має встановлюватись судом; суд може встановлювати їх лише у випадках,передбачених законом; вказані випадки мають бути обумовлені лише метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи і є законними лише тоді, коли неможливо іншими способами одержати інформацію.
Для проведення такого оперативно-розшукового заходу, як зняття інформації з каналів зв'язку та застосування інших технічних засобів отримання інформації, потрібні законні підстави та відповідна санкція суду. Зняття інформації з технічних каналів зв'язку здійснюється на підставі подання, оформленого керівником органу, уповноваженого на проведення оперативно- розшукової діяльності і відповідного рішення судді. Зняття інформації з технічних каналів зв’язку - оперативно-розшуковий захід, який полягає в негласному отриманні та фіксації відомостей оперативно-розшукового характеру шляхом зняття спеціальними технічними засобами параметрів електромагнітних полів та інших випромінювань, які виникають при передаванні інформації каналами зв’язку.
Одним із видів зняття інформації з каналів зв'язку є прослуховування телефонних розмов. Прослуховування телефонних переговорів - це негласне отримання інформації, переданої по лініям телефонного зв'язку особами, підозрюваними у вчиненні злочинів, або особами, винність яких встановлена, але вони розшукуються у зв'язку з ухиленням від кримінальної відповідальності. Прослуховування телефонних переговорів здійснюється оперативно-технічними підрозділами органів внутрішніх справ чи Служби безпеки України. Прослуховуванню можуть бути піддані переговори, які ведуться з домашнього телефону, службових телефонів, чи телефонів-автоматів з використанням ліній провідного, космічного чи сотового зв'язку[53] [54]. Слід зазначити, що незаконне прослуховування є злочином. Згідно ст. 163 КК максимальне покарання за такий злочин становить сім років позбавлення волі. Результати прослуховування телефонних переговорів та зняття інформації з інших каналів зв'язку оформляються рапортом або довідкою, в яких вказуються час і місце проведення прослуховування, дані про засоби звукозапису і їх основних технічних характеристик, зміст фонограми, вказівку на факти і обставини, які стосуються злочину або ж мають відношення до цілей прослуховування. У зв’язку з неоднозначним застосуванням судами норм законодавства при наданні оперативним підрозділам дозволів на проведення оперативно- розшукових заходів, які обмежують певні конституційні права і свободи людини та громадянина, а також обшуків та примусових виїмок, Пленум Верховного Суду України, Постановою від 28.03.2008 р. № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності,дізнання і досудового слідства,роз’яснив судам деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення ОРД, дізнання і досудового слідства. Що стосується зняття інформації з каналів зв’язку Пленум вказав, що судам слід враховувати положення ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», якою визначено відповідні терміни, що вживаються у зазначеному Законі. Під інформацією розуміються відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб. Така інформація може включати дані як про взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж, так і щодо змісту інформації, яка була передана каналом зв’язку. Під контролем за телефонними розмовами слід розуміти не тільки їх прослуховування і фіксування, але й одержання інформації про телефонні розмови, які відбулися, щодо абонентів розмов, часу і тривалості розмов. Під іншими технічними засобами отримання інформації слід розуміти такі засоби, які дають змогу негласно фіксувати поза каналами зв’язку розмови, дії, обстановку. Згідно з положеннями ст. 187 КПК, арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо. До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, відносяться листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо. Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи. Постанова про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв’язку оскарженню не підлягає і на неї не може бути внесено подання прокурора. Перелік видів кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, визначений ч. 2 ст. 187 КПК, не є вичерпним, тому судам необхідно також враховувати положення ст. 1 Закону України «Про поштовий зв’язок», де вказуються такі види кореспонденції як секограми, поштові картки та ін. 10. Контроль шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштових відправлень. Матеріали переписки, яку ведуть між собою особи, стосовно яких здійснюються оперативно-розшукові заходи в ОРД є особливою категорією документів, що є носіями інформації. Контроль поштових відправлень, телеграфної та іншої кореспонденції - оперативно-розшуковий захід, що полягає у конспіративному відборі за окремими ознаками та перегляді поштових відправлень, телеграфної та іншої кореспонденції з мереж поштового зв’язку з метою виявлення відомостей про вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину або небезпечних об’єктів (зброї, вибухових,радіоактивних речовин та ін.).Такий контроль здійснюється у відповідності з положеннями Конституції України і нормами оперативно-розшукового законодавства відносно поштової, телеграфної і іншої кореспонденції, що відправляється або отримується, а також електрозв'язку і іншого роду систем, призначених для відправки та отримання подібного виду кореспонденції. Контроль здійснюється у відповідності з Конституцією України та нормами оперативно-розшукового законодавства шляхом відбору телеграфно- поштової кореспонденції, яка відправляється чи отримується особами, що підозрюються у вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів, чи їх близьким оточенням або особами, які розшукуються органами слідства і суду або ж особами відносно яких на законних підставах здійснюються оперативно- розшукові заходи. Контроль поштових відправлень здійснюється у відповідності з правилами конспірації, передбаченими нормативними актами, що регламентують організацію і тактику оперативно-розшукової діяльності. Контроль шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштової кореспонденції - це оперативно-розшуковий захід, який здійснюється з метою конфіденційного отримання інформації про протиправну діяльність юридичних і фізичних осіб шляхом перлюстрації (таємного роздруковування й перегляду відповідними органами приватних листів) кореспонденції. Негласний контроль кореспонденції,обмежуючи конституційні права людини на збереження тайни поштових відправлень, телеграфних і інших повідомлень, переданих мережами поштового і електричного зв’язку,носить винятковий характер, і допускається на основі мотивованої постанови керівника органу, що здійснює досудове розслідування чи оперативно- розшукову діяльність,і постанови голови апеляційного суду. Контролю може підлягати кореспонденція,адресована конкретній особі, або відправлена нею, а також вся кореспонденція, яка надходить на конкретну поштову адресу або виходить з неї. В процесі контролю поштових відправлень допускається копіювання, фотографування змісту та вмісту поштових відправлень, а за необхідності вилучення з них тих об’єктів, які необхідно дослідити чи піддати спеціальному вивченню. До контролю поштових відправлень можуть залучатись особи, які співробітничають з оперативними підрозділами на конфіденційній основі, а також спеціалісти, перекладачі,професійні знання яких можуть знадобитися при дослідженні поштових відправлень. При цьому оперативний працівник забезпечує в таємниці факт перлюстрації кореспонденції, збереження поштового відправлення,нерозголошення відомостей, які містяться поштових відправленнях. Результати контролю поштових відправлень оформляються довідками оперативних працівників, що здійснюють такий контроль, з прикладанням копій, фотографій, зразків речовин чи вилучених речей. В.В. Назаров зауважує, що при проведенні накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку, як і при проведенні обшуку або виїмки (ст. 185 КПК України), слідчий зобов’язаний вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя фізичної особи[55] [56]. Контроль телеграфно-поштових відправлень може носити разовий або тривалий характер. Разовий контроль поштових відправлень здійснюється за мотивованою постановою керівника органу, уповноваженого на оперативно- розшукову діяльність і у відповідності з санкцією судді, при наявності даних, що підозрювана особа відправила, або має отримати поштове відправлення, яке необхідно невідкладно вивчити і дослідити. Такий вид перлюстрацій кореспонденції проводиться за допомогою посадових осіб підприємства зв'язку на конфіденційній основі. Негласний контроль разового характеру оперативний працівник може здійснити за участю спеціаліста відповідної професії. Тривалий контроль за поштовими і телеграфними відправленнями здійснюється тоді, коли не має конкретної інформації щодо вмісту поштових відправлень, а оперативний працівник очікує що таке надходження може бути в будь-який час, коли поштові відправлення постійно містять в собі необхідну інформацію, яку оперативний працівник збирає для прийняття подальших управлінських рішень керівництвом оперативного підрозділу. Порядок проведення і оформлення контролю телеграфно-поштових відправлень регламентується закритими відомчими актами. Контроль кореспонденції в поштово-телеграфних установах може відбуватись і за постановою слідчого у відповідності до ст. 187 Кримінально-процесуального Кодексу України. Накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в поштово- телеграфічних установах за постановою слідчого є процесуальною дією і регламентується кримінально-процесуальним законодавством. 11. Здійснення візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів. Таке спостереження, як правило, полягає в конспіративному безпосередньому візуальному або опосередкованому (за допомогою оперативно-технічних засобів) спостереженні дій особи і явищ (подій, фактів, процесів), значущих для вирішення конкретних завдань ОРД, їх фіксації та реєстрації. Метою спостереження, як правило, є отримання інформації про: - діяльність особи, яка є фігурантом оперативно-розшукової справи (її плани та наміри, контакти, маршрути пересування, зв’язки та ін.); - склад злочинної групи, розподіл у ній ролей, особливості взаємовідносин між членами групи; - можливі місця укриття предметів, здобутих злочинним шляхом, знарядь і засобів вчинення злочинів; - встановлення місця знаходження осіб, які розшукуються слідством чи судом, чи для встановлення обставин безвісного зникнення людей - інші дані, необхідні для проведення оперативно-розшукових заходів. При технічному спостереженні, що використовується при опосередкованому методі отримання інформації, застосовуються оперативно- технічні засоби; воно полягає в негласному, направленому сприйнятті діяльності об’єкта оперативного інтересу. Основною формою проведення спостереження є негласне стеження за об’єктом оперативного інтересу. Місце проведення візуального спостереження закон обмежує поняттям «громадське місце» У Наказі МВС України від 21 червня 1996 р. № 438 зазначено, що громадськими слід вважати місця, які використовуються громадянами для спільної роботи, відпочинку, пересування, проведення масових заходів та інших потреб. Використання громадських місць може бути постійним, періодичним та одноразовим. Громадськими місцями постійного використання вважаються такі, в яких громадяни перебувають постійно, незалежно від часу доби, пори року (вулиці, площі, під’їзди, вокзали, аеропорти тощо).Громадськими місцями періодичного використання визначаються магазини, кафе, бари, ресторани, музеї, клуби тощо у період їх роботи, а також транспортні засоби громадського користування під час перебування в них пасажирів. Громадськими місцями одноразового використання необхідно вважати місця проведення одноразових громадських заходів (будівлі під час проведення в них зборів, дільниці лісу, поля під час проведення на їх території організованих масових зібрань тощо)[57].Час проведення спостереження законом не обмежується, але на практиці використовується як короткочасне спостереження (від кількох годин до кількох діб), так і тривале[58]. Візуальне спостереження оперативними підрозділами здійснюється за таких умов: 1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: - злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; - осіб, які готують або вчинили злочин; - осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; - осіб безвісно відсутніх; - розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; - реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності; 2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках; 3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави; 4) наявність узагальнених матеріалів центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, отриманих в установленому законом порядку. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», візуальне спостереження здійснюється тільки у рамках оперативно- розшукової справи за винятком випадків перевірки осіб у зв'язку з їх допуском до державної, військової або службової таємниці. Воно може проводитися з метою встановлення даних про особу та її зв'язки у випадках, коли є факти, які підтверджують, що нею готується або вчинено тяжкий злочин, а також для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину. 12. Право мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників. На думку професора Я. Ю. Кондратьєва, до сил шо здійснюють оперативно-розшукову діяльність, належать: 1) посадові особи підрозділів кримінальної міліції, які функціонують відповідно до оператпвно-розшукового законодавства (ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність») і здійснюють загальне керівництво даною діяльністю на чолі з міністром внутрішніх справ України та його першими заступниками; 2) начальники ГУ МВС, УМВС, УМВСТ, їх заступники з оперативної роботи, уповноважені на здійснення ОРД; 3) керівник та оперативний склад оперативних підрозділів зазначених органів; 4) начальники міських, районних управлінь і відділів внутрішніх справ та їх заступники, які є начальниками кримінальної міліції;працівники оперативних підрозділів кримінальної міліції, які мають відповідний допуск до ОРД; 5) особи, які конфіденційно співпрацюють з оперативними підрозділами кримінальної міліції, у тому числі гласні та негласні штатні та позаштатні працівники. До гласних штатних працівників належить особовий склад підрозділів, зазначених у ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» і службова діяльність яких регулюється відомчими нормативними актами. До негласних штатних працівників належить оперативний склад цих підрозділів, який виконує задачі оперативно-розшукової діяльності конспіративно, з використанням документів, які зашифровують особу чи її відомчу належність. [59] Такі працівники можуть бути направленими для роботи на штатних посадах в інші підприємства, установи та організації для виконання конкретних завдань в інтересах безпеки суспільства і держави, а також на постійну роботу в порядку, встановленому законодавством. До негласних штатних працівників належать також працівники спеціалізованих підрозділів органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, працівники підрозділів кримінального пошуку та інші. Розглядаючи штатний персонал оперативних підрозділів, необхідно виділяти власне оперативних працівників (гласних і негласних) і інших штатних працівників, які теж можуть співпрацювати з оперативним підрозділом гласно чи негласно, але їх повноваження в здійсненні оперативно-розшукових заходів порівняно з оперативними працівниками значно звужені, або обмежені 67 конкретним завданням. До позаштатних працівників слід відносити тих, що не зараховані до штатного розкладу. 13.,Встановлення конфіденційного співробітництва з особами на засадах добровільності. Боротьба зі злочинністю була і є важливим завданням компетентних державних органів, а неодмінною умовою ефективності такої боротьби - одержання відомостей про підготовку, вчинення, приховування слідів тяжких та особливо тяжких злочинів, а також злочинів, які вчинені кваліфікованим способом чи мають замаскований характер. У зв'язку з цим використання інституту конфіденційного співробітництва в боротьбі зі злочинністю мало місце на всіх історичних етапах становлення та розвитку суспільства, державності та правової системи. Потреба протистояти злочинному середовищу обумовлює соціальну необхідність, корисність і моральність цієї роботи й у наш час.[60] [61] Співробітництво на конфіденційній (таємній, секретній) основі дозволяється встановлювати з повнолітніми, дієздатними особами, які добровільно дали на це згоду. Конфіденційне співробітництво є одним з найбільш ефективних методів оперативно-розшукової діяльності та широко використовується оперативними підрозділами у тих випадках, коли необхідно вирішувати складні завдання пов’язані із розкриттям тяжких та особливо тяжких злочинів, розшуком небезпечних злочинців, припиненням діяльності організованих злочинних угрупувань. Негласні працівники (конфіденти) - це фізичні особи (посадові особи або громадяни), з якими оперативні підрозділи встановили на платній або безоплатній основі відносини співробітництва, що припускає надання цими громадянами відповідним оперативним підрозділам сприяння на конфіденційній основі у вирішенні покладених на них функцій у сфері боротьби зі злочинністю. За цільовим призначенням негласних працівників можна умовно розділити на дві групи. Першу групу становлять ті, діяльність яких носить розвідувально- інформативний характер. До них відносяться конфіденти, яким виплачується грошове утримання, а також конфіденти без виплати грошового утримання. Другу групу становлять особи, що забезпечують необхідні умови співробітництва оперативних працівників із представниками першої групи. Конфіденти, яким виплачується грошове утримання - це особи, що негласно співробітничають із оперативними підрозділами на підставі письмової угоди. Конфідентом, як уже зазначалося,може бути дієздатна, повнолітня особа, яка має відповідні особисті, ділові якості та розвідувальні можливості та може без розшифрування своєї приналежності до оперативного підрозділу встановлювати й підтримувати контакти з особами, що представляють оперативний інтерес, та їхні зв'язки для одержання інформації про протиправні дії останніх, а також вирішувати інші оперативні завдання. Розвідувальна інформація даної категорії працівників полягає у формі впровадження їх у кримінальне середовище, установлення довірчих відносин з особами, що представляють оперативний інтерес, і одержання від них відповідної інформації. Конфіденти без грошового утримання - це особи, що негласно співробітничають із оперативними підрозділами на підставі усного договору. До конфідентів даної категорії пред'являються такі ж вимоги, як і до конфідентів раніше розглянутої категорії, а їхня розвідувальна функція проявляється, відповідно, у тій же формі. Як конфідентів до співробітництва з оперативними підрозділами не можна залучати неповнолітніх і недієздатних, що зловживають спиртними напоями; осіб, виключених зі складу негласного апарату за дворушництво, дезінформацію й провокаційні дії, а також медичних працівників, священнослужителів і адвокатів, у випадках, коли особи, що підлягають перевірці є їхніми клієнтами. Співробітництво з конфідентами може бути припинене в тих випадках, коли останні втратили розвідувальні можливості, виїхали за межі України, померли, запідозрені в дезінформації, а також якщо останні відмовилися від подальшого співробітництва з ОВС. Можливості використання представників громадськості в боротьбі зі злочинністю мають сувору правову основу. У законах і інших нормативних актах передбачена їхня участь у такого роду діяльності. Слід зазначити, що їхня участь у заходах ОРД носить чітко обмежений характер, що знаходить вираження в наступних моментах: - залучення здійснюється в суворо обмежених рамках законів і правил, установлених нормативними актами; - вони залучаються до вирішення обмеженого кола завдань; - перед ними не розшифровуються негласні методи ОРД і джерела одержання інформації, що стали підставою для вживання заходів оперативно- розшукового характеру; - вони залучаються для участі в ОРД тільки з ініціативи органів внутрішніх справ і винятково з їхньої добровільної згоди. Використання сил громадськості розширює розвідувальні можливості оперативних підрозділів, тому що значно збільшує коло одержання інформації, необхідної для вирішення перед ОВС завдань. Залучення громадськості до участі в ОРД дозволяє скоротити витрати часу й особового складу ОВС, надавши тим самим можливість використовувати останніх у проведенні інших, найбільш складних оперативно-розшукових заходів. Однією з найбільш значимих фігур, поєднуваних поняттям «громадськість» виступають громадяни, що беруть участь у підготовці й проведенні оперативно-розшукових заходів, за умови надання їм статусу громадського помічника оперативного підрозділу. У діяльності оперативно- розшукових установ для даної категорії учасників ОРД використовується термін «позаштатний співробітник», який на сьогодні не має належного нормативного забезпечення. При проведенні оперативно-розшукових заходів позаштатні співробітники можуть залучатися лише до тих з них, які не розкривають методику й тактику оперативної роботи. Спектр їхньої участі досить широкий, починаючи від участі в профілактиці, попередження й розкриття злочинів і до зашифровки джерел оперативної інформації. Конфіденційне співробітництво, повинне здійснюватися за дотримання наступних принципів (вихідних засад). 1) Принцип законності конфіденційного співробітництва. Його сутність полягає в тому, що суб'єкти оперативно-розшукової діяльності, здійснюючи його, керуються нормами оперативно-розшукового законодавства та інших законів, які визначають ОРД легітимною правоохоронною діяльністю і є її правовою основою. 2) Принцип дотримання прав і свобод людини означає, що в процесі конфіденційного співробітництва не можуть бути допущені порушення прав і свобод людини та юридичних осіб, а окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер та допускаються лише із санкції суду відносно осіб, у діях яких є ознаки злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність». 3) Принцип взаємодії з органами управління та населенням у процесі конфіденційного співробітництва стосується сприяння громадян і органів управління оперативним підрозділам у виконанні завдань ОРД, реалізації Кабінетом Міністрів України своїх особливих повноважень щодо регулювання трудових відносин на конкретній основі, а також щодо забезпечення соціального захисту осіб, які залучаються до конфіденційного співробітництва, їх пенсійного забезпечення тощо. Водночас, сутність цього принципу полягає у звітності та підконтрольності суб'єктів ОРД органам державної влади й управління, але в межах встановлених законом повноважень. 4) Принцип конспірації, який забезпечує зберігання в таємниці від об'єктів ОРД та їх оточення фактичних цілей, завдань, заходів і засобів здійснюваної оперативно-розшукової діяльності. 5) Принцип добровільності залучення осіб до виконання завдань ОРД. 6) Принцип конфіденційності в довірчих стосунках оперативних підрозділів із такими особами. 7) Принцип забезпечення безпеки, а також правового й соціального захисту осіб, які сприяють оперативно-розшуковій діяльності[62]. Оперативно-розшукове законодавство передбачає, що конфідент має бути під соціальним і правовим захистом держави. Соціальний і правовий захист конфідента забезпечується трудовим законодавством, Кримінально- процесуальним і Кримінальним кодексами, законом України «Про міліцію» та іншими законами, що регламентують оперативно-розшукову діяльність. 14.Отримання від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави. Відомча приналежність, форми власності джерел інформації в такому випадку не мають значення, за винятком випадків, коли законом встановлений спеціальний порядок отримання такої інформації. Інформація про злочини, які готуються або вчинені, інша інформація оперативного характеру використовується оперативними підрозділами лише для виконання оперативно- розшукових завдань. Не підлягає розголошенню інформація, яка стала відома оперативним підрозділам, якщо вона стосується приватного життя чи така, що може зашкодити честі, гідності, законним інтересам особи. Отримання інформації може відбуватися як офіційно, з розголошенням самого акту звернення за інформацією, так і законспіровано, таємно, коли кінцева мета отримання інформації не розкривається. Отримання інформації може відбуватись в процесі бесіди з особами, яким можуть бути відомі фактичні дані про подію злочину або причетних до нього осіб. В залежності від мети, особистості тих, від кого оперативний працівник намагається отримати інформацію, вказаний оперативно-розшуковий захід може проводитися з зашифровкою і без зашифровки його цілей або з прикриттям під легендою оперативного підрозділу чи особи, яка діє за його дорученням. Інформація може бути отримана від: 1) фізичних осіб, які в силу обставин чи службового становища володіють інформацією, що представляє професійний інтерес для оперативних працівників; 2) юридичних осіб, які володіють інформацією, що представляє професійний інтерес для оперативних працівників 3) від осіб, які входять в найближче службове чи побутове оточення підозрюваних у вчиненні злочинів; 4) від осіб, схильних до скоєння протиправних дій, або стали співучасниками групового правопорушення, які в силу своїх особистих якостей чи за винагороду здатні повідомити певні фактичні дані при умові збереження конфіденційності інформації. Така отримана інформація може бути зафіксована письмово або з використанням технічних засобів, що можуть бути використані гласно чи негласно. 15. Право використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать. Згода власника у такому випадку може бути висловлена в усній формі або оформлена в письмовій формі з дотриманням положень цивільного законодавства. Згода у письмовій формі укладається як договір, шляхом оформлення документу, що підписується особою, або особами, які вступають у відносини і мають право на вступ у такі відносини. Письмовий договір може бути засвідчений нотаріально, скріплений печатками і мати інші необхідні у таких випадках умови угоди, що обумовлюють двосторонні цивільно-правові обов’язки. Усна угода вважається такою, що набрала чинності тоді, коли в поведінці особи простежується її воля на відповідне встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Використання за згодою адміністрації службових приміщень, транспортних засобів та іншого майна підприємств, установ, організацій, а так само за згодою фізичних осіб їхнього майна оперативними підрозділами може відбуватись як довгостроково, так і короткочасно (коли таке використання необхідне для виконання разового оперативно-розшукового заходу). Довгострокове використання має місце тоді, коли службові приміщення, транспортні засоби чи інше майно підприємств установ, організацій чи фізичної особи, необхідні для забезпечення постійної діяльності оперативного підрозділу, чи для проведення таких оперативно-розшукових заходів, для виконання яких потрібен тривалий проміжок часу та спеціальні умови, які мають місце при такому використанні. Оперативні підрозділи можуть використовувати службові приміщення, транспортні засоби та інше майно юридичних осіб та за згодою фізичних осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, яке їм належить -у невідкладних випадках для попередження злочинів, переслідування і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, або таких, що вчинили злочини для відвернення суспільно небезпечних наслідків злочину. 16. Сворення з метою конспірації підприємства, організації, використання документів, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів. Для розміщення таких «підставних» юридичних осіб оперативні підрозділи можуть укладати договори оренди або купівлі майна. При проведенні заходів по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, оперативні підрозділи можуть орендувати приміщення чи домовлятись про безкоштовне поселення осіб, безпека яких вимагає певної конспірації. Штатний склад таких підприємств, установ та організацій комплектується негласними штатними працівниками оперативних підрозділів. Порядок створення зазначених підприємств, організацій визначається спільними нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України та Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України. Такого роду організації та фірми юридично є власністю органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність. Вони мають свій бюджет, здійснюють всі ділові операції, що необхідні для підтримання легенди, функціонують під контролем оперативного підрозділу. Завдання цих організацій - створення видимості зацікавленості у протизаконних угодах, торговельних операціях, фінансових махінаціях та встановлення довірчих відносин з особами, які підозрюються у правопорушеннях (у сфері «тіньової» або організованої злочинності); проникнення в мережу протиправних операцій цих осіб та збирання обвинувачу вальних доказів. Окрім цього, вказана організація може бути створена з метою виявлення корупції серед посадових осіб державних органів. 17. Створення і застосовування автоматизованих інформаційних систем. Будь-яка система організаційного управління, у тому числі й державного, не може працювати без інформації про стан керованого об’єкта і зовнішнього середовища, без її передачі про прийняті управлінські рішення. Визначення оптимальних об’ємів інформації, що надходить від різних органів управління, оптимального розподілу потоків інформації в часі і просторі є необхідною умовою ефективного функціонування інформаційних систем організаційного управління[63] [64]. Наукова організація управління у сфері боротьби зі злочинністю органічно пов’язана з інформацією, протіканням інформаційних процесів. Згідно з визначенням В.Ю. Журавльова, оперативно-розшукова інформація - це фактичні дані, що мають безпосереднє або потенційне значення для розв’язання стратегічних, тактичних і організаційних завдань оперативно- розшукової діяльності, одержувані оперативними підрозділами гласними і негласними методами з різноманітних джерел або ж отримані під час аналітичного опрацювання первинних даних. Використання новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій у службовій діяльності оперативних підрозділів дає змогу значно підвищити оперативність обробки даних, скоротити терміни обміну інформацією і знизити витрати на її передавання. У зв’язку з вищезазначеним оперативні підрозділи для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності можуть створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи. Автоматизована інформаційна система - це взаємопов’язана сукупність даних, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартних процедур, які призначені для збору, обробки, розподілу, зберігання, представлення інформації згідно з вимогами, які випливають з цілей організації. 18.Застосовування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб. Згідно з положеннями Закону України «Про міліцію», міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору. У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк. Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві. Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 12 Закону). Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов’язків. Міліція може направляти спеціальні підрозділи міліції для забезпечення проведення контролюючими органами перевірок суб'єктів господарської діяльності лише за рішенням судді або суду.Дозвіл на направлення спеціального підрозділу міліції надається лише у випадках, коли перевірка проводиться в рамках розслідування кримінальних справ. Органам міліції забороняється використовувати фізичний та психологічний вплив для забезпечення проведення контролюючими органами планових та позапланових перевірок суб'єктів господарської діяльності, у тому числі шляхом демонстрації зброї, спеціальних засобів, погроз їх застосування (стаття 13 Закону). Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках: 1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю; 2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку; 3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення; 4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі; 5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей; 6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю; 7) для звільнення заложників. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації (стаття 14 Закону). Працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках: 1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заложників; 2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека; 3) для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі 4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти; 5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з- під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції; 6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції. Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції (Стаття 15 Закону). У статті 26 Закону України «Про Службу безпеки України» зазначається, що військовослужбовці Служби безпеки України мають право зберігати, носити, використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію», військовими статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства. Кримінальний Кодекс України передбачає ряд обставин, що виключають злочинність діяння. Такі обставини поширюються і на працівника оперативного підрозділу, коли він на законних підставах, застосовуючи фізичну силу, спеціальні засоби чи вогнепальну зброю, причинив правопорушнику шкоду. 19.,Право звертатися у межах своєї компетенції із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна. Наша держава приєдналась до всіх основних Європейських конвенцій і протоколів з питань боротьби з організованою злочинністю, корупцією, торгівлі людьми, контрабанди, торгівлі зброєю і відмиванням брудних грошей (Конвенція ООН проти корупції; Кримінальна та Цивільна конвенції про боротьбу з корупцією, які були розроблені Радою Європи тощо). Тим самим вона взяла на себе зобов'язання взаємодіяти з європейською і світовою спільнотою в питаннях протидії транснаціональній злочинності. Також Україна є членом міжнародних правоохоронних організацій, таких як Інтерпол (Міжнародна організація кримінальної поліції), Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю і іншими небезпечними видами злочинів СНД та ін. Підрозділом, на який безпосередньо покладається організація виконання функцій Міністерства внутрішніх справ України як Національного центрального бюро Інтерполу, є робочий апарат Укрбюро Інтерполу. НЦБ забезпечує співробітництво правоохоронних органів України та зарубіжних країн як у цілому, так і в окремих напрямках боротьби із злочинністю і надає можливості, зокрема, для підготовки та надсилання ініціативних запитів за 72 кордон. Негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації(оперативно-розшукові заходи, що обмежують права і свободи людини і громадянина)проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно- розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві. 72 Пункт 1.3.1 Наказу МВС, Генпрокуратура СБУ, Держкомітету у справах охорони державного кордону України, Держмитслужби України, ДПА України N 3/1/2/5/2/2 від 09.01.97 «Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів» Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій зазначені заходи можуть здійснюватись в порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного Суду України. Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно- розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів. При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції. Координацію дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, здійснює Служба безпеки України. Згідно з національним законодавством провідним органому загальнодержавній системі антитерористичної діяльності є Служба безпеки України.Органи внутрішніх справ, реалізуючи свої повноваження, надають Антитерористичному центру при СБУ необхідні сили і засоби, забезпечуючи їх ефективне використання вході практичних операцій.Особливого значення в цьому контексті набуває міжнародна співпраця правоохоронних органів України з відповідними правоохоронними органами країн-учасниць СНДта європейськими правоохоронними інституціями в цьому напрямку антитерористичноїдіяльності[65]. Розвідувальним органам України (Служба зовнішньої розвідки України, розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону) надаються права, передбачені частиною першою статті 8, крім пунктів 2, 3, 5, 6, а також пункту 7 в частині негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину.
Еще по теме Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність:
- Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність
- Стаття 7. Обов'язки підрозділів, які здійснюють оперативно- розшукову діяльність
- Права підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність
- Стаття 5. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність
- Повноваження військових прокуратур при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень
- Види підрозділів, що виконують оперативно-розшукову діяльність
- Обов'язки підрозділів, що проводять оперативно-розшукову діяльність
- Діяльність оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України щодо забезпечення досудового слідства доказовою Інформацією під час здійснення оперативно-розшукових заходів до початку кримінального провадження
- ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ Н А К А З 19.09.2005 N 4/1гн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність
- ТЕМА 12 Порівняльний аналіз оперативно-розшукових заходів (прав) оперативних підрозділів Росії та України
- Контроль за оперативно-розшуковою діяльністю