ВСТУП
Актуальність теми. Виконавче провадження як завершальна стадія судового процесу набуває особливого значення, оскільки саме під час її реалізації права, свободи й інтереси осіб знаходять свій захист і поновлення.
Для реалізації виконавчого провадження, досягнення процесуальної мети даної стадії державні виконавці приймають велику кількість рішень, учиняють інші юридично значимі дії, а також можуть допускати бездіяльність. Не всі рішення, дії і бездіяльність державного виконавця можуть збігатися з інтересами сторін виконавчого провадження й інших заінтересованих осіб. Крім того, рішення, дії й бездіяльність державного виконавця можуть не відповідати вимогам законності, порушуючи або обмежуючи права, свободи й інтереси осіб. Тому процесуальним законодавством передбачено механізми оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця. Встановлення адміністративно - правових особливостей оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця набуває особливої актуальності.Актуальність щодо визначення адміністративно -правових
особливостей оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця обумовлена й стрімким оновленням законодавства, що регламентує правовідносини в цій сфері. Йдеться зокрема про новий Закон України «Про виконавче провадження», а також Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Ці нормативно-правові акти встановили оновлені правила здійснення виконавчого провадження, по-новому визначили правий статус як державного виконавця, так й інших учасників виконавчого провадження. Усе вищенаведене зумовлює необхідність проведення подальших наукових пошуків в аспекті визначення адміністративно-правових особливостей оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця.
Окремі аспекти оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця були предметом наукових досліджень таких учених, як:
O.
Ф. Андрійко, Г. В. Атаманчук, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, В. М. Бевзенко, О. І. Безпалова, А. Л. Борко, А. С. Васильєв, В. В. Галунько, Ю. В. Гаруст, I. П. Голосніченко, О. В. Джафарова, О. Ю. Дрозд, Є. В. Додін,P. А. Калюжний, С. В. Ківалов, Ю. М. Козлов, А. П. Клюшніченко, М. В. Коваль, В. К. Колпаков, М. В. Коваль, А. Т. Комзюк, В. В. Копєйчиков,
О. В. Кузьменко, Є. В. Курінний, В. В. Ковальська, А. А. Манжула, Н. Р. Нижник, О. І. Остапенко, І. М. Пахомова, А. М. Подоляка, Ю. М. Старилов, В. М. Фесюнін, Ю. С. Шемшученко, С. А. Шепетько та інші.
Проте, незважаючи на досить значну кількість напрацювань учених, визначення та дослідження особливостей оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця, потребує детального розкриття та опрацювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки та плану заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки (схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474-р).
Дослідження є частиною науково-дослідної теми ПВНЗ «Київський міжнародний університет» «Україна в умовах європейської інтеграції і глобалізації світу» (державний реєстраційний номер 0108U008609).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародного законодавства та проектів законів, вивчення наукових розробок визначити особливості оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця й на цій основі розробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення процедури оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
- охарактеризувати рішення, дії та бездіяльність суб’єктів владних повноважень як об’єкта оскарження;
- з’ясувати сутність правового статусу державного виконавця як суб’єкта видання рішень, вчинення дій і допущення бездіяльності, що підлягають оскарженню;
- уточнити принципи оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця;
- охарактеризувати правові засади оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця;
- проаналізувати юрисдикцію адміністративних судів у публічно- правових спорах, що стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця;
- уточнити сутність та особливості підсудності адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця;
- окреслити поняття й особливості стадій оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця;
- запропонувати вирішення проблем перегляду рішень адміністративних судів у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця;
- сформулювати пропозиції та рекомендації щодо можливостей використання зарубіжного досвіду побудови системи виконавчого провадження.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають з питань виконавчого провадження.
Предмет дослідження - адміністративно-правові особливості
оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У роботі
використовувалися такі методи наукового пізнання: формально-логічний використано з метою з’ясування сутності понять «адміністративно-правовий статус державного виконавця як суб’єкта видання рішень, вчинення дій і допущення бездіяльності, що підлягають оскарженню», «принципи оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця», «правові засади оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця та місце серед них адміністративно-правового регулювання» (підрозділи 1.1—1.4); класифікації, групування та системно-структурного аналізу застосовано при характеристиці елементів правового статусу державного виконавця як суб’єкта видання рішень, вчинення дій і допущення бездіяльності, що підлягають оскарженню, систематизації принципів оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця, характеристики стадій оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця; вирішення проблем перегляду рішень адміністративних судів у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця (підрозділи 1.3, 1.4, 2.3, 3.1); статистичний і узагальнення використано при визначенні основних шляхів удосконалення інституту оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця (підрозділи 3.1, 3.2); соціологічний застосовано при здійсненні дослідження сутності та особливостей державного виконавця як суб’єкта видання рішень, вчинення дій і допущення бездіяльності, що підлягають оскарженню (підрозділ 1.2); для формування пропозицій щодо
удосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері використовувався метод документального аналізу (розділи 1-3).
Емпіричною базою дослідження є узагальнення практики діяльності судів України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні й аналітичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням особливостей оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця. У результаті проведеного наукового дослідження, сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем:
вперше:
- під адміністративно-правовим регулюванням оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця запропоновано розуміти заснований на приписах норм адміністративного права процес регулюючого впливу на зазначену сферу суспільних відносин, що здійснюється компетентними суб’єктами шляхом видання адміністративних актів;
- касаційний перегляд судових рішень в адміністративних справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця визначено як закріплене на рівні Конституції та законів України право зацікавленої особи звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою щодо оскарження судових рішень в адміністративних справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця;
- обґрунтовано, що відповідача в справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, необхідно повідомляти саме про прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі, що буде в повній мірі відповідати іншим положенням процесуального законодавства, а також принципу гласності та відкритості адміністративного процесу;
- запропоновано внести зміни до ст. 181 КАС України, яка визначає особливості провадження в справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, в частині доповнення її положень правилами визначення предметної підсудності;
- обґрунтовано необхідність внесення змін до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно того, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, у випадках передбачених процесуальним законодавством, оскаржуються до місцевого суду, незалежно від того, який суд видав виконавчий документ;
удосконалено:
- поняття «повноваження державного виконавця» під якими запропоновано розуміти закріплену на нормативно-правовому рівні сукупність його суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що здійснюються ним задля реалізації наданих йому державою владних функцій шляхом прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності в межах виконавчого провадження у передбачених законодавством випадках;
- характеристику принципів оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця, які являють собою закріплені на нормативно - правовому рівні непорушні й керівні засади, на основі та відповідно до яких здійснюється процедура оскарження вищенаведених актів;
- розуміння основних рис перегляду рішень адміністративних судів у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, у зв’язку з чим доведено, що вони є: однією з основоположних гарантій захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб; виступає ефективним засобом забезпечення принципів верховенства права й законності в діяльності адміністративних судів; позитивно впливає на ефективність діяльності органів судової влади; дозволяє формувати судову практику в частині однакового застосування законодавства;
- характеристику апеляційного перегляду рішень адміністративних судів у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, які визначено як гарантовану й забезпечувану Конституцією та законами України можливість осіб звернутися до адміністративного суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що порушує їх права, свободи й інтереси;
- обґрунтування необхідності у Законі України «Про органи та осіб,
які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» закріпити положення, про те, що державні виконавці можуть нести дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну
відповідальність у межах виконання своїх службових обов’язків;
дістали подальшого розвитку:
- обґрунтування того, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути розподілені на дві категорії: що здійснюються на підставі виконавчих документів суду відповідної юрисдикції; та ті, що здійснюються на підставі виконавчих документів інших органів;
- характеристика завдань державного виконавця, якими є закріплені на нормативно-правовому рівні напрямки його діяльності, що реалізуються ним в межах здійснення виконавчого провадження задля забезпечення своєчасного, повного та неупередженого примусового виконання рішень органів й осіб, передбачених законами України;
- пропозиція внести уточнення в ч.
4 ст. 181 КАС України, зазначивши в ній, що відповідач повідомляється з приводу прийняття ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі;- позиція, що запровадження інституту цивільно-правової відповідальності державного виконавця позитивним чином вплине на його діяльність в цілому, у тому числі й на ефективність виконання судових рішень.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема викладені в дисертації положення можуть бути використані у:
- науково-дослідній сфері - для подальшої розробки проблем оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця (акт впровадження Науково-дослідного інституту публічного права);
- сфері правотворчості - з метою підготовки змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють порядок оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця;
- правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця;
- освітньому процесі - при підготовці підручників і навчальних посібників з дисциплін «Суд та правоохоронні органи України», «Адміністративне право України» та «Адміністративний процес», а також у процесі проведення занять із зазначених дисциплін у юридичних ВНЗ (акт впровадження ПВНЗ «Київський міжнародний університет»).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Сучасні проблеми розвитку державності та напрями їх вирішення через призму правотворчої діяльності» (Харків, 2016); «Актуальні проблеми прав людини, держави та вітчизняної правової системи» (Дніпропетровськ, 2016); «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (Харків, 2016); «Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ» (Київ, 2015); «Теоретичний аналіз і наукові дослідження юриспруденції у світовій науці» (Київ, 2016).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць, п’ять з яких - наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук в Україні, дві - у наукових періодичних виданнях інших держав, п’ять - тези доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій.