Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку;

2) діти (у тому числі ті, які народились до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку та працездатності, якщо вони не працюють і зайняті доглядом за дітьми померлого годувальника до досягнення ними 8 років.

До членів сімї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться перелічені особи, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Із змісту приведених правових норм вбачається, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони знаходились на його повному забезпеченні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів для існування.

Повне утримання означає відсутність у члена сімї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Складніше встановити утримання, якщо поряд з наданням допомоги померлим, особа мала і інші джерела доходів. У цих випадках належить встановити, що допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не випадковою, одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу і що померлий взяв на себе обов'язок по утриманню даного члена сім'ї.

Стосовно основного значення допомоги, то це питання з'ясовується шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів.

Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 року в редакції від 25.05.98 р. п.8 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»^[50] роз'яснив, що «одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не можуть бути підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, якщо суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання».

Питання про утримання для визнання права на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника вирішується органом, який розглядає заяву про відшкодування шкоди Фондом соціального страхування, Пенсійним Фондом, або судом, після ретельного з'ясування фактичних взаємовідносин між непрацездатною особою та померлим годувальником.

Судом також може бути встановлений факт перебування на утриманні для одержання спадщини після смерті годувальника.

ЦК України визначив п'ять черг спадкоємців за законом. Останній вид спадкоємців за законом - непрацездатні утриманці. Спадкоємцями за законом є утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї (ст. 1265).

Для отримання спадщини за цією підставою особа повинна бути:

1) неповнолітньою або непрацездатною;

2) отримувати від спадкодавця матеріальну допомогу, яка була б для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування;

3) така допомога мала надаватися протягом 5 років.

Відповідно до ч.2 ст.6 СК України дитина вважається малолітньою до досягнення 14 років, а неповнолітньою - у віці від 14 до 18 років. Ця ж термінологія застосовується законодавцем у ч.1 ст. 31 та в ч.1 ст. 32 ЦК України.