Матеріально-правова підстава для надання особі психіатричної домопоги у примусовому порядку

Матеріально-правовою підставою для надання особі психіатричної домопоги у примусовому порядку є психічний розлад. Згідно із нормами Закону України «Про психіатричну допомогу» психічний розлад - це розлади психічної діяльності, визнані таким згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті.

Сучасне законодавство виділяє декілька видів психіатричної допомоги, кожний з яких характеризується організаційно-правовими особливостями і відмінностями у порядку надання. Залежно від видів психіатричної допомоги, різними будуть і підстави надання.

Виділяють наступні види психіатричної допомоги:

1) психіатричний огляд;

2) амбулаторна психіатрична допомога;

3) стаціонарна психіатрична допомога.

Психіатричний огляд - це вид психіатричної допомоги, що проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу. Проводить такий огляд - лікар-психіатр.

Підстава психіатричного огляду:

1) наявності чи відсутності в особи психічного розладу,

2) потреба в наданні їй психіатричної допомоги;

3) одержання відомостей, які дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (статті 11, 14 Закону).

Особи, які можуть звернутися за психіатричною допомогою у вигляді психіатричного огляду у добровільному порядку (з власної волі):

1) сама особа може звернутися до лікаря-психіатра з проханням або зі усвідомленою згодою провести такий огляд. Під усвідомленою згодою відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» розуміється згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їхні побічні ефекти та альтернативні методи лікування.

2) батьки, інші законні представники, опікун щодо особи віком до 14 років (у разі визнання особи недієздатною) на їх прохання або за їх згодою. Законні представники - батьки, опікуни або інші особи, уповноважені законом представляти інтереси осіб, які страждають на психічний розлад, у тому числі здійснювати захист їх прав, свобо, інтерес при наданні їм психіатричної допомоги.

Із заявою про проведеня психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника можуть звернутися родичі особи, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність.

Особи, які можуть звернутися за психіатричною допомогою у вигляді психіатричного огляду у примусовому порядку:

У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладурішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.

У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої ст. 11, заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обгрунтовують необхідність проведення такого огляду і подаватися лікарем-психіатром, шляхом направлення до суду заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку.

Амбулаторна психіатрична допомога — це психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбачених законом, профілактику, діагностику, лікування психічних розладів, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах. Надає амбулаторну психіатричну допомогу - лікар-психіатр.

Підстави амбулаторної психіатричної допомоги:

1) обстеження стану психічного здоров’я осіб,

2) профілактику, діагностику, лікування психічних розладів,

3) нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.

В основу організації амбулаторної психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади (дорослим та дітям), закладено диспансерний метод надання медичної допомоги, при якому шляхом диспансеризації осіб із психічними захворюваннями та станами реалізується один з основних напрямів охорони здоров’я - профілактичний.

Диспансеризація - це організація роботи психіатричних закладів стосовно систематичного нагляду за перебігом психічного розладу особи, яка страждає на психічний розлад, на її прохання або за усвідомленою згодою, або за згодою її законного представника, а також надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за рішенням суду. Вона має здійснюватися на принципах доцільності, адекватності та безперервності впродовж усього періоду її надання. Залежно від характеру та перебігу психічного розладу диспансеризація здійснюється у вигляді диспансерного та консультативного нагляду.

Диспансерний нагляд — це комплекс заходів при наданні амбулаторної психіатричної допомоги, який здійснюється лікарем-психіатром та/або іншими фахівцями психіатричного закладу, шляхом визначення особі, яка страждає на психічний розлад, терміну (дати, часу) відвідувань психіатричного закладу, запрошення її на психіатричний огляд, відвідувань удома на прохання або за усвідомленою згодою особи, яка страждає на психічний розлад, або її законного представника, або без такої згоди у разі надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за рішенням суду, з метою безперервного систематичного спостереження за перебігом психічного розладу, умовами життя та соціального функціонування особи, та здійснення необхідних профілактичних, діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, спрямованих на покращення та відновлення стану її психічного здоров’я.

Особи, які можуть звернутися за психіатричною допомогою у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у добровільному порядку (з власної волі):

1) сама особа може звернутися до лікаря-психіатра з проханням або зі усвідомленою згодою надати амбулаторну психіатричну допомогу;

2) батьки, інші законні представники щодо особи віком до 14 років, опікун (у разі визнання особи недієздатною) на їх прохання або за їх згодою;

3) амбулаторна психіатрична допомога неповнолітньому у разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування.

Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Особи, які можуть звернутися за психіатричною допомогою у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку із заявою: лікар-психіатр направляє до суду заяву про проведення

психіатричного огляду особи у примусовому порядку, у разі відсутності усвідомленої згоди особи або її законного представника.

Підстава - тяжкий психічний розлад внаслідок якого вона може завдавати значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психіатричного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги (ч. 2 ст. 12 Закону). Під тяжким психічним розладом розуміється розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку

Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд. Приймає рішення про госпіталізацію - лікар-психіатр.

Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в добровільному порядку: особа, яка страждає на тяжкий психічний розлад здоровя або на психічний розлад.

Особи, які можуть звернутися за психіатричною допомогою у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу добровільно:

1) особа госпіталізується добровільно на її прохання, або за усвідомленою згодою;

2) особа віком до 14 років госпіталізується на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника.

3) госпіталізація неповнолітнього у разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування

Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра

Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку:

1) вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;

2) неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Особи, які можуть звернутися за психіатричною допомогою у вигляді госпіталізації особи у примусовому порядку із заявою:

1) представник психіатричного закладу в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

Отже, з вищевикладеного, вбачається, що надання психіатричної допомоги особі може надаватися як у добровільному, так і у примусовому порядку залежно від вольової складової в поведінці особи. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку пов’язане із обмеженням її свободи, особистої недоторканності, тому розгляд таких справ віднесено законодавцем до судової юрисдикції. Судовий розгляд є гарантією, захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи і суспільства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду й вирішення справи.

Примусовий порядок полягає в тому, щоб захистити суспільства від суспільно небезпечних дій осіб, які страждають на психічний розлад, та усунити цю небезпеку від оточуючих осіб, шляхом ефективного лікування таких осіб та їх ресоціалізації у спеціальних установах.

Примусова госпіталізація передбачає надання особі «психіатричної допомоги» - комплексу спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбаченими цим законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади. Надання психіатричної допомоги базується на таких основних принципах, як: принцип законності, гуманності, доступності, необхідності.