Зміст заяви про про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
За формою та змістом має відповідати загальним та спеціальним вимогам, які встановлені законом. Передусім у заяві про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку повинні бути чітко зазначені підстави для надання особі відповідної психіатричної допомоги та зазначені відомості, що вказують на відсутність усвідомленої згоди особи чи її законного представника щодо надання такої допомоги.
Спеціальні вимоги до заяви, яка подається до суду лікарем-психіатром або представником психіатричного закладу, визначені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.07.2001 р. № 304 «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги», згідно з яким, зокрема, заява лікаря-психіатра має бути ним підписана із прикладанням особистої печатки, а заява представника психіатричного закладу подається за його підписом і прикладанням печатки закладу[84].
До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря- психіатра, який має містити обґрунтування необхідності надання особі такої допомоги та інші матеріали. До заяви про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги або примусову госпіталізацію та її продовження має бути доданий висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали (ч. 2 ст. 280 ЦПК України).
Комісія лікарів-психіатрів згідно зі ст. 1 Закону складається з двох чи більше лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань, пов’язаних із наданням психіатричної допомоги. Висновок викладається в письмовій формі за підписом лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів. При складанні висновку лікар -психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Іншими відповідними матеріалами можуть бути виписки з історії хвороби особи, довідки про проведення психіатричних оглядів цієї особи у минулому тощо.
У заяві фізичної особи або її законного представника про припинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізації до психіатричного закладу мають бути наведені обставини і докази, на яких ґрунтуються ці вимоги (ч. 3 ст. 280 ЦПК України).
До заяви додаються докази на підтвердження обставин викладених в заяві:
1) висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність надання амбулаторної психіатричної допомоги;
2) пояснення сторін;
3) висновок комісії лікарів-психіатрів про примусове продовження амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження;
4) обставини і докази, на яких ґрунтуються вимоги про необхідність амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку (інформація про те, що особа вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих; неспроможність самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; можливість спричинення значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги);
5) виписки з історії хвороби психіатричних установ, в яких особа перебувала на спеціальному обліку є висновок експертизи, хоча проведення експертизи у даній категорії справ не є обов’язковим. Законом не передбачено обов’язкове проведення при розгляді цієї категорії справ судово-психіатричної експертизи. Втім слід мати на увазі, що встановлення правильного та кваліфікованого діагнозу щодо наявності в особи тяжкого психічного розладу та його наслідків, має суттєве значення, оскільки цим обумовлюється наявність чи відсутність підстав для надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Тому слушною уявляється думка науковців, які вважають, що доцільним є призначення судово- психіатричної експертизи, якщо під час розгляду справи виникає сумнів у правильності поставленого діагнозу. Призначення та проведення судово- психіатричної експертизи за мотивованою ухвалою суду здійснюється в порядку, передбаченому статтями 143-150 ЦПК України, Інструкцією про проведення судово-психіатричної експертизи в Україні та Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.10.2001 р.
№ 3973. Правовою альтернативою призначенню судово-психіатричної експертизи можна визнати залучення до участі у справі незалежного спеціаліста в галузі психіатрії за рахунок держави.Суд згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання необхідних доказів у осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, за їх клопотанням має витребувати такі докази. Крім того, суд на підставі ч. 2 ст. 235 ЦПК України з метою з’ясування обставин справи, яка розглядається в порядку окремого провадження, може витребувати необхідні докази з власної ініціативи. Заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана до суду через три місяці з дня ухвалення рішення про примусове надання амбулаторної психіатричної допомоги, або її продовження, примусової госпіталізації або її продовження (ст. 17 Закону). Надання цього права фізичній особі або її законному представнику обумовлюється тим, що перебування особи в психіатричному закладі у примусовому порядку може здійснюватися лише протягом наявності підстав, за якими було прийнято рішення про надання психіатричної допомоги.