Розгляд справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку

Розгляд справ про надання особі психіатричної допомоги у

примусовому порядку здійснюється за загальними правилами цивільного судочинства з винятками та доповненнями, передбаченими законом.

- у присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку;

- з обов’язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву;

- з обов’язковою участю законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги.

У випадку, якщо особи, участь яких є за законом обов’язковою, не з’являться в судове засідання, суд має мотивованою ухвалою відкласти розгляд справи.

Слід звернути увагу на те, що закон вимагає не участі, а присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку^[85]. Зумовлюється це, на наш погляд, тим, що участь суб’єктів у процесі передбачає, як правило, наявність у особи усвідомленої правової позиції у справі та активну процесуальну діяльність, здійснення ними певних процесуальних дій і виконання покладених обов’язків з метою досягнення бажаних правових результатів. На відміну від участі у процесі присутність особи в судовому засіданні може мати пасивніший характер. Активна участь у розгляді справи особи, щодо якої вирішується питання про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, безпосередньо залежить від стану її здоров’я, а присутність може бути забезпечена, як правило, у будь-якому випадку.

Принципового значення у зв’язку з наведеним набуває забезпечення захисту прав особи, яка страждає на психічний розлад, якщо вона за станом здоров’я не може бути навіть присутньою у судовому засіданні.

З цією метою законом передбачена обов’язкова участь у розгляді справи законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги, та прокурора.

Виходячи з положень п.5 принципу 18 додатку до згаданої резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 18.02.1992 року «Захист осіб із психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги» судам необхідно забезпечувати участь у судовому засідання захисника та особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Слід зауважити, що частиною 2 статті 52 КПК України передбачено обов’язкову участь адвоката при проведенні справи про застосування примусових заходів медичного характеру з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби.

Обов’язковість участі законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги, зумовлюється необхідністю забезпечення захисту прав та інтересів особи, у випадках, коли за станом здоров’я особа не може здійснити захист прав самостійно, у тому числі не може обрати адвоката чи іншу особу для представництва у суді.

Дослідивши надані та витребувані докази, встановивши всі факти, що мають значення для розгляду справи, суд ухвалює рішення, яким задовольняє або відхиляє вимогу про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Вирішуючи питання про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, суд має виходити з презумпції психічного здоров’я особи, тобто з того, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбаченому законом.

При задоволенні заяви про примусову госпіталізацію особи до психіатричного закладу керівник цього закладу на підставі рішення суду зобов’язаний негайно повідомити про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку членів її сім’ї, інших родичів або законного представника. За відсутності відомостей про наявність членів сім’ї, інших родичів або законного представника в особи, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживання повідомляються органи внутрішніх справ за місцем проживання цієї особи (ч. 5 ст. 16 Закону).