ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ОСНОВА МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Міжнародне співробітництво під час кримінального прова­дження - це правовідносини, що виникають між правоохорон­ними і судовими органами України з відповідними компетен­тними органами іноземних держав у зв'язку із вчиненням особою кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 542 КПК України міжнародне співробітни­цтво під час кримінального провадження полягає у вжитті не­обхідних заходів з метою надання міжнародної правової допо­моги шляхом: 1) вручення документів, 2) виконання окремих процесуальних дій, 3) видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, 4) тимчасової передачі осіб, 5) перейняття кримінального переслідування, 6) передачі засуджених осіб, 7) виконання вироків.

Правовою основою міжнародного співробітництва під час кримінального провадження є Конституція України, міжнаро­дні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, КПК України та інші закони України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Конституція України має найвищу юридичну силу. Питан­ням міжнародного співробітництва присвячується, зокрема, стаття 9 Конституції України, в якій закріплено, що чинні між­народні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верхов­ною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, може відбуватись лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе значення для регламентації міжнародного спів­робітництва під час кримінального провадження відіграють міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 міжнарод­ний договір України - укладений у письмовій формі з інозем­ною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом незалежно від того, чи міс­титься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Міжнародні договори, що застосовуються під час криміна­льного провадження, можуть бути багатосторонніми або дво­сторонніми.

Серед багатосторонніх міжнародних договорів, які були ратифіковані Україною та застосовуються під час міжнарод­ного співробітництва у кримінальному провадженні, слід вио­кремити такі: 1) Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р.; 2) Конвенція про правову до­помогу і правові відносини у цивільних, сімейних і криміналь­них справах 1993 р.; 3) Європейська конвенція про видачу пра­вопорушників 1957 р.; 4) Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р.; 5) Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р., 6) Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р.; 7) Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 р. тощо. Також застосовуються багатосторонні міжнародні договори, спрямо­вані на боротьбу з конкретними видами злочинів: 1) Конвен­ція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р.; 2) Конвенція про кібе- рзлочинність 2001 р. тощо.

Важливу роль у регулюванні міжнародного співробітниц­тва під час кримінального провадження відіграють двосто­ронні міжнародні договори (наприклад, Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від 31.10.1992, Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993; Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримі­нальних справах від 22.11.1995).

У разі відсутності міжнародного договору України міжна­родне співробітництво може здійснюватися на засадах взаєм­ності в порядку, передбаченому ст. 544 КПК України.

У КПК України питання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження унормовано у розділі IX. У ньому закріплено положення щодо загальних засад міжнарод­ного співробітництва (глава 42), міжнародної правової допо­моги під час проведення процесуальних дій (глава 43), видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиції) (глава 44), кримінального провадження у порядку перейняття (глава 45), визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передачі засуджених осіб (глава 44).

Серед законів України, що регламентують питання міжна­родного співробітництва у кримінальному провадженні, слід виокремити серед іншого Закон України «Про міжнародні до­говори України» від 29.06.2004, а також закони щодо ратифі­кації міжнародних договорів України про правову допомогу у кримінальних провадженнях, що встановлюють загальні та спеціальні правила, з урахуванням яких має реалізовуватися міжнародне співробітництво.

Деякі організаційно-правові питання міжнародного спів­робітництва під час кримінального провадження деталізу­ються у відомчих нормативних актах України, наприклад у на­казі ГПУ від 18.09.2015 № 223 «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробі­тництва» та Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засу­джених осіб, виконання вироків та інших питань міжнарод­ного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затвердженій наказом Мініс­терства юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5.

137.