Землі оздоровчого призначення.

На таких землях заборо­няється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості земель.

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об\'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань і для рекреації та підлягає особливій охороні.

Лікувально-оздоровча місцевість - це природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворю­вань.

Завданням законодавства про курорти є регулювання суспіль­них відносин у сфері організації та розвитку курортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх раціонального видобутку, використання і охорони з метою створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку людей.

Землі рекреаційного призначення. До таких земель належать земельні ділянки:

• відведені під зелені зони і зелені насадження міст та інших населених пунктів;

• використовувані як навчально-туристські та екологічні стежки, марковані траси;

• зайняті територіями будинків відпочинку, кемпінгів, пансіонатів, об\'єктів фізичної культури, спорту і туризму, інших аналогічних об\'єктів;

• надані для дачного будівництва і спорудження інших об\'єктів стаціонарної рекреації.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяль­ність, що перешкоджає (може перешкоджати) використанню їх за призначенням, а також негативно впливає (може вплинути) на природний стан земель.

Землі історико-культурного призначення. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів установлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.

5. Землі промисловості. На них розміщуються та експлуа­туються основні, підсобні та допоміжні будівлі і споруди промисло­вих, гірничодобувних та інших підприємств, їх під\'їзні шляхи, інженерні мережі, адміністративно-побутові будівлі, інші споруди. Розміри земельних ділянок визначаються відповідно до державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

До земель зв\'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв\'язку, а енергетики — землі під генеруючими об\'єктами (атомними, тепловими, гідроелектростанціями, електростанціями з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), а також об\'єктами транспортування електроенергії до користувача.

Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій збройних сил, а також інших військових формувань. Землі оборони не можуть перебувати у приватній власності.

Обмеження у використанні встановлено для земель морського транспорту - на підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об\'єктів, а уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів створюються охоронні зони. Також охоронні зони встановлюються уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв\'язку, що проходять поза населеними пунктами, та навколо випромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній.

6. Цільове призначення земельної ділянки, як вже зазначалося, — це її використання так, як встановлено документацією із земле­устрою.

Зміна цільового призначення проводиться відповідними рішеннями органів виконавчої влади або місцевого самоврядування на основі проекту відведення земельної ділянки. Проект має бути обов\'язково погодженим державними установами сфери земельних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, санітарії та епідеміології, містобудування, архітектури, охорони культурної спадщини, лісового господарства (для земель зайнятих лісами), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Права органів державної влади та управління щодо зміни цільового призначення різні.

Так, сільські, селищні та міські ради приймають рішення щодо ділянок, розташованих у межах населених пунктів, за винятком особливо цінних земель, на зміну цільового призначення яких потрібне погодження Верховної Ради України.

До компетенції районних держадміністрацій належать рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок, які розміщені за межами населених пунктів, якщо така зміна пов\'язана з наступним використанням ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об\'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Рада Міністрів АР Крим, обласні держадміністрації ухвалюють рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок за межами населених пунктів, якщо така зміна передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж сільськогосподарсь­ких, ведення лісового і водного господарства, будівництва об\'єктів для обслуговування членів територіальних громад району.

За рішенням Кабінету Міністрів України відбувається зміна цільового призначення ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель поза межами населених пунктів.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за їх ініціативою. Якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, то вони подають клопотання до сільської, селищної, міської ради, а якщо поза межами — до районної держадміністрації.

До клопотання додаються:

> копія державного акта на право власності на земельну ділян­ку;

> громадянином - копія паспорта, юридичною особою – копії статуту (положення) та свідоцтва про державну реєстрацію;

> документи щодо встановлених обмежень (обтяжень) та зе­мельних сервітутів на використання земельної ділянки;

> обґрунтування необхідності у зміні цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру.

Клопотання розглядається відповідними державними орга­нами, і в разі їх згоди власник одержує дозвіл на підготовку проекту відведення ділянки землевпорядною організацією, з подальшим прийняттям (відповідно до компетенції) рішення про зміну чи відмову у зміні її цільового призначення.

Запитання для самоконтролю:

1. У чому полягають обмеження прав приватної власності на землі сільськогосподарського призначення?

2.Які існують форми господарювання на сільськогосподарських землях?

3.У чому полягають особливості використання земель лісового та водного фондів?

4.Що являють собою генеральний план та план земельно-господарського устрою населеного пункту?

5.Які особливості правового режиму земель природоохоронного, оздоровчого,рекреаційного та історико-культурного призначення?

6.Які особливості правового статусу земель промисловості, транспорту, зв\'язку, енергетики та оборони?

7.Яким чином відбувається зміна цільового призначення землі?