Стаття 113. Зони санітарної охорони

1. Зони санітарної охорони створюються навколо об\'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопо­стачання, водозабірні та водоочисні споруди, водо­води, об\'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

2. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об\'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

3. Правовий режим земель зон санітарної охоро­ни визначається законодавством України.

Зони санітарної охорони створюються для санітар­но-епідеміологічної захищеності вразливих екологіч­них чи рекреаційних об\'єктів.

Згідно з Законом України від 10.01.2002 р. «Про питну воду та водопостачання» залежно від типу дже­рела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хіміч­ного та радіаційного забруднення, особливостей сані­тарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон.

Встановлення меж зон санітарної охорони джерел та об\'єктів централізованого питного водопостачання здійснюється у процесі розроблення проекту землеус­трою.

Межі зон санітарної охорони та поясів особливого режиму встановлюються органами місцевого самовря­дування за погодженням з місцевими органами вико­навчої влади з водного господарства та органами дер­жавного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Зони санітарної охорони джерел та об\'єктів центра­лізованого питного водопостачання входять до складу\' водоохоронних зон і поділяються на три пояси особ­ливого режиму:

284

перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водовідвідного каналу;

другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечен­ня охорони джерел та об\'єктів централізованого пит­ного водопостачання.

У межах зони санітарної охорони джерел питної води та об\'єктів централізованого питного водопоста­чання господарська та інша діяльність обмежується:

забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об\'єктів, ва яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх вимог і виконання заходів, пе­редбачених у проектах зон санітарної охорони, проек­тах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.

У межах першого поясу зони санітарної охорони забороняється:

скидання будь-яких стічних вод, а також купання, прання білизни, вилов риби, випасання, водопій худо­би та інші види водокористування, що впливають на якість води;

перебування сторонніх осіб, розміщення житлових і громадських будівель, організація причалів плаваю­чих засобів, застосування пестицидів, органічних і мі­неральних добрив, прокладення трубопроводів, видобу­вання гравію чи піску, проведення днопоглиблюваль­них та інших будівельно-монтажних робіт, безпосеред­ньо не пов\'язаних з експлуатацією, реконструкцією чи розширенням водопровідних споруд і мереж;

заготівля деревини в порядку рубок лісу головного користування.

У межах другого поясу зони санітарної охорони за­бороняється:

розміщення складів пально-мастильних матеріалів, пестицидів та мінеральних добрив, накопичувачів про­мислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопро-водів, шламосховищ та інших об\'єктів підвищеної не­безпеки, що створюють небезпеку хімічного забруднен­ня вод;

використання хімічних речовин без дозволу держав­ної санітарно-епідеміологічної служби;

розміщення кладовищ, скотомогильників, полів асе­нізації та фільтрації, зрошувальних систем, споруд під­земної фільтрації, гноєсховищ, силосних траншей, тва­ринницьких і птахівничих підприємств та інших сіль­ськогосподарських об\'єктів, що створюють загрозу мі­кробного забруднення води, а також розміщення полі­гонів твердих відходів, біологічних та мулових ставків;

зберігання і застосування пестицидів та мінераль­них добрив;

розорювання земель (крім ділянок для залуження і залісення), а також заняття садівництвом та город­ництвом;

осушення та використання перезволожених і забо­лочених земель у заплавах річок;

заготівля деревини в порядку рубок лісу головного користування;

видобування з водного об\'єкта піску та проведення інших днопоглиблювальних робіт, не пов\'язаних з бу­дівництвом та експлуатацією водопровідних споруд,* влаштування літніх таборів для худоби та випасання її ближче ніж за 300 метрів від берега водного об\'єкта;

закачування відпрацьованих (зворотних) вод у під­земні горизонти, підземне складування твердих відхо­дів та розробка надр землі;

забруднення територій сміттям, гноєм, відходами промислового виробництва та іншими відходами.

У межах третього поясу зони санітарної охорони забороняється:

закачування відпрацьованих (зворотних) вод у під­земні горизонти з метою їх захоронення, підземне скла­дування твердих відходів і розробка надр, що можуть призвести до забруднення водоносного горизонту;

розміщення складів пально-мастильних матеріалів, а також складів пестицидів і мінеральних добрив, на-копичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення підземних вод;

відведення у водні об\'єкти стічних вод, що не відпо­відають санітарним правилам і нормам.

Межі інших водоохоронних зон визначаються в порядку, визначеному Водним кодексом України та постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. Про затвердження Порядку визначення розмі­рів і меж водоохоронних зон та режиму ведення гос­подарської діяльності в них.

Землі курортів — це земельні ділянки, що мають лікувальне значення і створюють сприятливі умови для організації оздоровлення населення. Землі курортів підлягають особливій охороні.

Відповідно до Закону України від 5.10.2000 р. «Про курорти» з метою збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забруднен­ню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів в межах курорту встановлюється округ сані­тарної (гірничо-санітарної) охорони.

Округ санітарної охорони поділяється на три зони:

перша зона (зона суворого режиму);

друга зона (зона обмежень);

третя зона (зона спостережень).

Встановлення меж зон санітарної охорони здійсню­ється в порядку розроблення проектів землеустрою.

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінераль­ні озера, лимани, вода яких використовується для лі­кування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється:

користування надрами, не пов\'язане з використан­ням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяль­ності, а також інші дії, що впливають або можуть впли­нути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його еко­логічний баланс;

287

прокладення кабелів, у тому числі підземних кабе­лів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;

спорудження будь-яких будівель та інших об\'єктів, не пов\'язаних з експлуатаційним режимом та охоро­ною природних і лікувальних факторів курорту; скидання дренажно-скидних та стічних вод; влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслу­говування (ремонт, миття тощо);

влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і ско­томогильників;

проїзд автотранспорту, не пов\'язаний з обслуговуван­ням цієї території, використанням родовищ лікуваль­них ресурсів або природоохоронною діяльністю;

постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лі­кувальних факторів).

На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов\'язану з вико­ристанням природних лікувальних факторів, на під­ставі науково обгрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експер­тиз виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, про­тиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, бу­дувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні спору­ди, а також влаштовувати причали.

Забудова цієї території (нове будівництво, реконст­рукція, реставрація, капітальний ремонт та упорядку­вання об\'єктів містобудування) здійснюється відповід­но до законодавства, державних стандартів і норм, за­твердженої містобудівної документації.

Друга зона (зона обмежень) охоплює: територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до ро­довища лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; при­родні та штучні сховища мінеральних вод і лікуваль­

288

них грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призна­чена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотри­мання вимог природоохоронного законодавства та пра­вил, передбачених для округу санітарно! охорони ку­рорту, може призвести до погіршення природних і лі­кувальних факторів курорту.

На території другої зони (зони обмежень) забороня­ється:

будівництво об\'єктів і споруд, не пов\'язаних з без­посереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибувають на курорт;

проведення гірничих та інших видів робіт, не пов\'я­заних з безпосереднім упорядкуванням території;

спорудження поглинаючих колодязів, створення полів підземної фільтрації;

забруднення поверхневих водойм під час здійснен­ня будь-яких видів робіт;

влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, ското­могильників, а також накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, інших відходів, що призводять до забруднення водойм, грунту, ґрунтових вод, повітря;

розміщення складів пестицидів і мінеральних доб­рив;

здійснення промислової вирубки зелених насаджень, а також будь-яке інше використання земельних діля­нок і водойм, що може призвести до погіршення їх природних і лікувальних факторів;

скидання у водні об\'єкти сміття, стічних, піде лане-вих і баластних вод, витікання таких вод та інших речовин з транспортних (плавучих) засобів і трубопро­водів.

Третя зона (зона спостережень) охоплює всю сфе­ру формування і споживання гідромінеральних ресур­сів, лісові насадження навколо курорту, а також тери­торії, господарське використання яких без дотриман­ня встановлених для округу санітарної охорони куро­рту правил може несприятливо впливати на гідрогео­логічний режим родовищ мінеральних вод і лікуваль­

289

них грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на Його природні та лікувальні фактори.

На території третьої, зони (зони спостережень) за­бороняється:

будівництво підприємств, установ і організацій, діяльність яких може негативно впливати на ланд­шафтно-кліматичні умови, стан повітря, грунту та вод курорту;

спуск на рельєф неочищених промислових та по­бутових стічних вод, проведення вирубок зелених на­саджень (крім санітарних рубок).

Третя зона (зона спостережень) є водночас межею округу санітарної охорони курорту і на її території дозволяється проведення видів робіт, які не впливати­муть негативно на лікувальні та природні фактори курорту, не погіршуватимуть його ландшафтно-кліма­тичних, екологічних і санітарно-гігіенічних умов.