<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку суспільного виробництва та економіки заставляє по-новому подивитися на проблеми підбора, розміщення і раціонального використання персоналу, співвідношення централізованого і локального регулювання трудових та пов’язаних з ними відносин, ролі колективних і індивідуальних угод в сфері встановлення умов праці та відпочинку.

Ефективність суспільного виробництва тим вище, чим ефективніше працівники виконують свої обов\'язки перед власником або уповноваженим ним органом, суспільством та державою. Мова йде про дотримання трудової дисципліни, розумне застосування матеріального і морального стимулювання результатів праці, створення нормального соціально-психологічного клімату в трудовому колективі, постійне підвищення кваліфікації кадрів і технічне переоснащення виробництва, належну увагу з боку роботодавців до умов праці та відпочинку найманих працівників.

Не секрет, що в останні роки, коли в життя українського суспільства та економіки увійшли ринкові відносини різко збільшилася кількість порушень трудового законодавства, прав і законних інтересів працівників. Так, як свідчить практика, збільшилась кількість незаконних звільнень працівників, мають місце несвоєчасна виплата заробітної плати та надання працюючим неоплачуваних відпусток. На багатьох підприємствах, особливо в недержавному секторі економіки трудові відносини не оформляються належним чином. Працівники приймаються на роботу без укладання трудового договору і оформлення трудової книжки. Нерідкі випадки укладання трудових договорів, умови яких погіршують становище працівників порівняно з законодавством про працю (робота без вихідних днів, подовжений строк попередження при звільненні за власним бажанням, матеріальні санкції при звільненні з ініціативи працівника, переведення працівника без його згоди). Звичною стає практика примушення працівників під страхом звільнення до заміни безстрокових договорів строковими або укладення контрактів при прийнятті на роботу в порушення вимог ч.

3 ст. 21 КЗпП України. В зв\'язку з цим із кожним роком збільшується кількість трудових спорів.

Одна з форм захисту суб\'єктивних прав, свобод і законних інтересів – установлений порядок розгляду та вирішення правових спорів. Трудове законодавство передбачає захист прав працівників і роботодавців як у суді, так і за допомогою особливих органів, спеціально створених для вирішення трудових спорів (комісій по трудових спорах, примирних комісій, трудових арбітражів). Конституція України закріплює обов\'язок держави та правоохоронних органів захищати трудові права працівників.

Наукове дослідження інституту трудових спорів покликане сприяти удосконаленню правового захисту найманого працівника під час реалізації ним здатності до праці через удосконалення трудового законодавства та правозастосовної практики в сфері регулювання розгляду та вирішення трудових спорів. Означене набуває ще більшої ваги за умов реформування трудового законодавства і прийняття нового Трудового кодексу України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №755 від 5 липня 2004 р., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі теоретичних положень трудового права, присвячених інституту трудових спорів, розкритті сутності та з’ясуванні особливостей вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів, в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення та правозастосовної практики.

Для досягнення поставленої мети в дисертації поставлені наступні дослідницькі завдання:

– з’ясувати сутність і розкрити зміст інституту трудових спорів;

– здійснити теоретичний аналіз понятійного апарату інституту трудових спорів;

– дослідити причини виникнення трудових спорів;

– визначити принципи розгляду та вирішення трудових спорів, розкрити їх значення;

– дослідити сучасний стан законодавства в сфері розгляду та вирішення трудових спорів;

– проаналізувати наукові доктрини, законодавство закордонних країн з питань розгляду та вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів, встановити можливість запозичення зарубіжного досвіду;

– розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення розгляду та вирішення трудових спорів.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері реалізації та захисту трудових прав найманих працівників.

Предметом дослідження виступають суспільні відносини в сфері розгляду та вирішення трудових спорів, відповідне законодавство та практика його застосування, а також погляди науковців на інститут трудових спорів.

Методи дослідження. В дисертації використовувались наступні методи: формально-логічний (абстрагування, аналіз та синтез, індукція та дедукція); системно-структурний, логіко-семантичний, порівняльно-правовий та історико-правовий. Засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу дослідження, надали можливість проаналізувати інститут трудових спорів як цілісне правове явище (підрозділ 1.1.), визначити принципи розгляду та вирішення трудових спорів (підрозділ 2.1.), а також специфічні риси та загальні ознаки розгляду і вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів (підрозділи 2.2., 2.3.). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат інституту трудових спорів (підрозділи 1.1., 1.2.). Порівняльно-правовий метод використано для зіставлення національного законодавства в царині розгляду та вирішення трудових спорів та законодавства промислово розвинутих країн світу у цій сфері (підрозділи 1.3, 1.4., 2.2., 2.3.). За допомогою історико-правового методу досліджувалися процеси правового регулювання трудових спорів на різних історичних етапах розвитку нашої держави (підрозділ 1.1).

Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять наукові праці фахівців у сфері трудового права, конфліктології, теорії права: М.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, Б.К. Бегічева, Н.Б. Болотіної, І.В. Ващенко, B.C. Венедіктова, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, С.І. Запари, Р.І. Кондратьєва, В.М. Кудрявцева, О.М. Куренного, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, О.В. Лавриненка, І.П. Лаврінчук, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, О.Ф. Скакун, Б.С. Стичинського, В.М. Толкунової, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Обушенка, Ю.П. Орловського, О.М. Ярошенка, В.І. Щербини та ін.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади реалізації та захисту трудових прав найманих працівників. Дисертант звертався до законодавства деяких інших держав, досвід яких в сфері захисту трудових прав працівників може бути кориснимя для нашої країни. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності щодо організації захисту трудових прав найманих працівників в Україні, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб всесторонньо, з урахуванням новітніх досягнень правової науки, дослідити інститут трудових спорів. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

– отримало подальший розвиток розуміння інституту трудових спорів в умовах реформування національного трудового законодавства;

– запропоновано авторське визначення поняття „трудовий спір” під яким розуміються неврегульовані розбіжності між працівниками, профспілками чи іншими уповноваженими працівниками органами та роботодавцем, організаціями (об\'єднаннями) роботодавців з приводу застосування трудового законодавства або встановлення нових чи зміни існуючих умов праці і відпочинку, що вирішуються у передбаченому законодавством порядку;

– вдосконалено класифікацію трудових спорів. Запропоновано трудові спори класифікувати за: 1) суб’єктами: на колективні і індивідуальні; 2) характером спору: на спори права та спори інтересів; 3) видом правовідносин, з яких виник спір: на ті, що виникли з трудових правовідносин та ті, що виникли з правовідносин пов’язаних з трудовими;

– наведено додаткові аргументи доцільності класифікації колективних трудових спорів в залежності від: а) рівня та б) сторони, яка висуває вимоги. Залежно від рівня виділені колективні трудові спори на: виробничому рівні; галузевому рівні; територіальному рівні; національному рівні. Залежно від сторони, яка висуває вимоги, вирізнено: колективний трудовий спір, однією зі сторін якого є наймані працівники; колективний трудовий спір, однією зі сторін якого є профспілки; колективний трудовий спір, однією зі сторін якого є створений і уповноважений найманими працівниками орган (організація, особа);

– вперше запропоновано класифікувати індивідуальні трудові спори за особливостями суб’єктного складу: 1) специфікою роботодавця: а) з роботодавцем-юридичною особою; б) з роботодавцем-фізичною особою; 2) специфікою працівника: а) з особою, яка виявила бажання укласти трудовий договір із роботодавцем, але їй було відмовлено; б) з найманим працівником даного роботодавця; в) з особою, яка раніше перебувала в трудових відношеннях з даним роботодавцем;

– вперше причини трудових спорів поділені на: соціально-професійні, соціально-економічні, соціально-психологічні, організаційно-господарчі та організаційно-правові. Названі різновиди вказаних причин трудових спорів та розкрито їх зміст;

– вперше піддано комплексному аналізу існуючі у світі основні шляхи врегулювання трудових спорів: через спеціалізовані (трудові) суди; в рамках загальних судів; за допомогою посередницько-примирних процедур;

– поглиблено розуміння сутності принципів розгляду та вирішення трудових спорів як керівних положень, що закладені в основу порядку розгляду трудових спорів, і, які визначають спрямованість розвитку системи норм, що регулюють цей порядок;

– вперше комплексно обґрунтована доцільність створення при Національній службі посередництва і примирення незалежного Фонду, кошти якого будуть використовуватися виключно на оплату праці незалежних посередників та трудових арбітрів за участь в примирних процедурах;

– на підставі проведеного дослідження внесено численні пропозиції щодо удосконалення діючих та розробки нових нормативно-правових актів, які регламентують питання, пов’язані з розглядом та вирішенням трудових спорів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:

– в науково-дослідній роботі для подальших досліджень загальних і спеціальних питань правового регулювання розгляду та вирішення трудових спорів;

– у правотворчості при підготовці проектів нормативно-правових актів в сфері розгляду та вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів;

– у правозастосуванні для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства в сфері правового регулювання розгляду та вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів;

– у навчальному процесі при підготовці лекцій, відповідних глав підручників і навчальних посібників з Трудового права України, при викладанні навчальної дисципліни „Трудове право України”, а також у науково-дослідній роботі студентів, слухачів та курсантів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у наукових публікаціях автора, а також доповідях на науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь, 19 – 20 травня 2003 р.), „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (Харків – Запоріжжя, 25 – 26 червня 2004 р.). До того ж, основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на теоретичних семінарах науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ, наукових семінарах та „круглих столах” у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Теоретичні напрацювання автора дисертації використовуються у процесі викладання курсу „Трудове право України”, зокрема, при читанні лекцій і проведенні семінарських занять.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження автором опубліковано в ________ статтях у наукових фахових виданнях та ___________ тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок. Список використаних джерел складається із 187 найменувань і займає 17 сторінок.

<< | >>
Источник: Кабанець Вадим Олексійович. Теоретичні аспекти удосконалення інституту трудових спорів в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. ХАРКІВ-2009. 2009

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. Вступительная статья
  2. Статья 231. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  3. Статья 17. Вступлениев силу настоящего Федерального закона
  4. Вступление России в международные финансовые институты
  5. § 4. Производство по пересмотру вступивших в законную силу судебных постановлений по вновь открывшимся или новым обстоятельствам
  6. 76. Законная сила судебного решения: понятие, свойства, объективные и субъективные пределы. Момент вступления судебного решения в законную силу.
  7. 30. Третьи лица, заявл. самостоятельные требования относительно предмета спора: понятие, порядок вступления в процесс, права и обязанности.
  8. 62.Законная сила судебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  9. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу.
  10. Законная силасудебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  11. Статья 131. Преимущественное право вступления в члены жилищного кооператива в случае наследования пая
  12. Вопрос 9. Пересмотр судебных решений, вступивших в законную силу, сущность и значение.
  13. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам судебных актов, вступивших в законную силу (общая характеристика) в гражданском процессе;
  14. 27. Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора.
  15. 3.4.2. Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений (производство в суде кассационной и надзорной инстанциях)
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -