Стаття 6. Митні інтереси та митна безпека

1. Митні інтереси України - це національні інтереси України, забезпечення та реа­лізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи.

2. Митна безпека - це стан захищеності митних інтересів України.

Сьогодні Україна позиціонує себе як країна, що реалізує стратегію євро­пейської інтеграції та зацікавлена в максимальній адаптації власних зако­нів, процедур та практики до стандартів ЄС. На сучасному етапі митне за­конодавство ЄС суттєво модернізується. Наразі країни Співтовариства використовують одночасно два регулюючих документи - “старий” Мит­ний кодекс Співтовариства 1992 р. та “новий” Модернізований митний ко­декс ЄС (ММК), який набув чинності 24 червня 2008 р.

Філософія митної політики та права ЄС полягає у принципі - стільки засобів сприяння та спрощення, скільки можливо, та стільки засобів кон­тролю та обмежень, скільки необхідно. Очікуваний результат полягає в тому, що стандартизовані та гармонізовані митні процедури забезпечать дієвіші:

1) безпеку зовнішньої торгівлі;

2) сприяння торгівлі;

3) адміністрування фіскальної та торгової політики.

В Україні відбуваються кардинальні політичні й економічні зрушення в суспільстві як складова історичних змін у системі міжнародних відносин, переходу від ери конфронтації до ери відкритості й співробітництва.

З огляду на геополітичне положення, історичний досвід, культурні тра­диції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал Україна може стати впливовою світовою державою, здатною відігравати значну роль у забезпеченні політико-еко- номічної стабільності в Європі та світі. Наша країна спирається на фунда­ментальні загальнонаціональні інтереси, відповідно до яких визначаються засади, напрями, пріоритети та функції її зовнішньої політики. У цьому контексті важливого значення набуває оптимізація вигід, які отримує наша країна від міжнародної інтеграції, та загроз, що випливають із цього про­цесу.

Істотним кроком на цьому шляху є адаптація митного законодавства України до Митного кодексу ЄС, яка має сприяти максимально можливо­му зближенню в декількох важливих спільно узгоджених сферах митного законодавства.

ЄС очікує, що Україна здійснюватиме поступову адаптацію на основі принципу “найкращого зусилля” для забезпечення повної відповідності до положень ММК ЄС, що є умовою, але не гарантією приєднання до країн ЄС.

Усі проблеми, пов'язані з митним законодавством та практикою країн - учасниць “Східного партнерства”, наведені Директоратом TAXUD (оподат­кування та митний союз) Європейської Комісії в документі “Керівництва з митної справи: шляхи до побудови сучасної митниці” (“Customs Blueprints: Pathways to modern customs”).

Митний кодекс України, який набрав чинності 1 червня 2012 р., порів­няно з попереднім Кодексом, який діяв з 1 січня 2004 р., містить багато суттєвих нововведень, у яких ураховано положення міжнародних догово­рів, підписаних Україною, та конвенцій, ратифікованих нею.

Важливою новацією Митного кодексу України стало визначення кінце­вих цілей митної політики України (ст. 5), яка спрямована на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовніш­ньої торгівлі та захист внутрішнього ринку, розвиток національної еконо­міки та її інтеграцію до світової економіки, наповнення державного бю­джету.

Кодекс визначив (ст. 6), що митні інтереси України - це її національні інтереси, які забезпечуються та реалізуються шляхом здійснення держав­ної митної справи, митна безпека - це стан захищеності митних інтересів України.

Важливим елементом національної безпеки України є її складові - зо­внішньоекономічна та митна безпеки, проблеми забезпечення яких сьо­годні набувають пріоритетного характеру.

Згідно із Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ме­тою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є: захист економічних інтересів України й законних інтересів суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності; створення рівних можливостей для суб'єктів зов­нішньоекономічної діяльності; підтримка конкуренції та ліквідація моно­полізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, мета системи митної безпеки - забезпечення усталеної та перед­бачуваної роботи митної служби, достатнього рівня сприяння зовнішньо­економічній діяльності в нестабільних зовнішніх і внутрішніх умовах, зни­ження ризиків, а також виявлення та нейтралізації ризик-чинників, які безпосередньо впливають на стан реалізації митної справи й опосередко­вано - на зовнішньоекономічну діяльність та її ефективність.

Поняття “зовнішньоекономічна безпека” та “митна безпека” виплива­ють з категорії “національна безпека”. А отже, їх суттю є захищеність жит­тєво важливих потреб, інтересів і цінностей людини, населення, держави та її регіонів від внутрішніх та зовнішніх загроз, джерелом яких є зовніш­ньоекономічні зв'язки.

Водночас митна безпека становить комплекс (систему) ефективних економічних, правових, політичних та інших заходів держави, суспільства й людей із захисту інтересів (у тому числі інтересів власності) народу та держави в зовнішньоекономічній, зокрема митній, сфері.

Під забезпеченням митної безпеки можна розуміти впровадження в митній справі сукупності засобів, здатних протидіяти внутрішнім і зовніш­нім загрозам та викликам у сфері митних економічних відносин; забезпе­чити досягнення необхідного рівня захищеності, надійності та усталеності митної служби шляхом створення ефективного регуляторного організа­ційно-економічного механізму. У цьому контексті поняття “забезпечення митної безпеки” слід розглядати як здатність управлінських рішень у межах створеної системи захисту економічних інтересів держави протидіяти можливим небезпекам у митній галузі.

Одне з головних завдань забезпечення митної безпеки - досягти необ­хідного рівня надійності митної системи.

Митні інтереси держави повинні визначатися поточним станом зо­внішньоекономічних відносин, ступенем реалізації поставлених стратегіч­них орієнтирів соціально-економічного розвитку, задоволенням матері­альних потреб громадян та ступенем захисту культурного середовища держави. Під такими інтересами слід розуміти специфічні національні ін­тереси держави, забезпечення та реалізація яких досягаються проваджен­ням митної справи.

Науковці визначають три групи життєво важливих національних інте­ресів, недотримання яких негайно призведе до загрози національним інтере­сам (перша група - життєво важливі), може заподіяти збитків, що зрештою вплине на життєво важливі інтереси (друга група - важливі), може заподі­яти збитків, що суттєво не вплине на життєво важливі інтереси (третя гру­па - периферійні).

Економічні інтереси України є прямо чи опосередковано складовою її національних інтересів і в ієрархії останніх посідають місце серед як жит­тєво важливих, так і важливих та периферійних інтересів.

Під національними економічними інтересами можна розуміти сукуп­ність об'єктивних економічних потреб незалежної країни, задоволення яких забезпечує ефективне функціонування та сталий розвиток її еконо­мічної системи, а через неї - економіки загалом. Економічні інтереси ви­ступають як провідна складова системної сукупності національних інтере­сів, тому що економічна сфера є базовою.

До найважливіших національних економічних інтересів, від реалізації яких залежить майбутнє Української держави, добробут і процвітання на­ції, можна додатково віднести економічні інтереси, пов'язані з митною сферою:

- приєднання та адаптацію до міжнародної системи митних взаємовід­носин;

- структурну перебудову митної системи, наближення її до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- зменшення впливу адміністративних бар'єрів на зовнішньоекономіч­ну діяльність;

- створення вітчизняних технічних засобів для неруйнівного контролю товарів (вантажів), які потрапляють на територію України з-за кор­дону;

- удосконалення митного тарифу та приведення його структури у від­повідність до загальносвітової.

Митні інтереси - це певний спектр (сукупність) національних інтересів держави, що пов'язані з реалізацією митної справи, задоволення яких сприяє забезпеченню ефективного функціонування, стійкого розвитку економічної системи, зменшенню загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві та визначається поточним станом зовнішньо­економічних відносин, повнотою задоволення матеріальних потреб грома­дян, ступенями реалізації визначених стратегічних орієнтирів соціально- економічного розвитку й захисту культурного та інформаційного середо­вища держави, станом зовнішньоекономічної та митної безпеки.

Місце митної безпеки в системі національної безпеки та її зв'язок з митною політикою представлено на рис. 1.

Мета реалізації митних інтересів має полягати в підтриманні такого стану економічної сфери держави, який характеризується стійкістю до не­гативних зовнішніх загроз, здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне функціонування економіки держави й економічне зростання.

Митні інтереси повинні визначатися з огляду на потребу в забезпеченні гідного місця держави на міжнародній економічній арені й з урахуванням умов сучасного швидкозмінного середовища.

Митні інтереси потребують спочатку визначення, а згодом - реалізації та захисту. Визначення таких інтересів має ґрунтуватися на таких чинни­ках:

- сукупності економічних інтересів;

- сукупності цілей на конкретному етапі здійснення митної політики;

- урахуванні поточного стану зовнішньоекономічної та митної без­пеки;

- сукупності наявних зовнішніх і внутрішніх загроз.

Отже, митні інтереси держави не завжди є однаковими: вони зміню­ються зі зміною наведених чинників, умов існування країни та згідно з ета­пом її розвитку.

Рис. 1. Місце митної безпеки в системі національної безпеки та її зв'язок з митною політикою

До митних інтересів, захист яких забезпечує митну безпеку України, на­лежать:

- створення сприятливих умов для полегшення торгівлі; сприяння транзитові; прискорення товарообігу й пасажиропотоку через мит­ний кордон;

- своєчасне й повне стягнення податків і митних зборів;

- ефективна організація боротьби з контрабандою й порушеннями митних правил та дієве запобігання їм (у тому числі попередження та відвернення правопорушень);

- наближення митного законодавства України до світових вимог, роз­виток міжнародного співробітництва в галузі митної справи;

- забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону;

- забезпечення конфіденційності інформації щодо суб'єктів ЗЕД та їх зовнішньоекономічної діяльності;

- створення системи обміну документами та інформацією (у тому чис­лі електронною) з іншими державними органами;

- впровадження, розвиток та технічне супроводження сучасних інфор­маційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій у державній митній справі, сумісних з аналогічни­ми системами інших країн;

- підвищення транзитної привабливості країни;

- контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

- недопущення ввезення на територію держави неякісних товарів, ви­користання й споживання яких становить небезпеку для здоров'я на­селення;

- створення умов для активізації розвитку економічних суб'єктів, ві­тчизняного науково-технічного й інноваційного потенціалів, підви­щення конкурентоспроможності національної економіки;

- заохочення підприємств до ефективного зовнішньоекономічного співробітництва;

- забезпечення збалансованості структури зовнішньої торгівлі шляхом застосування прийнятих у міжнародній практиці заходів, що підви­щить експортний потенціал, задовольнить потреби внутрішнього ринку, захистить вітчизняних товаровиробників;

- сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України това­рів з порушеннями охоронюваних законом прав інтелектуальної власності;

- встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України;

- недопущення ввезення продукції низького морально-етичного зміс­ту, зокрема такої, що пропагує міжнаціональні конфлікти, сепара­тизм;

- розбудова митного кордону тощо.

Митним інтересам держави протистоять загрози. Джерело митної за­грози - дії та вплив людських, соціально-економічних, техногенних і при­родних чинників, її носії - товари та транспортні засоби, що перетинають митний кордон; особи, пов'язані з митною діяльністю; природні й техно­генні явища, здатні зупинити або обмежити митну діяльність.

Критична точка прояву митної загрози, що потребує відповідного реа­гування митної служби з метою попередження або зменшення можливої митної шкоди, є митним викликом.

Зовнішніми й внутрішніми загрозами, які впливають на стан реалізації митної справи, є різні критичні ситуації (стан війни, стихійні лиха, страй­ки), тривалі важкі економічні обставини, надзвичайні ситуації, різні, у тому числі діаметрально протилежні, економічні інтереси України та інших дер­жав, обмежувальні та протекціоністські дії як окремих фінансових груп, так і країн тощо.

Недостатнє врахування загроз і нехтування ними призводять до зни­ження темпів зростання національної економіки, зупинення виробництва, втрат бюджету, погіршення транзитної привабливості України, незважаю­чи на її вигідне географічне розташування, втрати зовнішньоекономічних переваг, ввезення неякісних товарів, використання й споживання яких за­грожує здоров'ю та безпеці населення, неконтрольованого вивезення стра­тегічно важливих товарів з території України тощо.

Митні загрози є результатом суперечностей, що формуються в самому суспільстві, у зовнішньоекономічних сферах, у політичних та економічних відносинах, у регіонах, у природних та інших явищах тощо, тому нагаль­ною є потреба виявлення причин цих суперечностей з метою їх поперед­ження та досягнення стану безпеки. Причини небезпеки - це суперечності, що призводять до загроз, результати прояву яких набувають якісно суттє­вого характеру.

Законом України “Про основи національної безпеки України” визначено низку чинників у сфері зовнішніх економічних зв'язків, що є загрозою на­ціональній безпеці України, зокрема:

- критичну залежність національної економіки від кон'юнктури зо­внішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

- нераціональну структуру експорту - з переважно сировинним харак­тером і низькою питомою вагою продукції з високою часткою дода­ної вартості;

- велику боргову залежність держави, критичні обсяги державних зо­внішнього й внутрішнього боргів;

- небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу в стратегічних галузях економіки.

Джерелами митної небезпеки можуть бути:

- спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха, які унемож­ливлюють належний перебіг процесів зовнішньоекономічних відно­син;

- випадковість (наприклад, як чинник суб’єктивного неналежного здій­снення митних процедур);

- наявність протиборчих тенденцій, зіткнення суперечливих інтересів (від воєн до конкуренції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяль­ності);

- імовірнісний характер науково-технічного прогресу з його, напри­клад, впливом на сучасні технічні засоби митного контролю;

- неможливість однозначного пізнання об’єкта, неповнота й недосто- вірність інформації про нього - явище, актуальне для митних орга­нів, які не мають права на провадження оперативно-розшукової ді­яльності, а інформацію про суб’єкта ЗЕД отримують від самого суб’єкта;

- обмеженість і недостатність ресурсів (чисельність працівників мит­них органів протягом останнього часу зменшується, а інтенсивність експортно-імпортних операцій зростає з року в рік);

- відносна обмеженість свідомої діяльності людини, розбіжності соці­ального характеру, властиві різним митницям, розташованим по всій території України;

- незбалансованість основних компонентів господарського та управ­лінського механізмів митної служби, що підтверджується частими реорганізаціями системи.

Небезпеку можна трактувати як суттєвий ризик, виникнення якого ви- сокоймовірне. Тоді митна небезпека - об’єктивна можливість негативного впливу на стан митної безпеки, а її джерело - сукупність реальних або по­тенційних економічних, політичних, техногенних та природних умов і явищ, їх властивостей та суперечностей, дій і намірів певних суб’єктів мит­них економічних відносин, яка містить у собі та створює (у різному поєд­нанні) ризикові ситуації, які сприяють виникненню намірів переміщення товарів і транспортних засобів на територію країни шляхом економічного й митного шахрайства, прояву деструктивних властивостей наявного ре­гуляторного інструменту організації та забезпечення митної діяльності, а також інших митних небезпек. Митний ризик - це кількісна величина мит­ного виклику у вигляді визначеної оцінки чи ймовірності реалізації дійсної або потенційної митної загрози з точки зору усвідомленої можливості ви­никнення митної шкоди. Ймовірність реалізації загрози повинна збалансо­вано розраховуватися на підставі комплексної оцінки показників її ймовір­ності як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі.

Ризик може бути й наслідком відповідного рішення і завжди пов’язаний із суб’єктом, який не тільки здійснює вибір, а й оцінює ймовірність можли­вих подій і пов’язаних з ними втрат.

Суб'єктами в цьому разі можуть виступати і Кабінет Міністрів України, і Міністерство фінансів України, і адміністрація митної служби України, які приймають рішення з питань державної стратегії розвитку галузі, а також той, хто має право оцінювати ймовірність настання можливих подій у зв'язку з виникненнями певних ризикованих ситуацій (подій, загроз, ви­кликів) і пов'язаної з ними шкоди державі.

Суттю управління ризиками є систематичне застосування управлін­ських процедур і методів, які надають у розпорядження митних служб ін­формацію, необхідну для роботи з транспортними операціями або товар­ними партіями, які становлять певний ризик.

Отже, поняття “управління ризиком” тотожне поняттю “управління ри- зиковими ситуаціями”, яке можна визначити як метод систематичної іден­тифікації та здійснення всіх заходів, необхідних для обмеження ймовір­ності появи митних загроз і викликів.

Міжнародні й національні стратегії ефективно реалізуються шляхом збору даних та інформації, аналізу й оцінювання ризику, визначення дій і контролю результатів. Тоді можна визначити, де існують області найбіль­шої схильності до ризику, і підтримати управлінські рішення щодо ефек­тивного розподілення обмежених ресурсів.

Під час управління ризиковими ситуаціями має дотримуватися баланс між витратами й вигодами, оскільки зрозуміло, що реагувати однаково на всі загрози може бути досить неефективно. Потрібно також визначити критерії, які дають можливість вирішити, що саме становить допустимий або неприпустимий рівень ризику.

Оцінювання впливу й заподіяної шкоди та вибір управлінських рішень є основою управління ризиком.

Для забезпечення ефективності процесу управління ризиком потрібні відповідні інструменти й кваліфіковані люди. Це особливо справедливо для систем інформаційних технологій, які надто важливі за сьогоднішніх обсягів, швидкості та складності міжнародної торгівлі.

Управління ризиком має розглядатися не як статичний процес, а як ін­терактивний діалог, у якому інформація безперервно оновлюється, аналі­зується, використовується й переглядається.

Призначення митної служби України (ст. 544 МКУ) - створення сприят­ливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.

Серед завдань, які виконує митна служба України (ст. 544 МКУ), є ана­ліз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю. Для реалізації цього завдання в митній службі може бути ство­рений відповідний спеціалізований митний орган (ст. 548 МКУ).

На сьогодні від митних адміністрацій очікується максимальне сприян­ня в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності й гарантування при цьо­му, що міжнародний рух товарів, транспортних засобів, багажу та інших товарів, які переміщуються людьми, контролюватиметься належним чи­ном. Рівень ризику визначається в контексті національного й міжнародно­го набору пріоритетів для митних адміністрацій.

Деякі автори розглядають такі сфери можливого виникнення митних ризиків:

- чинне національне законодавство з питань митного регулювання та зовнішньоекономічної діяльності (аналізуючи чинні норми націо­нального й міжнародного законодавства, можна виявити певні сфери виникнення ризиків, до того ж зміни правил або самі нові правила чи норми, що впроваджуються, можуть зумовлювати виникнення нових сфер ризику);

- економічний стан держави, від якого залежать характеристики то­варних потоків, основні шляхи руху товарів у міждержавній площині (особливу увагу варто також приділити виявленню нових торгових потоків, які можуть вплинути на економічну діяльність, структуру споживання або суспільну безпеку. Вони можуть спричиняти появу нових сфер ризику, що потребують окремого аналізу);

- бажання юридичних чи фізичних осіб, суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності отримати надлишкові прибутки шляхом вчинення дій, унаслідок яких товари й транспортні засоби переміщуються через митний кордон України з порушенням чинного законодавства (зде­більшого структури, методи роботи, репутація й фінансовий стан суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності є дуже важливими чинни­ками та хорошими індикаторами того, чи представляє конкретний торговець сферу можливого виникнення ризиків під час здійснення ним переміщення товарів через митний кордон);

- ввезення в Україну іноземних товарів, які є конкурентами товарам ві­тчизняного виробництва або стосовно яких можливі зловживання за деякими напрямами, пов'язаними з митними правовідносинами, тощо (цьому напряму варто приділяти окрему увагу);

- інші сфери виникнення ризику, які з'являються під час переміщення товарів і предметів через митний кордон України: ризик зовнішньо­економічної угоди; ризик переміщення товарів до їх одержувачів; ри­зик митно-тарифного та нетарифного регулювання; ризик митного декларування; ризик митного оформлення; інформаційний ризик тощо.

Потрібно зауважити, що наведені види ризиків відображають лише зо­внішньоторговельну складову митної діяльності. Утім, не слід забувати, що на митну службу покладено також завдання правоохоронної діяльності, а це потребує додання до переліку ризиків такого специфічного елементу, як ризик правопорушень під час перетинання кордону.

Установлення митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання є складовою дій, які забезпечують зовнішньоекономічну безпеку, а визна­чення та виконання митних правил, порядків і процедур (у тому числі з ме­тою здійснення встановлених заходів регулювання), тобто реалізація мит­ної справи, - дій, які забезпечують митну безпеку держави.

Досягнення зовнішньоекономічної безпеки, яка забезпечується митно- тарифними і нетарифними заходами регулювання, здійснюється за такими основними напрямами:

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на вну­трішньому і зовнішньому ринках;

- зменшення залежності країни від іноземних товарів;

- поліпшення стану платіжного балансу держави;

- створення сприятливих умов для розвитку й захисту вітчизняного товаровиробника;

- формування раціональної структури споживчого ринку на основі збалансованої пропозиції вітчизняних та іноземних товарів та ін.

Слід ураховувати, що напрями, в яких повинна забезпечуватися митна безпека, мають специфічні особливості.

До основних напрямів досягнення митної безпеки належать:

- удосконалення й виконання норм законодавства з питань митної справи та контроль за їх додержанням;

- стабілізація системи збору надходжень;

- установлення сучасних порядків і процедур митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщу­ються через митний кордон, уніфікація цих порядків і процедур, за­безпечення стійкого функціонування системи їх реалізації та удоско­налення форм і методів реалізації;

- створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзитові, прискорення товарообігу та пасажиропотоку через мит­ний кордон;

- відвернення та попередження контрабанди та порушень митних пра­вил;

- створення системи судово-експертних митних лабораторій;

- ведення митної статистики та розроблення на її основі конкретних контрольних заходів;

- розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи та приєднання до міжнародних митних конвенцій, наближення митного законодавства України до світових вимог;

- запровадження системи відомчої науково-дослідної роботи;

- створення належних умов для ефективної боротьби з корупцією, реа­лізація політики митної етики;

- протидія неконтрольованому відпливу національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних ресурсів;

- підтримка в працездатному стані та розвиток інформаційно-телеко­мунікаційних систем митної служби, збереження, обробка та захист митної інформації та ін.

Україна входить до міжнародної економічної системи через різні фор­ми співробітництва із закордонними партнерами. Важливу роль у цьому відіграє забезпечення митної безпеки.

Подальший розвиток і захист найвагоміших здобутків України потре­бують чіткої визначеності держави в стратегічних пріоритетах та цілях, які мають відповідати викликам і загрозам ХХІ ст., а також її взаємодії із су­часними системами міжнародної та регіональної безпеки.

Національна єдність як запорука ефективного захисту інтересів особи, суспільства й держави досягається за умов поваги до гідності людини, а також забезпечення життєво важливих національних інтересів.

Процес реалізації національного зовнішньоекономічного механізму ви­значається не тільки проблемами, що накопичуються всередині України, а й зовнішньоекономічними умовами - загостренням конкуренції на світо­вих ринках. Практика роботи в зовнішньоекономічній сфері останніми ро­ками показує, що перед Україною постійно виникають численні проблеми в галузі зовнішньоекономічної діяльності - організаційного, структурного, фінансового, економічного, юридичного, кадрового характеру.

На сучасному етапі Україна визначає шляхи й методи виходу на нові для нашої країни, але апробовані міжнародною практикою параметри, зо­крема пов'язані з діяльністю митної служби.

Для забезпечення митної безпеки в різні роки більшого або меншого значення набували такі дії (обставини, умови, фактори) у сфері зовнішньо­економічної діяльності:

- збільшення обсягів експорту товарів вітчизняного виробництва;

- обмеження некритичного імпорту зарубіжних товарів;

- приведення ставок ввізного мита у відповідність до вимог СОТ;

- удосконалення по всій вертикалі митної служби процедури митного контролю та одночасна її лібералізація;

- своєчасне надходження митних платежів до державного бюджету;

- участь України в роботі ВМО;

- підвищення фахового рівня працівників митної служби;

- відповідність діяльності митної служби України діяльності митних служб інших країн з метою дотримання положень і вимог ВМО;

- захист культурної та історичної спадщини українського народу;

- забезпечення стабільного джерела поповнення державного бюджету;

- ефективне забезпечення економічних, митних інтересів України та їх захист.

Вихідним інструментом забезпечення митної безпеки повинна стати комплексна програма регулювання митної безпеки, яка б визначила основ­ні цілі й пріоритети, містила підпрограмні рішення ключових проблем без­пеки.

Серед економічних регуляторів центральне місце посідає державний бюджет. Через бюджетний механізм держава отримує можливість брати безпосередню участь у вирішенні найактуальніших загальнонаціональних завдань. Митна служба - один з головних механізмів наповнення держав­ного бюджету за рахунок справляння податків і зборів під час митного оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Удосконалення старого або створення нового механізму забезпечення митної безпеки слід розглядати як основу зростання прибутковості та без­пеки держави.

Беручи до уваги ресурси й географічне розташування України, моделю­вання перебудови системи забезпечення митної безпеки сприятиме орга­нізації гармонійної із зовнішнім оточенням структури, яка забезпечувати­ме найвищий дохід при зниженні ризику.

Боротьба з тероризмом - можливе перспективне завдання й для мит­ної системи України, пов'язане з глобалізацією цього явища та зміною шля­хів переміщення товарів, які можуть рухатися через Україну.

Безпека розвитку становить ключову складову політики кожної держа­ви. Найактуальнішою вона є для країн, які перебувають у процесі систем­них трансформацій. Природно, що практично всі успіхи й негаразди рин­кових перетворень в Україні немовби фокусуються в проблемі економічної безпеки держави. В узагальненому вигляді зміст цієї проблеми визначаєть­ся тим, що в стратегічному (глобальному) плані економічну безпеку гаран­тує лише конкурентоспроможна економіка. Тому й значення митної без­пеки посилюється, а умови та чинники її забезпечення стають предметом обговорення, прийняття управлінських рішень та контролю на найвищому державному рівні.

Своєрідною інституційною гарантією захисту від непрогнозованого втручання у сферу регулювання митної безпеки повинно стати дотриман­ня принципів цього регулювання. Ці принципи, доповнюючи економічні закони і закономірності, повинні розкривати притаманні їм істотні риси та постійно повторювані зв'язки між елементами системи.

Політика національної безпеки, спрямована на захист життєво важли­вих національних інтересів, базується на визначених законодавством України принципах. Ці інтереси реалізуються в складних внутрішньому та зовнішньому середовищах, які характеризуються низкою викликів та за­гроз.

Природа митної політики передбачає наявність, поряд з національними інтересами та інтересами національної безпеки взагалі, певних принципів, які розкривають зміст національних інтересів держави на конкретному етапі та якими керуються компетентні органи державної влади під час роз­роблення митної політики й утілення її в життя.

Залежно від завдань, які держава ставить перед митницею, змінюється важливість функцій останньої: починаючи з доходу від збору податків, че­рез захист інтересів виробника, захист суспільства, здоров'я та безпеки, до сприяння розвитку торгівлі, а потім до антитерористичної діяльності, пе­реміщення фокуса на весь ланцюг поставок та рамкові стандарти безпеки. Різні країни перебувають на різних ступенях еволюції, але загальна мета кожної держави - забезпечення безпеки, що є кінцевим завданням будь- якої митної служби.

У сучасних умовах розвитку міжнародного співробітництва можна з упевненістю стверджувати, що формування й функціонування організа­ційно-економічного механізму забезпечення митної безпеки є одним з го­ловних завдань.

Формування митного законодавства в Україні, що розпочалося з при­йняття Закону України “Про митну справу в Україні”, відіграло значну роль у становленні державності, зміцненні суверенітету, захисті державних ін­тересів України. Однак розвиток ринкових відносин, вибір курсу на інте­грацію у світове економічне та митне співтовариство зумовили необхід­ність переходу до нового митного законодавства, яке відповідало б міжна­родним нормам і стандартам, особливо тим, від наявності яких залежало прийняття України до СОТ. У Митному кодексі України (2002 р.) була здій­снена спроба врахувати сучасні вимоги, зокрема передбачено спрощення режиму переміщення товарів через митний кордон. Проте ефективність ЗЕД багато в чому залежить від вимог митного законодавства інших країн, яке постійно вдосконалюється.

Так, право ЄС, зокрема митне, є динамічним, що пов'язано з інтеграцій­ним процесом. Отже, важливим завданням на шляху інтеграції України у світову господарську систему є постійна адаптація митного права та мит­ної політики до сучасних тенденцій.

Протягом останніх десятиріч під егідою таких міжнародних організа­цій, як СОТ, ВМО, МВФ, ЮНКТАД та ін. тривала активна робота зі спро­щення та уніфікації принципів і методів регулювання зовнішньої торгівлі, у тому числі форм та методів діяльності митних органів.

На цьому шляху є низка невирішених завдань: уніфікація діяльності митних органів з метою полегшення міжнародної торгівлі; прискорення товарообігу при забезпеченні в повному обсязі контрольних, фіскальних і правоохоронних функцій; удосконалення механізму проведення митних операцій; розширення міжнародного співробітництва у сфері митної ді­яльності.

Завдання координації діяльності митних органів різних країн, надання їм технічної допомоги, підготовки спеціалістів у сфері митної діяльності виконує Всесвітня митна організація, учасницею якої з 1992 р. є Україна.

Сьогодні ВМО є справді глобальним інструментом, що забезпечує між­народне співробітництво в митній сфері. Головна мета ВМО - сприяння підвищенню ефективності діяльності митних систем світу, прискорення світового товарообігу, полегшення переміщення товарів і пасажирів через митні кордони. Членство у ВМО дає Україні можливість реально впливати на формування торгового й митного клімату у світі шляхом надання своїх пропозицій у процесі створення актів (стандартів, конвенцій, рекоменда­цій) цієї організації.

Таким чином, успішне вирішення окреслених проблем можливе лише за умови використання передового міжнародного досвіду митної політики й за активної підтримки, технічної та методичної допомоги ВМО.

ВМО взяла на себе ініціативу в розробленні програм реформування ді­яльності митних адміністрацій з метою усунення перешкод у міжнародній торгівлі, реформування та модернізацію митних органів. Модернізація митних адміністрацій, по суті, є системою комплексних заходів, що визна­чають перетворення стратегічного характеру в їхній діяльності, а також механізмів управління перетвореннями та їх реалізацією для забезпечення ефективного функціонування в умовах високої динаміки внутрішнього й зовнішнього оточення.

Міжнародним актом у галузі забезпечення безпеки зовнішньої торгівлі, спрощення її процедур та здійснення митної діяльності стали Рамкові стандарти безпеки ВМО, які становлять набір принципів і стандартів ді­яльності митних адміністрацій. Рамкові стандарти ВМО - це пакет доку­ментів, що узагальнюють практику й досвід митних адміністрацій США та ЄС. Основні завдання цього документа - оптимізація вимог забезпечення безпеки та сприяння зовнішній торгівлі. Згідно з Рамковими стандартами основними шляхами дальшого розвитку митних адміністрацій є: удоско­налення міжнародного митного співробітництва, налагодження співпраці з діловими колами, розширення повноважень митних адміністрацій у пра­воохоронній сфері, застосування методів вибірковості та аналізу ризиків, підвищення ролі аналітичної й розвідувальної роботи, комп'ютеризація, використання досконаліших технічних засобів митного контролю.

У 2005 р. Рамкові стандарти були схвалені представниками всіх країн - членів ВМО. Державна митна служба України разом з іншими митними ад­міністраціями - членами ВМО підписала Декларацію про наміри щодо імплементації Рамкових стандартів ВМО на національному рівні.

Митний кодекс України є кроком у реалізації міжнародних зобов'язань України на шляху оптимізації вигід від активізації міжнародної торгівлі відповідно до вимог забезпечення державної національної безпеки.