§ 2. Провадження у справах про банкрутство

Справи про банкрутство юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за місце­знаходженням боржника - юридичної особи і за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом про банкрутство.

Сторонами у справі про банкрутство виступають креди­тор (кредитори або представник комітету кредиторів) і бор­жник (банкрут). Крім сторін, учасниками провадження у справі про банкрутство є: арбітражний керуючий (розпоря­дник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник май­на (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у встановлених випадках інші особи, які беруть участь в провадженні у справі про банкрутство, Фонд дер­жавного майна України, державний орган з питань банк­рутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додат­ковою відповідальністю.

Арбітражним керуючим (розпорядником майна, керую­чим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Таким чином одна і та ж особа може виконува­ти функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях прова­дження у справі про банкрутство.

Залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд може застосовувати один з трьох порядків провадження у справі про банкрутст­во, а саме:

1) загальний порядок передбачає застосування процеду­ри розпорядження майном з подальшим переходом до про­цедур санації, ліквідації або мирової угоди;

2) спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації;

3) спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження май­ном та санації.

Однак законодавство передбачає сукупність передумов порушення господарським судом справи про банкрутство. Так, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги^[219] кредитора (або кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот міні­мальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Заява про порушення провадження у справі про банк­рутство подається боржником або кредитором у письмовій формі і, відповідно до ст. 11 Закону про банкрутство, пови­нна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подаєть­ся заява;

2) ім'я або найменування боржника, його місцезнахо­дження або місце проживання, ідентифікаційний код юри­дичної особи та реєстраційний номер облікової картки пла­тника податків;

3) ім'я або найменування кредитора, його місцезнахо­дження або місце проживання, ідентифікаційний код юри­дичної особи та реєстраційний номер облікової картки пла­тника податків;

4) виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;

5) перелік документів, що додаються до заяви.

За подання заяви про порушення справи про банкрут­ство справляється судовий збір.

До заяви про порушення справи про банкрутство дода­ються: 1) витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо боржника; 2) дока­зи сплати судового збору; 3) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву під­писано представником; 4) докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; 5) рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набуло чинності;

6) відповідна постанова органу державної виконавчої служ­би про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; 7) докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна бор­жника (за наявності застави).

При цьому законодавство передбачає і необхідність на­явності деяких додаткових документів, які повинні додава­тися до заяви залежно від того, від боржника чи кредитора вона подається.

а) установчі документи боржника - юридичної особи;

6) бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;

в) перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнають­ся боржником, підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

г) перелік майна боржника із зазначенням його балансо­вої вартості та місцезнаходження, а також загальна балан­сова вартість майна;

ґ) перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяже- ним іншим способом, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника;

д) довідка органів приватизації стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу;

е) перелік осіб, які мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, тер­міну виконання та підстав виникнення;

є) відомості про всі рахунки боржника, відкриті в бан­ках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;

ж) відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;

з) протокол загальних зборів працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації бо­ржника, на яких обраний представник працівників борж­ника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду;

и) рішення власника майна боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство;

і) інші документи, що підтверджують неплатоспромож­ність боржника.

Законодавчо передбачені підстави прояву ініціативи з боку боржника щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Так, борж­ник зобов'язаний звернутися до господарського суду із за­явою про порушення справи про банкрутство у разі виник­нення певних обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів при­зведе до неможливості виконання грошових зобов'язань бо­ржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задоволь­нити вимоги кредиторів у повному обсязі;

- в інших випадках, передбачених законом.

Якщо заява надходить з боку кредитора, то вона, крім названих відомостей, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розмі­ру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернути­ся до суду з однією спільною заявою, що підписується всіма кредиторами. До заяви також додаються: копія виконавчо­го документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу, в якій зазначаються: дата проведення підготовчого засідання суду; прізвище, ім'я та по батькові арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою з числа осіб, вне­сених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпоря­дників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Ухвалою про прийняття заяви про порушення прова­дження у справі про банкрутство господарський суд має право вирішити питання про:

- зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство;

- вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.

Підготовче засідання суду проводиться не пізніше чо­тирнадцятого дня після винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а за наявно­сті поважних причин - не пізніше тридцятого дня.

Ухвала про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство надсилається сторонам та органу державної ви­конавчої служби за місцезнаходженням боржника, держав­ному реєстратору за місцезнаходженням боржника, органу, уповноваженому управляти державним майном боржника, у статутному капіталі якого частка державної власності пере­вищує п'ятдесят відсотків, арбітражному керуючому, визна­ченому автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників май­на, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство згідно із ст. 16 Закону про банкрут­ство здійснюються господарським судом у підготовчому за­сіданні, в якому суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень борж­ника та вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

Якщо справа порушується за заявою кредитора, госпо­дарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх без- спірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засідан­ні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарсь­кий суд виносить ухвалу про: а) порушення провадження у справі про банкрутство; б) відмову в порушенні проваджен­ня у справі про банкрутство.

В ухвалі про порушення провадження у справі про банк­рутство зазначається про:

- порушення провадження у справі про банкрутство;

- визнання вимог кредитора та їх розмір;

- введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;

- введення процедури розпорядження майном;

- призначення розпорядника майна, встановлення роз­міру оплати його послуг та джерела її сплати;

- вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави;

- строк подання розпорядником майна до господарсько­го суду відомостей про результати розгляду вимог кредито­рів, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дату складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів та подання його на затвердження до господар­ського суду, яка не може бути пізніше місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше двох місяців та десяти днів, а в разі великої кіль­кості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати про­ведення підготовчого засідання суду;

- строк проведення розпорядником майна інвентариза­ції майна боржника, який не може перевищувати двох мі­сяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господар­ського суду України в мережі Інтернет.

Ухвала про порушення провадження у справі про банк­рутство набуває чинності з моменту її винесення. Далі ухва­ла не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається бо­ржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі, органу державної податкової служби, місцевому загальному суду, органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Господарський суд за клопотанням розпорядника май­на, кредиторів або з власної ініціативи може застосовувати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, що діють від­повідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до прийняття постанови про ви­знання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної про­цедури і призначення ліквідатора, або до припинення про­вадження у справі. У рамках таких заходів може бути заборона боржнику укладати без згоди арбітражного керую­чого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язання боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинення чи утри­мання від вчинення певних дій або вжиття інших заходів для збереження майна боржника, про що виноситься ухвала.

Традиційно одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство здійснюється введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Про це розпорядник майна по­відомляє органи державної виконавчої служби за місцезна­ходженням боржника та знаходженням його майна.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно із ст. 19 Закону про банкрутство - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення за­ходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зо­бов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, за­стосованих до дня введення мораторію.

Запровадження мораторію протягом його дії несе такі правові наслідки:

а) забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в су­довому або в позасудовому порядку відповідно до законо­давства, крім випадків перебування виконавчого прова­дження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, перебування майна на стадії продажу з моменту опри­люднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у не- майнових спорах;

б) забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

в) не нараховується неустойка, не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

г) зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію.

В той же час дія мораторію на задоволення вимог кре­диторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхо­вих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподі­яної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують бор­жника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію припиняється з дня припинення прова­дження у справі про банкрутство.

На будь-якій стадії провадження у справі про банкрут­ство може бути укладена так звана мирова угода. Під миро­вою угодою у справі про банкрутство слід розуміти домов­леність між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредито­рами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів креди­торів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені всіх кредиторів мирову угоду підпи­сує голова комітету кредиторів.

Мирова угода відноситься до заходів з відновлення пла­тоспроможності боржника. Тому, захищаючи права діючого суб'єкта господарювання, законодавство визначає положен­ня, згідно з яким орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'яз­кових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою за­безпечення відновлення платоспроможності підприємства у разі, коли умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Мирова угода укладається в письмовій формі та підля­гає затвердженню господарським судом, про що зазнача­ється в ухвалі господарського суду про припинення прова­дження у справі про банкрутство. Вона набуває чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпе­чені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Причому одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Зміст мирової угоди має визначати розмір, порядок і строки виконання зобов'язань боржника, а також положен­ня щодо відстрочки чи розстрочки або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім вказаного, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника треті­ми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

В рамках судових процедур доволі часто має місце вве­дення процедури розпорядження майном боржника^[220]. Про­цедура розпорядження майном боржника вводиться стро­ком на 115 календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпо­рядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці. З дня винесення господарським судом ух­вали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинено ухвалою господарського суду, зобов'язаний протя­гом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна - прийняти бухгалтерську та іншу документацію бор­жника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Розпорядник майна - фізична особа, яка згідно із судо­вим рішенням господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном, про що виноситься ух­вала. Розпорядник майна уповноважений виконувати ши­роке коло зобов'язань, серед яких:

- розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника;

- вести реєстр вимог кредиторів;

- повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;

- вживати заходів для захисту майна боржника;

- аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвес­тиційне становище боржника та його становище на ринках;

- скликати збори кредиторів та організовувати їх прове­дення;

- надавати державному органу з питань банкрутства ві­домості, необхідні для ведення Єдиного реєстру підпри­ємств, щодо яких порушено справу про банкрутство;

- надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове станови­ще боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;

- не пізніше двох місяців від дня порушення прова­дження у справі про банкрутство разом з боржником орга­нізувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість;

- виконувати інші повноваження.

Повноваження розпорядника майна припиняються з дня припинення провадження у справі про банкрутство, а також у разі затвердження господарським судом мирової угоди, призначення керуючого санацією або ліквідатора, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство.

У процедурі розпорядження майном боржник має право на підставі ухвали господарського суду задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів за умови їх задоволення од­ночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Фізичні особи та/або юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (інвестори), можуть подати розпо­ряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації боржника (план санації тощо).

Попереднє засідання господарського суду згідно із ст. 25 Закону про банкрутство проводиться не пізніше двох місяців та десяти днів, а в разі великої кількості кредиторів - не піз­ніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі й ті, щодо яких були за­перечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру ви­мог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарсь­кий суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредито­рів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

- дата проведення зборів кредиторів та комітету креди­торів;

- дата підсумкового засідання суду, на якому буде вине­сено ухвалу про санацію боржника чи постанову про ви­знання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної про­цедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку проце­дури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду.

Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслід­ками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставина­ми, а також у разі правонаступництва.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результата­ми попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів відповідно до реєст­ру вимог кредиторів, уповноважену особу працівників бор­жника та уповноважену особу засновників боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Такі збори проводяться за місцезнаходженням боржника

Учасниками зборів кредиторів боржника з правом ви­рішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господар­ським судом та внесені до реєстру вимог кредиторів.

Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

На час дії процедур банкрутства збори кредиторів оби­рають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів. Кредитор, що має двадцять п'ять і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів.

У підсумковому засіданні суду в процедурі розпоря­дження майном боржника здійснюється перехід до наступ­ної судової процедури (санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

До закінчення процедури розпорядження майном борж­ника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень:

- схвалити план санації та подати до господарського су­ду клопотання про введення процедури санації і затвер­дження плану санації;

- відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зо­бов'язання керуючого санацією підготувати план санації;

- подати до господарського суду клопотання про вве­дення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником;

- подати до господарського суду клопотання про ви­знання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

- подати до господарського суду клопотання про укла­дення мирової угоди.

У підсумковому засіданні господарський суд за пропо­зицією розпорядника майна боржника та на підставі рі­шення зборів кредиторів повинен прийняти одне з таких судових рішень:

- ухвалу про введення процедури санації та затвер­дження плану санації у разі схвалення плану санації борж­ника зборами кредиторів;

- ухвалу про введення процедури санації та зобов'язан­ня керуючого санацією підготувати план санації в разі від­хилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником;

- постанову про визнання боржника банкрутом і від­криття ліквідаційної процедури;

- ухвалу про припинення провадження у справі про бан­крутство;

- ухвалу про продовження строку процедури розпоря­дження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного Законом про банк­рутство.

У разі, якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає поста­нову про визнання боржника банкрутом та відкриття лікві­даційної процедури.

Якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процеду­ри розпорядження майном не прийнято жодного з передба­чених вище рішень або прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, господар­ський суд має право винести ухвалу про введення процеду­ри санації у випадках:

- якщо є достатні підстави вважати, що рішення комі­тету кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та від­криття ліквідаційної процедури прийнято на шкоду більшо­сті кредиторів - членів комітету кредиторів та встановлена реальна можливість відновити платоспроможність боржника;

- якщо після проведення засідання комітету кредиторів виявились обставини, які дають достатні підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена;

- в інших випадках, передбачених Законом про банк­рутство.

З дня визнання господарським судом боржника банкру­том та відкриття ліквідаційної процедури, або введення процедури санації, або затвердження мирової угоди проце­дура розпорядження майном та повноваження розпорядни­ка майна припиняються.