§ 3. Право на належну якість продукції (РОБІТ І послуг) та право на інформацію про товар (роботи й послуги)

З метою забезпечення права споживача на належну якість і безпеку продукції в ст. 6 Закону України «Про за­хист прав споживачів» передбачено обов'язок продавця (ви­робника, виконавця) передати споживачеві продукцію на­лежної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продукція повинна бути безпечною для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища, відповідати вимогам нормативних документів (стандартам, технічним умовам тощо), що містять правила, загальні принципи та характеристики різних видів товарів. Щодо окремих груп продукції такі вимоги можуть встанов­люватися законами та іншими нормативно-правовими ак­тами. На товари, що ввозяться на територію України, пови­нен бути документ, який підтверджує їх належну якість (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Крім обов'язку виробника забезпечити відповідність продукції вимогам нормативних документів та нормативно- правових актів, гарантією забезпечення належної якості продукції є обов'язок виробника забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, пе­редбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем. У разі відсутності тако­го строку виробник повинен забезпечити використання продукції за призначенням протягом десяти років (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Для цього виробник зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі й асортиме­нті запасних частин протягом усього строку її виробництва, після зняття з виробництва - протягом строку служби, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Правові гарантії на отримання споживачами необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) закріплено у ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Споживачі, які придбавають, замовляють, використо­вують або мають намір придбати чи замовити товари (робо­ти, послуги) для власних побутових потреб, мають право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її сві­домого і компетентного вибору. Така інформація має бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлен­ня роботи (послуги). До того ж реклама відповідних товарів, робіт і послуг не звільняє продавця або виробника від обов'язку надати інформацію про них безпосередньо до їх придбання або замовлення (абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нор­мативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості про­дукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаю­чи перелік використаної у процесі їх виготовлення сирови­ни, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання і застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що по­ширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені норматив­но-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нор­мативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифі­кованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та пра­вила придбання продукції; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служ­би) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії спо­живача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезна­ходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслугову­вання.

На випадок укладення договору на відстані в Законі України «Про захист прав споживачів» установлено особли­вий порядок надання споживачеві інформації про товари (послуги, наслідки робіт). У таких випадках в момент при­дбання товару (замовлення послуг чи робіт) споживач не мо­же їх безпосередньо бачити, тому перед укладенням догово­рів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ре­монтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він пе­редбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вар­тість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Факт надання зазначеної інформації в разі укладення договору на відстані повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продав­цем (виконавцем) в односторонньому порядку. Підтвер­дження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв'язку і оплачується через опера­тора телекомунікаційних послуг (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути не­безпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (викона­вець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її спо­живання (використання). Щодо продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, крім указаної інформації, спожи­вачеві слід надавати інформацію про її сертифікацію.

Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати спо­живача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих, загальновідомих у між­народній практиці засобів (ч. 7 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Вказана вище інформація про товари, роботи і послуги може доводитись до відома споживачів виробником (вико­навцем, продавцем) у супровідній документації, що додаєть­ся до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окре­мих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розмішена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Крім інформації про якість та споживчі характеристики товарів, наслідків робіт і послуг, продавець (виконавець) по­винен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої про­дукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандарт­ної одиниці цієї продукції. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції повинна включати всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачу­ються споживачем під час придбання відповідної продукції (ч. 3 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричиняє негативні наслідки для споживача, продавець, виробник і виконавець несуть від­повідальність перед таким споживачем. Зокрема, у разі придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, споживач має право розірвати договір і ви­магати відшкодування завданих йому збитків. У разі немо­жливості використання придбаної продукції за призначен­ням споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації.

Крім відшкодування збитків, спричинених наданням недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інфо­рмації про товари, роботи і послуги, за споживачем визна­ється право вимагати і відшкодування збитків, завданих недобросовісною рекламою. На відміну від збитків, спричи­нених наданням недоступної, недостовірної, неповної або не­своєчасної інформації, збитки, завдані недобросовісною рек­ламою, підлягають відшкодуванню тільки винною особою (ч. 8 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформаці­єю про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває (ч. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»). При цьому неодержання продавцем від виро­бника (імпортера) відповідної інформації про товар не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.