ПЕРЕДМОВА
Тенденція до активізації науково-технічного співробітництва України з Європейським Союзом, яку спостерігаємо сьогодні, відповідає інноваційному вектору розвитку економіки знань, відкриває шлях до підвищення якості життя українського суспільства.
В основі цих доленосних змін лежить створення інноваційної продукції, ефективне використання нових ідей, винаходів і наукових відкриттів та їх впровадження у виробництво. Важливою ланкою вказаного процесу є ефективний захист прав на об'єкти інтелектуальної власності та інших майнових прав у складі нематеріальних активів суб'єктів господарювання. А тому необхідний постійний пошук принципово нових способів управління ними, що вимагає глибокого розуміння їх правової сутності, характерних ознак, розроблення науково обґрунтованої класифікації, яка б містила в собі вичерпний перелік видів права.Сьогодні неможливо уявити ефективно функціонуюче підприємство, яке б не використовувало у своїй господарській діяльності такий інструментарій, як право користування майном, право на знаки для товарів і послуг, патентування промислового зразка, винаходу (корисної моделі), web-сайти, інформаційні й інші інноваційні електронні технології та нематеріальні чинники. Все це знаходить своє теоретичне осмислення вченими та нормативне оформлення законодавцями.
У науці господарського права відсутні спеціальні дослідження, присвячені нематеріальним активам. Економічна наука має в своєму арсеналі достатньо робіт, присвячених особливостям бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту нематеріальних активів, але зрозуміло, що рамки економічної науки не дозволяють дослідити їх правову сутність. Разом з тим механізм використання об'єктів права інтелектуальної власності (у складі нематеріальних активів) був предметом дослідження вітчизняних вчених, зокрема Ю.Є. Атаманова («Права промислової власності як форма участі в господарських товариствах»), О.С.Жидкова («Цивільно-правовий механізм захисту права на недоторканність ділової репутації»), С.Р.
Шевчук («Господарсько-правові аспекти захисту непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності»), І.Ф.Коваль («Право на ділову репутацію суб'єктів господарювання і його позасудовий захист від неправомірного використання»), Д.Є. Висоцько- го («Правове забезпечення інноваційної діяльності»), О.В. Куцурубової-Шевченко та Л.В.Гурак, які захистили кандидатської дисертації на одну й ту саму тему: «Господарсько-правове забезпечення діяльності державних вищих навчальних закладів». Проте низка досить важливих проблем правового режиму нематеріальних активів залишається невисвітленою, у тому числі: питання внесення до статутного капіталу господарського товариства права користування земельною ділянкою, можливість державних вищих навчальних закладів вступати у правовідносини щодо використання нематеріальних активів з метою їх комерціалізації тощо.Таким чином, викладене вище свідчить про необхідність та актуальність дослідження правового режиму нематеріальних активів у складі майна суб'єктів господарювання, визначення особливостей їх застосування та перспектив модифікації як важливої наукової проблеми, що потребує вирішення.