§ 7. Загальнодержавні збори

Сплата збору покладається на всіх осіб, які вчиняють активні дії щодо першої реєстрації транспортного засобу. Таким чином, платни­ка збору можна визначити як змішаного платника, тобто ним висту­пають як юридичні, так і фізичні особи.

1) колісні транспортні засоби, крім:

а) транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що закріплені на праві оперативного управління за військовими час- 280 тинами, військовими навчальними закладами, установами та організа­ціями Збройних Сил України, які повністю утримуються за рахунок бюджету, крім тих, що віднесені до транспортної групи, у порядку, ви­значеному головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань національ­ної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва;

б) транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що закріплені на праві оперативного управління за військовими фор­муваннями головного органу в системі центральних органів виконавчої влади у сфері охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, які повністю утримуються за раху­нок бюджету, крім тих, що віднесені до транспортної групи, в порядку, визначеному таким головним органом;

в) транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що закріплені на праві оперативного управління за підрозділами служ­би цивільного захисту, які повністю утримуються за рахунок бюджету, крім тих, що віднесені до транспортної групи, в порядку, визначеному головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захис­ту населення;

г) транспортних засобів вантажних, самохідних, що використо­вуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;

ґ) транспортних засобів швидкої медичної допомоги;

д) машин і механізмів для сільськогосподарських робіт;

е) причепів (напівпричепів);

є) мопедів;

ж) велосипедів;

2) судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України;

з) літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивіль­них повітряних суден України або у Реєстрі державних повітряних суден України.

Ставки збору встановлені в гривні з розрахунку: за 100 куб. санти­метрів об’єму циліндрів двигуна (для мотоциклів, автомобілів, авто­бусів, тракторів з двигуном внутрішнього згоряння), за 1 кВт потуж­ності двигуна (для автомобілів, обладнаних електродвигуном); за 1 кВт потужності двигуна (для суден, оснащених двигуном або двигунами); за IOO сантиметрів довжини корпусу (для суден, не оснащених двигу­ном); за кожен кілограм максимальної злітної маси (для самольотів і вертольотів). Ставки збору диференціюються залежно від виду тран­спортного засобу, його типу та технічних параметрів.

Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1) плата за користування надрами для видобування корисних копалин;

2) плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видо­буванням корисних копалин.

Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ді­лянкою) надр на підставі одержаних спеціальних дозволів на користу­вання надрами в межах конкретних ділянок надр з метою проваджен­ня господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з по­дальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр. У разі укла­дення власниками спеціальних дозволів на користування надрами з третіми особами договорів на виконання робіт (послуг), пов’язаних з використанням надр, у тому числі (але не виключно) за операціями з давальницькою сировиною, платниками плати за користування над­рами для видобування корисних копалин є власники таких спеціальних дозволів на користування надрами.

Об’єктом оподаткування за користування надрами для видобуван­ня корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної си­ровини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що про­вадиться іншими, ніж платник, суб’єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (ви­лученої^-) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробни­цтва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в ре­зультаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник, суб’єктами господарювання на умовах господарських догово­рів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

Ставки плати за користування надрами для видобутку корисних копалин закріплені у п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України і по­діляються на два види: абсолютні - виражені у грошових одиницях та відносні - виражені у відсотках. Розмір податкових нарахувань уста­новлено відповідно до маси (тонн) або об’єму (куб. метрів). Ставки наведено залежно від виду корисної копалини, що визначено у поста­нові Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827, якою затверджено Перелік корисних копалин загальнодержавного та місце­вого значення.

Платниками плати за користування надрами в цілях, не пов ’язаних з видобуванням корисних копалин, є юридичні та фізичні особи - суб’єкти господарської діяльності, які використовують у межах тери­торії України ділянки надр для: а) зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів; б) витримування ви- номатеріалів, виробництва і зберігання винопродукції; в) вирощуван­ня грибів, овочів, квітів та інших рослин; г) зберігання харчових про­дуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів; г) прова­дження інших видів господарської діяльності.

Об’єктом оподаткування за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, є обсяг підземного про­стору (ділянки) надр: а) для зберігання природного газу та газоподібних продуктів - активний об’єм зберігання газу в пористих чи тріщинуватих геологічних утвореннях (пластах-колекторах); б) для зберігання нафти та інших рідких нафтопродуктів - об’єм спеціально створених та існу­ючих гірничих виробок (відпрацьованих і пристосованих), а також при­родних порожнин (печер); в) для витримування виноматеріалів, вироб­ництва і зберігання винопродукції, вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин, зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів, провадження інших видів господарської діяльності - площа підземного простору, що надана у користування в спеціально створених та існуючих гірничих виробках (відпрацьованих і пристосованих), а також природних порожнинах (печерах).

Ставки плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з ви­добуванням корисних копалин, установлюються окремо для кожного виду користування надрами у гривнях до одиниці виміру залежно від корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки під час їх використання.

Платниками збору за користування радіочастотним ресурсом є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені за­конодавством про радіочастотний ресурс, які користуються радіочас­тотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі: ліцензії на користування радіо­частотним ресурсом України; ліцензії на мовлення та дозволу на екс­плуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінюваль­ного пристрою, одержаного на підставі договору з власником ліцензії на мовлення; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

Об’єктом оподаткування збором відповідно до ст. 319 Податкового кодексу України є ширина смуги радіочастот, що визначається як час­тина смуги радіочастот загального користування у відповідному регі­оні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та ко­ристувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсю­дження телерадіопрограм.

Згідно з нормами ст. 320 Податкового кодексу України ставки збору за користування радіочастотним ресурсом визначаються відпо­відно до виду радіозв’язку та діапазону радіочастот. Вид радіозв’язку, діапазон радіочастот та ширина смуги радіочастот визначаються в спе­ціальних ліцензіях на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромі­нювального пристрою. Для кожного виду радіозв’язку встановлено свою ставку збору, виражену в гривнях за 1 МГц ширини смуги радіо­частот.

Збір за спеціальне використання води справляється за спеціальне:

а) використання води водних об’єктів; б) використання води, отриманої від інших водокористувачів; в) використання води без її вилучення 284 з водних об’єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

г) використання води для потреб рибництва.

Платниками збору відповідно до ст. 323 Податкового кодексу Укра­їни є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджет­них установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, одержану шляхом за­бору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Об’єкт оподаткування збором визначається окремо за кожним ви­дом спеціального водокористування, що підлягає оподаткуванню:

а) використання води, одержаної шляхом забору води з водних об’єктів (первинними водокористувачами) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинними водокористувачами); б) спеціальне ви­користання води без її вилучення з водних об’єктів - для потреб гідро­енергетики та водного транспорту; в) спеціальне використання води для потреб рибництва.

Ставки збору за спеціальне використання води до набрання чин­ності Податковим кодексом України мали назву нормативів збору, які встановлювались окремо: за використання поверхневих вод, за вико­ристання підземних вод, за використання води для потреб гідроенер­гетики, за використання поверхневих вод для потреб водного тран­спорту (крім стоянкового, службово-допоміжного і буксирного флотів).

Платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів е лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокрем­лені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні пред­ставництва нерезидентів, які одержують доходи з джерел їх походжен­ня з України або виконують агентські (представницькі) функції сто­совно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фі­зичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального до­зволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законо­давства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеці­альне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов до­говору довгострокового тимчасового користування лісами.

Об’єктом оподаткування збором є: 1) деревина, заготовлена в по­рядку рубок головного користування; 2) деревина, заготовлена під час проведення заходів; 3) другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другоряд­них лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства); 4) побічні лісові користування (за­готівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених норма­тивно-правовими актами з ведення лісового господарства); 5) викорис­тання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекре­аційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та про­ведення науково-дослідних робіт.

Ставки збору за спеціальне використання лісових ресурсів установ­люються ст. 331 Податкового кодексу України і є абсолютними. Згідно з п. 28.1 ст. 28 Податкового кодексу України абсолютними (специфічни­ми) ставками є розмір податкових нарахувань, що встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткуван­ня. За загальним правилом специфічні ставки підлягають індексації.