ВСТУП

Актуальність теми. Проблема підвищення ефективності правової охорони лісів України набула особливого загострення під час переходу до ринкових відносин і перетворення лісового господарства в одну з провідних галузей вітчизняного підприємництва.

Забезпечення належної охорони і раціонального використання лісових ресурсів є однією з необхідних і важливих складових закріпленого в ст. 16 Конституції України обов’язку держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України. Вдосконалення правового регулювання лісових відносин – необхідна умова ефективної реалізації цього обов’язку.

Майнова відповідальність за порушення лісового законодавства є одним з основних елементів юридичного механізму охорони лісів та раціонального лісокористування і відіграє в ньому провідну роль. Її дієвість як засобу правової охорони лісів пов’язується з тим, що вона зачіпає сферу матеріальних інтересів правопорушника, який повинен відновити порушені права та задовольнити законні інтереси власників і користувачів лісових ресурсів, компенсувати шкоду, заподіяну довкіллю.

Актуальність обраної теми зумовлена відсутністю системного і комплексного дослідження проблем майнової відповідальності за порушення лісового законодавства в контексті оновлення вітчизняної правової системи.

Вимагають уточнення підстави майнової відповідальності за порушення лісового законодавства, відсутні чіткі юридичні критерії розмежування договірної і позадоговірної відповідальності, встановлені майнові санкції за лісопорушення не завжди відповідають характеру і розмірам заподіяної шкоди. Не здобули всебічного нормативного закріплення повноваження державних органів екології і природних ресурсів та органів управління лісовим господарством щодо порядку притягнення винних осіб до відповідальності, перш за все, щодо процесуальних аспектів оформлення доказової бази для судового розгляду справ про відшкодування шкоди, заподіяної лісу. Потребують змін правові засади управління лісовим господарством, оскільки його сучасна система, побудована на організаційному поєднанні в рамках однієї структури контрольних і господарських функцій, не в змозі забезпечити ефективну боротьбу з лісопорушеннями та практичне втілення принципу невідворотності відповідальності в кожному випадку порушення лісового законодавства. Для досягнення основної мети майнової відповідальності – компенсації негативних для довкілля наслідків, – необхідне впровадження нових підходів до правового регулювання розподілу і використання коштів, отриманих у результаті відшкодування шкоди, заподіяної лісу.

Загальним проблемам відповідальності за порушення екологічного законодавства приділялася значна увага в роботах вчених-юристів В.І. Андрейцева, С.А. Боголюбова, В.В. Костицького, П.Ф. Кулинича, А.В. Котелевец, Г.В. Міронова, В.Л. Мунтяна, В.В. Нікішина, В.В. Петрова, С.Т. Хаджиєва, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших. Питання власне майнової відповідальності за екологічні правопорушення і, перш за все, правового регулювання відшкодування екологічної шкоди, досліджувалися С.Т.

Деякі аспекти майнової відповідальності за лісопорушення розглядалися також в контексті більш загальних проблем правового регулювання лісових відносин: Р.К. Гусєвим, П.В. Мельником, В.Л. Мунтяном, Є.І. Немировським – в рамках дослідження правових питань охорони лісів, О.І Красовим – стосовно права лісокористування, Г.М. Полянською – щодо охорони права державної власності на ліси.

Питання майнової відповідальності за порушення екологічного і, зокрема, лісового законодавства, залишаються дискусійними, немає єдиної думки щодо поняття і юридичної природи цієї відповідальності, підстав її застосування, характеру і складу шкоди, яка настає в результаті екологічних правопорушень, правової сутності майнових санкцій, передбачених екологічним законодавством. Відсутність однозначного наукового підходу до вирішення зазначених питань зумовлює недосконалість нормативної конструкції майнової відповідальності, а це, в свою чергу, спричиняє розбіжності в правозастосовчій практиці.

Наведені фактори визначають актуальність дисертаційного дослідження проблем майнової відповідальності за порушення лісового законодавства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною загальної науково-дослідницької програми відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України на тему “Проблеми реалізації екологічного та космічного права” (номер державної реєстрації РК 0101U00378).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства, яке визначає майнову відповідальність за лісопорушення, практики його застосування, з урахуванням досягнень юридичної науки, розробити теоретичні положення і практичні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання в цій сфері та підвищення ефективності заходів правового впливу на порушників лісового законодавства.

Відповідно до поставленої мети визначені такі задачі дослідження:

– визначити поняття майнової відповідальності за порушення лісового законодавства, встановити її юридичну природу;

– виявити та систематизувати особливості майнової відповідальності як способу правової охорони лісів, охарактеризувати її види;

– з’ясувати характер і склад шкоди, заподіяної внаслідок лісопорушень довкіллю та інтересам держави і користувачів лісових ресурсів;

– визначити правову природу такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням лісового законодавства, і майнових стягнень за вчинення договірних лісопорушень;

– виявити проблеми і шляхи вдосконалення діяльності судів, правоохоронних та природоохоронних органів у сфері застосування заходів майнової відповідальності до порушників лісового законодавства;

визначити поняття й умови ефективності майнової відповідальності за лісопорушення, розробити систему показників і критеріїв для її оцінки, з’ясувати характер основних перешкод на шляху до ефективної реалізації функцій відповідальності;

– сформулювати науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання майнової відповідальності за лісопорушення та пропозиції щодо підвищення її ефективності.

Об’єктом дослідження є правовідносини, пов’язані з застосуванням заходів майнової відповідальності до осіб, винних у порушеннях лісового законодавства.

Предмет дослідження складають нормативно-правові акти, що регулюють майнову відповідальність за лісопорушення, практика їх застосування та наукові джерела, в яких висвітлені проблеми цього елемента механізму правової охорони лісів.

Методи дослідження. Під час роботи над дисертацією використовувалися різні методи дослідження. Головним з них є загальнонауковий діалектичний метод пізнання, який дозволив провести дослідження проблем майнової відповідальності за порушення лісового законодавства на основі виявлення закономірностей взаємного впливу права і суспільних відносин з приводу використання і охорони лісів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному та системному аналізі сукупності матеріально-правових і процесуальних проблем майнової відповідальності за порушення лісового законодавства в сучасних умовах. Проведене дослідження дало можливість одержати нові наукові результати, які обґрунтовуються в дисертації, сформувати систему теоретичних поглядів на стан та перспективи розвитку цього інституту, а також розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення правових норм, котрі регулюють майнову відповідальність за лісопорушення, та механізму їх застосування. Основні положення дисертаційного дослідження, які визначають його наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:

1. доведено, що майнова відповідальність за порушення лісового законодавства має екологічну і цивільно-правову природу. Сукупність норм, що регулюють відносини цієї відповідальності – це комплексний правовий інститут, який об’єднує норми різних галузей права. Сутність комплексності полягає в тому, що у відносинах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної в результаті пошкодження або знищення лісів, нормами лісового права передбачаються перелік і зміст лісових правопорушень, а у відповідності до загальних положень цивільного права визначаються підстави, умови майнової відповідальності, поняття шкоди, принципи її відшкодування тощо.

2. запропоновано визначення шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства, як негативних для лісового господарства наслідків протиправних діянь у формі знищення, пошкодження, забруднення, іншого погіршення якості лісу або окремих елементів лісової екосистеми, порушення екологічних зв’язків між ними, а також зниження ефекту від лісогосподарської діяльності законних лісокористувачів через недоотримання продукції лісової галузі;

3. пропонується доповнити ст. 98 Лісового кодексу України узагальненим нормативним визначенням поняття лісопорушення такого змісту: “порушення лісового законодавства – це протиправне винне соціально шкідливе (а для злочинів – суспільно небезпечне) діяння, котре порушує встановлений порядок використання, відтворення, захисту та охорони лісів, за вчинення якого законодавством встановлено юридичну відповідальність”.

4. зроблено висновок про юридичну природу такс як умовно еквівалентного грошового виразу еколого-економічної шкоди, заподіяної лісу. Сума відшкодування, визначена таксою, повинна охоплювати: а) прямі збитки, тобто вартість знищеного або пошкодженого лісу; б) втрачену вигода, тобто вартість лісових ресурсів, що утворилися б у майбутньому, якби цьому не перешкодило лісопорушення; в) невикористані витрати праці й матеріальних засобів, вкладені у лісове господарство з метою покращення стану лісів, підвищення їх продуктивності тощо; г) майбутні витрати, які доведеться зробити з метою відновлення порушеної природної рівноваги. Обґрунтовано недопустимість включення до структури такси штрафного елементу, оскільки поряд з відшкодуванням шкоди до особи застосовуються одночасно заходи адміністративної або кримінальної відповідальності. Притягнення ж однієї особи двічі за одні й ті ж дії до штрафної відповідальності прямо суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України. Виходячи з цього сформульовано конкретні пропозиції щодо перегляду чинної системи такс з тим, щоб штрафні функції реалізовувалися за рахунок репресивних видів відповідальності;

5. доведено, що таксовий метод обчислення розміру шкоди виправданий лише тоді, коли правопорушення змінює нормальний розвиток екологічної системи і передбачити та довести на день пред’явлення позову всі більш чи менш віддалені негативні екологічні наслідки неможливо. Тому слід скасувати таксову відповідальність за лісопорушення в тих випадках, коли характер заподіяної шкоди дозволяє точно визначити її розмір або є можливість відшкодування в натурі;

6. на основі опублікованих загальнотеоретичних та еколого-правових досліджень ефективності правових норм сформовано систему показників і критеріїв для оцінки ефективності механізму майнової відповідальності за лісопорушення. За допомогою розробленого інструментарію здійснено оцінку ефективності та запропоновано конкретні шляхи її підвищення. Зокрема, обґрунтовано необхідність зміни порядку надання ділянок лісового фонду в користування в напрямку впровадження конкурентних засад та використання грошової застави для забезпечення покриття можливої шкоди;

7. з метою забезпечення більш ефективної боротьби з лісопорушеннями, перш за все з тими, які вчиняються самими лісокористувачами, запропоновані організаційні зміни в структурі органів управління лісовим господарством. Рекомендується передати контрольні повноваження державної лісової охорони окремій інспекційній службі, що функціонувала б поза межами підпорядкованості адміністрації лісгоспів та державних лісогосподарських об’єднань і входила б до структури Міністерства екології і природних ресурсів України;

8. на основі аналізу практики застосування норм, що регулюють майнову відповідальність за порушення лісового законодавства, зроблено висновок про необхідність затвердження постановою Кабінету Міністрів України Порядку притягнення до майнової відповідальності порушників лісового законодавства, який встановив би процедуру збирання і закріплення доказів вчинення лісопорушення, вини конкретної особи, розміру заподіяної шкоди та визначив би форму акта про лісопорушення як основного доказу в справах про відшкодування шкоди, заподіяної лісу;

9. запропоновано змінити порядок розподілу і використання коштів, отриманих за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства. Обґрунтовано необхідність зарахування цих коштів не до місцевих бюджетів, як це передбачено чинним екологічним і бюджетним законодавством, а до спеціального фонду Державного бюджету України (а після ухвалення Закону “Про Національний екологічний фонд” – до цього фонду) і використовувати їх винятково для фінансування заходів по лісовідновленню, охороні і захисту лісів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації пропозиції, висновки та рекомендації можуть бути використані для вдосконалення законодавства про майнову відповідальність за лісопорушення, для подальшого розвитку теорії відповідальності в науці екологічного права.

Окремі положення, викладені в дисертації, можуть бути використані в правозастосовчій діяльності судів, зокрема, при вирішенні питання про належність та допустимість доказів у справах про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства, та при визначенні розмірів і способу відшкодування такої шкоди.

Положення і висновки дисертаційної роботи запроваджуються в навчальному процесі під час читання лекцій та проведення семінарських занять з курсу “Екологічне право України” на юридичному факультеті Української академії банківської справи, враховані при складанні робочих програм, практикумів, інших методичних розробок та при організації науково-дослідної роботи студентів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні вченої ради юридичного факультету Української академії банківської справи. Основні теоретичні положення дисертації були оприлюднені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Бізнес і екологія” (м. Донецьк, 26-27 січня 2001), Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів і аспірантів “Молодь в юридичній науці” (м. Хмельницький, 10-11 листопада 2002 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях та двох опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.