12. Мито як джерело доходів бюджету.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які перетинають митний кордон країни, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом. Митна політика має бути спрямована на формування раціональної структури експорту та імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави в цій сфері.

В Україні справляється i ввізне, i вивізне мито для попередження надмірного експорту сировинних ресурсів стратегічного значення. Проте останнім часом зроблено також важливі кроки в напрямі лібералізації зовнішньоекономічних, в тому числі експортних операцій.

Порядок сплати i ставки ввізного мита визначаються Єдиним митним тарифом. Оподатковувані товари мають відповідні коди Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) та систематизовані за розділами, главами, товарними позиціями i під позиціями.

Введення мита має на меті кілька цілей: 1) фіскальні; 2)економічні; 3) політичні.

1. Проявляється мало (у порівнянні з ПДВ і акцизним збором).

2,3. Митна політика спрямована на формування раціональної структури експорту та імпорту.

Митна політика тісно переплітається із внутрішньою і зовнішньою економічною та політичною діяльністю, багатогранність цієї діяльності виробило різні форми мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, преференційне, антидемпінгове, зрівнювальне. Компенсаційне статистичне мито встановлюється з метою обліку експорту й імпорту товарів в умовах вільної зовнішньої торгівлі. Оскільки воно не має бюджетного призначення, його ставки порівняно невисокі.

Фіскальне мито має бюджетне призначення, воно встановлюється на товари сталого попиту, що дає змогу одержати достатні надходження.

Протекціоністське мито вводиться в односторонньому порядку, з метою захисту внутрішнього ринку від конкуренції з боку товарів іноземного виробництва.

13. Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів.

Другим основним видом податків, що складають систему оподаткування України, є місцеві податки і збори. Механізм функціонування централізованих фінансових фондів (державного бюджету та цільових фондів) – найважливіша, але не самодостатня підсистема здійснення фіскальної політики держави. Свої бюджети та інші фінансові фонди мають також органи місцевої влади різних рівнів.

Місцеві податки і збори в розвинених країнах становлять значну частку (від 30% в Японії, до 65% в США) доходної частини відповідних бюджетів. Для більшості цих держав характерна наявність різноманітних місцевих податків (до 100 різновидів по всіх країнах).

Місцеві податки i збори встановлюються та стягуються місцевими органами управління на відповідній території.

Згідно з Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993р. в нашій країні з 1994 року справляються такі види місцевих податків і зборів: комунальний податок, податок з реклами; готельний збір, ринковий збір, збір за паркову автотранспорту, збір за видачу ордера на квартиру, збір з власників собак, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право проведення кiно- і телезйомок, збір за право використання місцевої символіки, збір за проведення  місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу i лотерей, збір за проїзд по території прикордонних областей автомобільним транспортом, що прямує за кордон, збір за видачу дозволу на розміщення об\'єктів торгівлі.

У Законі України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997р. зафіксовано лише 16 вперше названих місцевих податків і зборів.

Отже, є невизначеність навіть у тому, скільки місцевих податків і зборів повинні стягуватися в нашій країні. На думку багатьох економістів, згідно зі здоровим глуздом та світовою практикою до місцевих податків слід віднести: земельний податок, майнові податки, податок на промисел, які мають скоріше, місцеве, ніж загальнодержавне значення. Місцеві податки і збори сплачуються, як правило, до бюджетів місцевих органів влади за місцем проживання платників. інший порядок може бути встановлено тільки законодавчими актами України.

Докладно розглядати місцеві збори немає потреби, оскільки їхнє призначення зрозуміле з назви. На відміну від податків збори мають більш чітке призначення: це плата за певні послуги чи за надання деяких прав юридичним та фізичним особам місцевими органами влади. Слід зазначити, що ефективність введення місцевих податків і зборів в нашій країні поки що незначна, хоча саме за їх допомогою місцеві органи влади можуть стимулювати приплив капіталу в регіони, а також докладати зусиль щодо зменшення хронічного дефіциту власних бюджетів.