ТЕМА 2. ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ

1. Розвиток теорії грошей

2. Кількісна теорія грошей

3. Розвиток теорії грошей класичною школою політичної економії

4. Дж.М.Кейнс та його вклад в теорію грошей

5.

1. Практична і постійна потреба фізичних та юридичних осіб у грошах вимагала з’ясування їхньої суті, функцій, механізмів ефективного використання тощо. Наукове осмислення ролі грошей в суспільстві знаходило своє відображення у різноманітних теоріях, які чи не започаткували економічну науку як таку.

Перші спроби аналізу грошових відносин зробили античні філософи. Платон зазначав, що гроші потрібні для обслуговування суспільного поділу праці і виконують при цьому функції міри вартості та платежу. Аристотель вивів три функції грошей – міра вартості, засіб обігу та засіб нагромадження і перший спробував проаналізувати грошові відносини за схемою товар - гроші - капітал.

На цій методологічній основі появилися окремі наукові течії, напрямки і теорії грошей, які сьогодні традиційно об’єднують наступним чином:

1) абстрактна теорія: металістична, номіналістична, державна, функціональна, марксистська ... – концентрується на аналізі походження, природи, суті та інших внутрішніх властивостей грошей;

2) прикладна (монетариська) теорія: кількісна (класична, неокласична), сучасний монетаризм, кейнсіанська (неокейнсіанська, кейнсіансько-неокласичний синтез) – зосереджуються на ролі та механізмах впливу грошей на суспільне відтворення, розробці грошово-кредитної політики (ГКМ) як складової економічної політики держави.

Металістична теорія грошей, отримавши ще в античні часи свою базу – металеві гроші, була остаточно сформована меркантилістами (У.Стаффорд, Т.Мен, А.Монкретьєн) у 17 ст. під час первісного нагромадження капіталу і мала своїх послідовників і у 18 ст..

До базових постулатів цієї теорії відноситься: гроші (золото та срібло) – є багатством нації; джерелом грошей є зовнішня торгівля; основна функція грошей – засіб нагромадження (пізніше ввели засіб обігу та засіб платежу); товар має вартість тому що купується за гроші.

Помилки металістів: визнавали золото та срібло грошима за їх природою; ототожнювали гроші з товарами; не розуміли суті грошей як товару, що виконує роль загального еквівалента.

Номіналістична теорія виникла ще у рабовласницькому періоді, як спроба виправдати псування монет державою для збільшення своїх доходів. Остаточно сформувалась у 17-18 ст. з появою в обігу знаків вартості – білонної монети та паперових грошей. Засновниками теорії стали Дж.Берклі та Дж.Стюарт, які вважали: гроші створюються державою; вартість грошей визначається номіналом; суть грошей полягає у встановленні ідеального масштабу цін; головне призначення грошей – опосередковувати обмін товарів.

Найбільше визнання теорія отримала в кінці 19-го на початку 20-го ст. – забезпечила захист паперових грошей, та в 30-х роках 20 ст. – надала обґрунтування відмови від золотого стандарту. Прихильником цієї теорії був Дж.М.Кейнс, який вважав, що паперові гроші еластичніші від металічних і повинні забезпечити процвітання суспільства. Штучною соціальною умовністю називає гроші П.Самуельсон.

Різновидом номіналістичної є державна теорія грошей, що дістала своє завершення в праці німецького економіста Г.Кнаппа „Державна теорія грошей” (1905 р.). Г.Кнапп стверджував: гроші є продуктом державної влади; гроші наділені державою платіжною силою; основна функція грошей – засіб платежу.

Недоліками номіналістичної теорії є:

- ігнорування товарного походження грошей;

- ігнорування найважливіших функцій грошей;

- апологетування ролі держави у творенні грошей.

2. Кількісна теорія грошей вперше сформульована у праці Д.Юма „Про гроші”(1752 р.) Подвоєння кількості грошей веде до подвоєння цін товарів, виражених в цих грошах. – робить висновок Д.Юм проаналізувавши ”революцію цін” (зростання цін у 3-5 разів) в Європі у 16 ст. Д.Юм стверджував, що гроші набувають власної вартості у обігу (до цього її нема) внаслідок обміну на певну масу товарів, а її величина залежить від кількості грошей в обігу.

Основними постулатами класичної кількісної теорії є: причинність - зміна грошової маси зумовлює зміну ціни; пропорційність - ціни змінюються пропорційно до змін грошової маси; однорідність - зміна грошової маси веде до зміни цін на всі товари пропорційно без порушення співвідношення між ними.

Ці постулати створили уявлення про автоматичне функціонування грошової системи і нейтральну роль грошей в економіці і збереглися при незначних спробах ревізії до початку 20 ст. поки не почалися серйозні циклічні зміни в економіці.

У 1911 р. виходить праця „Купівельна сила грошей, її визначення і відношення до кредиту, відсотків і криз”, у якій І.Фішер, захищаючи основні постулати класичної кількісної теорії, математично доводить їхню правильність за допомогою „рівняння обміну”:

MV=PY,

де: M – кількість грошей у обігу;

V – швидкість обігу грошей;

P – середній рівень цін;

Y – фізичний обсяг товарів і послуг.

Щоб не вийти за межі класичної кількісної теорії І.Фішер припустив, що швидкість обігу грошей змінюється пропорційно до зміни їхньої маси, а обсяг товарів і послуг – надто повільно змінюється в часі, що дозволило йому абстрагуватися від цих параметрів. Але поява нових чинників у рівнянні І.Фішера практично знаменувала початок неокласичного періоду кількісної теорії.

Неокласична кількісна теорія включає в аналіз динаміки цін окрім грошової маси більше чинників і доводить, що простого пропорційного і однорідного зв’язку між ними не існує, як і автоматизму в функціонуванні грошового обігу. Ця теорія стала наслідком наукових пошуків, спрямованих, з одного боку, на подолання економічної кризи кінця 19 – початку 20 ст., у тому числі за допомогою більш активного втручання держави в економіку, а з іншого, - реакцією на практичну необхідність розвитку тодішньої теорії грошей, яка своїми класичними постулатами та чинною грошовою системою вступила в явне протиріччя із потребами економічного розвитку.

Одним із перших неокласиків став М.І.Туган-Барановський, який у праці „Паперові гроші та метал” (1916 р.) довів:

- на рівень цін впливають всі чинники, зазначені у рівнянні І.Фішера, і їхній вплив не є пропорційним;

- вплив кількості грошей на ціни не є прямолінійним, оскільки залежить від суспільного попиту на товари, зміни дисконтного процента та суспільного уявлення про вартість грошей (нині – інфляційні очікування);

- ціни змінюються диференційовано у залежності від тривалості та обсягів збільшення грошей.

„Кон’юнктурна теорія” М.І.Туган-Барановського:

- вивела науку з кола спрощених, примітивних постулатів класичної кількісної теорії;

- ввела в аналіз крім грошових і загальноекономічні чинники: економічні цикли; кон’юнктуру ринку (попит та пропозиція), що визначають як зміну цін, так і вартість самих грошей;

- підготувала ґрунт для подолання стереотипу про пасивну, нейтральну роль грошей в економіці.

Кембріджський варіант (теорія касових залишків) (А.Маршалл, А.Пігу) – перша успішна спроба аналізу попиту на гроші, мотивів та чинників формування запасу грошей(касових залишків) на мікрорівні.

Кембріджські економісти:

- визначили мотиви попиту на гроші: трансакційний – для забезпечення поточних платежів та застережний – для оплати можливих витрат у майбутньому;

- розширили зміст показника кількості грошей, що включав раніше тільки гроші в обігу, ще й грошима, що нагромаджуються;

- вивели новий монетарний показник – кембріджський коефіцієнт, який визначає частину доходу, що економічні суб’єкти мають намір зберігати у грошовій формі;

- започаткували об’єктивний аналіз чинників попиту на гроші.

Математичний вираз кембріджської версії кількісної теорії наступний:

Мd = kPY,

де: Мd – попит на гроші (касові залишки);

k – кембріджський коефіцієнт (коефіцієнт Маршала);

P – середній рівень цін;

Y – обсяг виробництва у натуральному вигляді.

3. А.Сміт та Д.Рікардо (класична школа політичної економії) внесли значний вклад в розвиток теорії грошей. У праці „Дослідження про природу і причини багатства народів” А.Сміт обґрунтовує, що походження грошей зумовлене розвитком суспільного поділу праці, а розвиток грошових відносин пояснює дією об’єктивних економічних законів.

А.Сміт та Д.Рікардо відкрили товарну природу грошей, розкрили функцію грошей як засобу обігу але не зауважили інших їхніх функцій грошей, зокрема, міри вартості, що не ув’язується з класичною теорією трудової вартості ними ж започаткованою.

Д.Рікардо вважав, що важливою умовою зростання національного багатства є стабільність грошового обігу, який може бути організований і з використанням паперових грошей (знаків грошового товару), що скоротить непродуктивні витрати.

Визнаючи вартісну природу грошей (вартість визначається кількістю втіленою в грошах праці), Д.Рікардо стверджував, що при порушенні співвідношення між товарною масою та грошима, вартість останніх залежить виключно від їхньої кількості

4. Джон Майнард Кейнс (1882-1946) - видатний англійський економіст першої половини 20 ст. Залишаючись на позиціях неокласиків щодо сутності та вартості грошей, Дж.М.Кейнс опрацював прикладні аспекти їх використання для потреб державного регулювання економіки та застосував їх на практиці для подолання великої депресії у США в 30-х роках 20 ст. Основне завдання – досягнення повної зайнятості Дж.М.Кейнс вирішував методами фіскальної та грошово-кредитної політики. Результати своїх наукових досліджень опублікував у 1936 р. в книзі „Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей”.

Початковими постулатами теорії Дж.М.Кейнса, які він сам і вивів, стали:

- у ринкових умовах дії внутрішніх саморегуляторів недостатньо, вони повинні доповнюватися цілеспрямованою діяльністю держави (критика теорії реалізації Ж.-Б.Сея та теорії економічної рівноваги Л.Вальраса);

- держава має право і зобов’язана втручатися в економіку;

- гроші мають силу і держава має активно цим користуватися.

Вкладом Дж.М.Кейнса в розвиток теорії грошей є:

- теорія циклічного розвитку економіки та використання грошей для згладжування коливань економічного циклу;

- концепція „керованих” грошей і теорія „ефективного попиту” на базі державного управління пропозицією грошей;

- аналіз впливу грошей на економіку у короткотермінові періоди, що дозволило:

- зрозуміти механізм економічного циклу і роль грошей у ньому;

- вивести новий інструмент впливу на економіку – норму процента;

- створити нову причинно-наслідкову схему впливу грошей на економіку: гроші - процент – інвестиції – попит – ВВП;

- теорія регульованих цін та „керованої інфляції”, хоча не надавав останній належного значення;

- спекулятивний мотив попиту на гроші;

- цілісна теорія ГКП держави.

У 60-х р. 20 ст. появляється ортодоксальне кейнсіанство (Дж.Гікс, П.Самуельсон) з ревізією та критикою Дж.М.Кейнса, з відродженням класичної „нейтральності” грошей, спрощенням аналізу їх функціонування та формуванням кейнсіансько-неокласичного синтезу. Появилось із двох основних причин:

- стале економічне зростання та досягнення високого рівня зайнятості у більшості країн світу у післявоєнний період знаменувало вирішення стратегічного завдання кейнсіанства;

- достатньо розвинена система державного регулювання економіки через ГКП непомітно і впевнено забезпечувала стабільний економічний розвиток.

У другій половині 60-х років формується посткейнсіанство (Р.Клауер, А.Лайонгудвуд) – нове трактування теорії Дж.М.Кейнса, яка вважається ними внутрішньо несумісною із теорією загальної рівноваги, критика ортодоксів, створення нової теорії грошей на основі кейнсіанства.

5. Монетаризм як теорія сформувався у 60-х р. 20 ст.. Його родоначальником став Мілтон Фрідмен (професор Чиказького університету, лауреат Нобелівської премії (1976 р.), голова американської асоціації економістів, автор більше 270 праць), який вважав монетаризм сучасним варіантом кількісної теорії грошей. Д.Лейдер (англійська школа монетаристів) визначив монетаризм як певну політику держави, яка спрямована, з одного боку, на зменшення темпів інфляції, шляхом скорочення обсягів грошових агрегатів, а з іншого – на підтримку стабільності цін через забезпечення стабільних темпів приросту грошової маси.

Хронічна інфляція, що вийшла на перший план після другої світової війни, і з якою не змогло справитись кейнсіанство, покликала до життя сучасний монетаризм.

Початковими постулатами сучасного монетаризму є:

- гроші мають особливу силу;

- грошово-кредитна сфера (ГКС) є зовнішнім дестабілізаційним чинником економіки;

- ГКС і ринкова економіка є окремими автономними сферами;

- ринкова економіка внутрішньо збалансована і здатна до саморегулювання;

- економіка - це „чорний ящик”, який ніколи не був предметом дослідження монетаристів. Тільки імпульси з ГКС на вході та результати на виході із „чорного ящика” вартують уваги справжнього монетариста.

Здобутками монетаризму є:

- обґрунтування кількісного взаємозв’язку між зміною грошової маси та цінами;

- монетарна теорія промислових циклів (зміна господарської кон’юнктури залежить від попередніх змін грошової маси);

- механізм впливу грошей на економіку через ціни (позичковий процент у Дж.М.Кейнса);

- концепція неефективності державного економічного регулювання через наявність лагу між змінами монетарних показників та змінами в економічних параметрах;

- „монетарне правило” – грошова маса в обігу автоматично зростає на кілька відсотків за рік незалежно від стану економіки;

- система плаваючих валютних курсів для забезпечення рівноваги в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Великобританія, США, Німеччина та багато інших країн успішно користувалися рецептами сучасного монетаризму для подолання інфляції та стабілізації цін. Альтернативи йому немає і сьогодні. М.Фрідмен заслужено здобув славу найвпливовішого економіста другої половини 20 ст.

На сьогодні економіка більшості країн розвивається при поміркованих рівнях інфляції та безробіття. Обидві ці чинники, набувши хронічного характеру, час від часу загрожують дестабілізацією економіки. Намагання попередити розвиток інфляції чи безробіття привело до об’єднання кейнсіанської і монетариської концепцій у, так званий, сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез, основними положеннями якого є:

1) грошова маса активно впливає на економіку у короткотерміновий період і на рівень цін у довготерміновий період;

2) державне регулювання економіки повинно здійснюватися в основному через грошово-кредитну політику(ГКП);

3) помірна, контрольована інфляція – позитивний чинник розвитку економіки, контроль інфляції – завдання монетарної політики;

4) в основі ГКП має лежати монетариська концепція, а відсоткової політики -кейнсіанська.

Поняття та терміни:

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів держави для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної та місцевої влади протягом бюджетного періоду.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - макроекономічний показник, який відображає у поточних цінах сукупну вартість товарів і послуг, вироблених у країні за рік.

"Дорогі" гроші – грошово-кредитна політика, що контролює обсяг грошової маси через обмеження в отриманні кредитів та високі процентні ставки за кредитами.

Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об\'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Кредитні гроші - неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних відносин.

Монетаризм – теорія грошей, яка вважає гроші визначальним чинником макроекономічної політики держави; забезпечує стабільність цін та подолання інфляції в країні.

Монетарист - людина, яка дотримується монетариської теорії.

Монетарна політика – сукупність грошово-кредитних засобів і механізмів державного управління економікою.

Нейтральність грошей – визначальний постулат класичної кількісної теорії грошей, за яким гроші відіграють в економіці пасивну роль, як посередник в обміні товарів, оскільки економіка є внутрішньо збалансованою і саморегулівною.

Трансакція – операція, угода, одиничний акт обміну, купівлі чи платежу.

Фінанси - економічні відносини, що виникають з приводу формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави.

Фінансовий інструмент - фінансовий актив або цінний папір.

Фінансовий посередник - суб\'єкт ринку, метою діяльності якого є торгівля фінансовими інструментами.

Література: 42-49, 51, 63

Запитання для самопідготовки та самоконтролю:

1. У чому різниця між абстрактними та прикладними теоріями грошей?

2. Назвіть відмінності між металістичною та номіналістичною теоріями грошей.

3. За яких умов появилась класична кількісна теорія грошей?

4. Які основні постулати класичної кількісної теорії грошей?

5. Який вклад зробили А.Сміт та Д.Рікардо у теорію грошей?

6. Суть функціональної та державної теорії грошей. Причини їх появи.

7. Вклад М.І.Туган-Барановського в теорію грошей. Кон’юнктурна теорія грошей.

8. Які фактори визначають "купівельну силу грошей" за І.Фішером?

9. Наскільки1.Фішеру вдалося захистити класичну кількісну теорію?

10. Який внесок в кількісну теорію внесла „кембриджська версія”?

11. Які економічні та політичні умови сприяли появі кейнсіанської теорії грошей?

12. Які основні положення доктрини Дж. Кейнса?

13. Чому реалізація неокейнсіанських концепцій призводить до інфляції?

14. Чи має внутрішні суперечності кейнсіанство?

15. Що спричинило появу ортодоксального кейнсіанства і далі посткейнсіанства?

16. В яких економічних і політичних умовах зародився сучасний монетаризм?

17. Які основні постулати та головне завдання монетаризму?

18. Що спільного між монетаризмом і кейнсіанством?

19. Чому сьогодні відбувається зближення позицій монетаристів і неокейнсіанців?

20. Які основні рекомендації монетаризму?

Тести:

1. Суть металістичної теорії грошей полягає:

а) у визначенні кількості грошей в обігу;

б) у твердженні, що золото і срібло за своєю природою вже є грішми;

в) в ототожненні грошового обігу з товарним обміном;

г) у запереченні функції грошей як міри вартості;

д) у запереченні товарної природи грошей.

2. Суть номіналістичної теорії грошей полягає:

а) у запереченні товарної природи грошей;

б) у запереченні функції грошей як міри вартості;

в) у визначенні грошей, що виконують допоміжну роль засобу рахунку і визначають мінові пропорції;

г) у визначенні грошей як умовних знаків, що позбавлені внутрішньої вартості;

д) в ототожненні грошового обігу з товарним обміном.

3. „Трансакційна версія” кількісної теорії грошей базується:

а) на рівнянні А. Пігу;

б) на "рівнянні обміну";

в) на рівнянні І.Фішера;

г) на рівнянні Дж.Кейнса.

4. Згідно з рівнянням І.Фішера кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг:

а) прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП) та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці;

б) прямо пропорційна швидкості обігу грошової одиниці та обернено пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП);

в) жодна з пропорцій не правильна.

5. Представниками "кембриджської версії" кількісної теорії грошей є:

а) Д.Робертсон, І.Фішер;

б) А.Сміт, Д.Рікардо;

в) А.Маршалл, А.Пігу;

г) Д. Юм;

д) Дж.Кейнс.

6. Хто є автором формули MV=PY:

а) Д. Юм;

б) А.Сміт, Д.Рікардо;

в) А.Маршалл, А.Пігу;

г) І.Фішер;

д) Дж.Кейнс.

7. Дж.Кейнс виділив такі мотиви попиту на гроші:

а) консолідований, трансакційний, застережний;

б) прибутковості, трансакційний, трансакційний;

в) операційний, трансакційний, застережний;

г) трансакційний, застережний, спекулятивний.

8. Зберігання грошей в облігаціях пояснюється:

а) мотивом застережності;

б) трансакційним мотивом;

в) спекулятивним мотивом.

9. Яка ознака найбільш характерна для теорії грошей Дж.Кейнса:

а) держава не повинна втручатись у процес виробництва;

б) головна функція держави - можливість впливу на динаміку цін;

в) гроші - один з важливих факторів формування інвестиційного попиту;

г) природа грошей має тісний зв\'язок з теорією трудової вартості.

10. Кількісна класична теорія грошей стверджує:

а) купівельна сила грошей і ціни товарів залежать від їх вартості;

б) наявність співвідношення між грошовою масою та обсягом товарів і послуг;

в) необхідність державної грошової політики.

11. Якій теорії грошей притаманне положення „товар має вартість тому, що купляється за гроші”:

а)номіналістична;

б) металі стична;

в) класична кількісна;

г)державна;

д) монетаризм.

12. Яка теорія заперечує товарну природу грошей, вважаючи їх умовними знаками без внутрішньої вартості:

а) номіналістична;

б) металі стична;

в) класична кількісна;

г) державна;

д) монетаризм.

13. Яка теорія надає грошам виключну платіжну силу, як продукту держави:

а) номіналістична;

б) металі стична;

в) класична кількісна;

г) державна;

д) монетаризм.

14. Кон’юнктурна теорія М.І.Туган-Барановського стала:

а) продовженням класичної кількісної теорії;

б) різновидом державної теорії;

в) початком неокласичної кількісної теорії;

г) початком монетаризму.

15. Постулат „гроші відіграють пасивну роль в економіці” належить теорії грошей:

а) класичній кількісній;

б) кейнсіанству;

в) монетаризму.

16. Теорія державної грошово-кредитної політики відноситься до здобутків:

а) державної теорії;

б) класичної кількісної;

в) кейнсіанства;

г) сучасного монетаризму.

17. Яка теорія грошей вважає грошово-кредитну сферу надбудовою над економікою:

а)номіналістична;

б) металі стична;

в) класична кількісна;

г)державна;

д) монетаризм.

18 Яка теорія грошей вважає контроль над інфляцією - провідною ланкою державної економічної політики:

а) номіналістична;

б) класична кількісна;

в) державна;

г) монетаризм.